Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Журнал "Медицина невідкладних станів" 2 (49) 2013

Повернутися до номеру

Перебіг інфаркту міокарда на фоні супутньої артеріальної гіпертензії у жителів Закарпаття з інтактними вінцевими артеріями

Автори: Рішко М.В., Бичко М.В., Куцин О.О., Лінчевська С.О., Чендей Т.В., Когутич І.І., Демко Н.М., Ужгородський національний університет

Рубрики: Сімейна медицина/Терапія, Медицина невідкладних станів

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку

Вступ. Ішемічна хвороба серця (ІХС) — одна з найбільш актуальних медичних та соціальних проблем в Україні, оскільки є головною причиною інвалідизації та становить 65 % у структурі смертності від хвороб системи кровообігу праце­здатного населення. В основі ІХС лежить порушення співвідношення між потребою міокарда у кисні та рівнем його доставки, обумовлене структурними змінами вінцевих артерій (ВА) внаслідок атеросклеротичного ураження. Різноманітність клінічних проявів та варіанти перебігу ІХС визначаються не тільки ступенем звуження ВА, тривалістю стенозів та кількістю залучених в атеросклеротичний процес судин, але і розміром ліпідного ядра бляшки, станом її покришки, а також агрегаційною здатністю тромбоцитів та коагуляційним потенціалом крові. Разом із тим частка пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ) із інтактними коронарними артеріями або наявністю гемодинамічно незначущих стенозів, згідно з різними джерелами, становить від 1 до 12 %.

Мета. Дослідити поширеність ІМ з ангіографічно інтактними коронарними артеріями (ІМАІКА) серед жителів Закарпаття та особливості його перебігу залежно від наявності супутньої артеріальної гіпертензії (АГ).

Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 29 пацієнтів із ІМ в анамнезі, що перебували на лікуванні у Закарпатському обласному клінічному кардіологічному диспансері (ЗОККД), у яких під час коронароангіографії були виявлені інтактні ВА. Діагноз ІМ був підтверджений за допомогою маркерної діагностики ІМ, ЕКГ­змін та виявлення порушення руху стінок лівого шлуночка на ехокардіограмі (ЕхоКГ). Оцінювали такі показники: місце проживання (висота над рівнем моря та статус населеного пункту), вік хворого, складові діагнозу (наявність АГ, стадія серцевої недостатності та супутня патологія), наявність та тривалість стенокардії, показники артеріального тиску та пульсу. При аналізі електрокардіограми враховували наявність рубцевих змін (патологічні зубці Q) та ознак ішемії міокарда (депресія чи елевація сегмента ST, інверсія зубця Т) та тривалість основних інтервалів. Усім пацієнтам проводили ЕхоКГ дослідження у М­ та В­режимах за стандартною методикою на апараті Philips EnVisor C, при якому враховували показники фракції викиду, товщину міжшлуночкової перегородки, задньої стінки лівого шлуночка, розміри лівого передсердя, правого шлуночка та відношення Е/А. Статистична обробка даних проводилася за допомогою програми Microsoft Excel 2007.

Результати та їх обговорення. В обстежених хворих із ІМАІКА отримали такі показники: вік на момент ІМ — 46,84 ± 2,18 року, тривалість стенокардитичних проявів до ІМ — 2,58 ± 0,88 року, тривалість АГ — 5,53 ± 1,14 року.

На момент госпіталізації в ЗОККД тривалість АГ серед жителів міста була у 2 рази коротшою за тривалість АГ серед селян — 3,21 ± 1,71 року проти 7,07 ± 1,62 року (р < 0,05).

Тривалість АГ у жінок (8,10 ± 1,78 року) була у 2 рази довшою порівняно з групою чоловіків (3,51 ± 1,28 року; р = 0,05).

Cередній вік хворих, які перенесли ІМ та мали в анамнезі АГ, був статистично значущо більшим (50,95 ± 1,88 року) порівняно з віком хворих без АГ (33,83 ± 3,22 року; р = 0,01). Ці групи відрізнялися і за статевим складом: у групі з АГ було 42,1 % чоловіків та 57,9 % жінок, у групі без АГ всі 100 % пацієнтів були чоловіками (р < 0,001). ЦД траплявся лише у групі хворих на АГ (у 18 %) і не спостерігався серед пацієнтів без АГ (р < 0,05).

Висновки

1. Хворі з ІМАІКА, які мали в анамнезі АГ, на момент ІМ були старшими за пацієнтів без АГ. Тривалість АГ серед селян та жінок становила у середньому 7 років і була у 2 рази довшою порівняно з городянами та чоловіками.

2. Серед хворих на ІМАІКА, які мали в анамнезі АГ, було 57,9 % жінок, у той час як серед хворих, які не мали АГ, осіб жіночої статі не було.



Повернутися до номеру