Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Журнал "Медицина невідкладних станів" 2 (49) 2013

Повернутися до номеру

Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я України: перспективи швидкого розвитку інфраструктури закладів екстреної медичної допомоги

Автори: Курділь Н.В., Державний заклад «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ

Рубрики: Сімейна медицина/Терапія, Медицина невідкладних станів

Розділи: Клінічні дослідження

Версія для друку

Актуальність проблеми

В останні десятиліття в Україні, як і в багатьох країнах світу, потреба суспільства у високоякісних медичних послугах зростає швидше, ніж можливості державних бюджетів. Особливо болісним цей процес є в сфері забезпечення потреб закладів системи екстреної медичної допомоги, де вимоги часу значною мірою випереджають розвиток галузевої інфраструктури. Дисбаланс насамперед стосується транспортного забезпечення, мобільного зв’язку, високотехнологічних методів діагностики та лікування. У багатьох розвинутих країнах (Канада, Великобританія, Австралія, Італія) шляхом прискорення інфраструктурного розвитку об’єктів охорони здоров’я став процес залучення приватного капіталу до багатьох видів господарської діяльності. Набули розвитку різноманітні інфраструктурні моделі, що передбачають надання послуг з проектування, будівництва, експлуатації об’єктів охорони здоров’я та сервісних послуг.

Мета дослідження: вивчення окремих прикладів успішного впровадження інфраструктурних проектів державно-приватного партнерства в діяльності закладів охороні здоров’я; підтвердження актуальності розробки для практичного впровадження в діяльність закладів системи екстреної медичної допомоги України інфраструктурних проектів державно-приватного партнерства.

Об’єкт і методи дослідження

Опрацьовано періодичні економічні й медичні наукові видання України, країн СНД, окремих країн Європи. Використані матеріали Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, міжнародних конференцій та тематичних звітів окремих країн з питань розвитку інфраструктури закладів охорони здоров’я на засадах державно-приватного партнерства.

Результати та їх обговорення

Відповідно до матеріалів Європейської економічної комісії ООН «Guidebook on Promoting Good Governance in Public-Private Partnership» (Женева, 2008) прийнята міжнародна типологія моделей інфраструктурних проектів державно-приватного партнерства:

BOT (Build — Operate — Transfer) — «будівництво — управління — передача»: приватний партнер здійснює будівництво і експлуатацію (в основному — на правах власності) протягом встановленого строку, після чого об’єкт передається державі;

BTO (Build — Transfer — Operate) — «будівництво — передача — управління»: приватний партнер будує об’єкт, який передається державі (концеденту) у власність відразу після завершення будівництва, після чого він передається в експлуатацію концесіонеру;

ВОО (Build — Own — Operate) — «будівництво — володіння — управління»: приватний партнер будує об’єкт і здійснює подальшу експлуатацію, володіючи ним на правах власності, термін дії якого не обмежується;

DBFO (Design — Build — Finance — Operate) — «розробка — будівництво — фінансування — управління»: приватна компанія розробляє і будує медичний заклад відповідно до вимог і стандартів, затверджених органами влади, а також фінансує капітальні витрати і здійснює управління об’єктом;

DBFM (Design — Build — Finance — Maintain) — «розробка — будівництво — фінансування — утримання»: даний вид контрактів передбачає додаткове надання неклінічних послуг,  в тому числі окремих (прибирання, логістика, безпека тощо);

DBB (Design — Bid — Build) — «розробка — тендер — будівництво»: модель, заснована на поділі функцій розробки та створення медичної установи між незалежним приватним розробником та іншою приватною компанією, що здійснює функції підрядника;

BOOT (Build — Own — Operate — Transfer) — «будівництво — володіння — управління — передача»: приватний інвестор будує об’єкт, що знаходиться в його власності, орган влади надає медичні послуги протягом певного періоду, потім право власності переходить до органу влади;

BOLB (Buy — Own — Lease — Back) — «придбання — володіння — повернення з лізингу»: приватний підрядник купує медустанову, а потім за лізинговою угодою передає в управління органам влади.

У більшості інфраструктурних проектів приватному партнеру не делегується право надання медичних послуг, таким чином, не змінюється обсяг державних гарантій в охороні здоров’я. У багатьох країнах Європи останніми роками широко використовується модель DBFO, відповідно до якої приватний партнер знаходить фінансування, будує або реконструює об’єкт, здає його в експлуатацію, а потім відповідає за технічний стан будівель. Об’єктами можуть бути не тільки лікувальні корпуси, але й будь-яка додаткова інфраструктура лікарняних містечок (парковка, басейн, житло для медичного персоналу тощо). Підрядник також додатково надає готельні послуги (прибирання, харчування, хімчистка, транспорт, охорона тощо) і адміністрування (служба підтримки клієнтів, інформаційні послуги). Держава платить приватникам фіксовану плату, достатню, щоб відшкодувати капітальні та експлуатаційні витрати та отримати прибуток. Робота консорціуму оплачується згідно з контрактом за принципом no service no fee. Організація медичних послуг залишається в компетенції трасту. Приватний інвестор не несе відповідальності за ризики, пов’язані з медичними аспектами діяльності установи.

Другою поширеною моделлю партнерства в таких країнах, як Італія, Португалія, Німеччина, Канада, є модель DBFM — «дизайн — будівництво — фінансування — утримання». Більшість таких контрактів передбачає надання приватним партнером додаткових неклінічних послуг (прибирання, логістика, безпека, стерилізація, дезінфекція, зв’язок та інші).

Інфраструктурні моделі дозволяють значною мірою знизити політичне напруження у суспільстві, що завжди виникає при обговоренні спектра та обсягів державних гарантій у сфері охорони здоров’я. Сьогодні в Канаді діє урядова програма Alternative Financing Partnership system (AFP), згідно з якою консорціум Healthcare Infrastructure Company of Canada consortium спроектує, побудує, профінансує і буде керувати клінікою на 608 ліжок — William Osier Health Centre у Брамптоні (Онтаріо). Контракт, оформлений на 25 років, був обраний як пілотний проект програми AFP. У його реалізації бере участь британська компанія Carillion, яка буде відповідальна за забезпечення немедичних послуг і розділить фінансові ризики проекту (ресурс доступу: http://www.p3canada.ca).

У Чехії в 2004 році при міністерстві фінансів був створений спеціальний центр для методичного супроводу та вдосконалення законодавства з розвитку державно-приватного партнерства в різних галузях (комунальне господарство, дороги, освіта, охорона здоров’я) — Public-Private Partnership Centrum. У 2005 році був започаткований проект — будівництво готелю та автостоянки (Hotel-type accommodation and car park) у Центральному військовому госпіталі (Central Military Hospital) у Празі за моделлю DBFO. Інший проект — повна реконструкція регіональної лікарні в Пардубіце (Pardubice Regional Hospital) за моделлю DBFO (PPP Centrum, Pilot Projects in the Czech Republic, 2007).

Китай також є одним із пріоритетних ринків для державно-приватного партнерства. Використання приватних фондів для будівництва державних лікарень та управління ними стало популярним у 2000–2010 рр. у Пекіні, Гонконзі та Шанхаї. У першу чергу проекти реалізовувалися в рамках необхідності оновити медичну інфраструктуру Пекіна перед Олімпійськими іграми 2008 року. Значною мірою були реалізовані завдання служби екстреної медичної допомоги (зв’язок, спеціальні автомобілі та устаткування).

Висновки

Сьогодні державно-приватне партнерство в сфері охорони здоров’я є поширеною практикою в країнах з різним рівнем економічного розвитку і моделями систем охорони здоров’я. Понад 20 років у багатьох країнах світу широко використовуються проекти державно-приватного партнерства, спрямовані на розвиток у першу чергу інфраструктури закладів охорони здоров’я. Найчастіше об’єктами партнерства стають потужні багатопрофільні лікарні, що мають у своїй структурі високотехнологічні підрозділи. Поширеними та економічно-ефективними є моделі партнерства DBFO та DBFM. Запровадження зазначених інфраструктурних моделей державно-приватного партнерства в діяльність закладів екстреної медичної допомоги в Україні може бути дієвим інструментом зменшення частки неринкового сектора в галузі охорони здоров’я з одночасним підвищенням ефективності державного управління.



Повернутися до номеру