Журнал "Гастроэнтерология" 1 (47) 2013

Враховуючи, що визначення взаємозв’язків протеолітичної системи плазми крові та системи пероксидного окиснення ліпідів — протиоксидантного захисту, які відповідають за збереження гомеостазу [1], є актуальним і недостатньо вивченим при поєднаній патології [2, 3], доцільно з’ясувати зміни в основних патогенетичних ланках розвитку хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та хронічного панкреатиту (ХП) у крові таких хворих [4].

Метою дослідження стало вивчення впливу медикаментозної терапії на динаміку показників плазмового протеолізу у хворих на ХОЗЛ із супутнім ХП. Дослідження проводились з дотриманням основних положень GCP (1996), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину від 04.04.1997 р., Ґельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964–2000) і наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. Карта досліджень та формуляр інформованої згоди пацієнта схвалені комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету МОЗ України (м. Чернівці). Фазу і стадію ХОЗЛ встановлювали відповідно до наказу МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р., з урахуванням результатів клінічного перебігу та лабораторно-інструментальних даних. На підставі скарг, анамнезу, об’єктивного статусу, даних загальноклінічних та інструментальних методів обстеження були виділені такі клінічні групи динамічного спостереження: І група — група практично здорових осіб, ІІ група — особи, хворі на ХОЗЛ ІІ–ІІІ ст. тяжкості з супутнім хронічним панкреатитом; ІІІ група — особи, хворі на ХОЗЛ ІІ–ІІІ ст. тяжкості без супутньої патології. Протеолітичну активність плазми крові визначали, використовуючи азосубстрати фірми «Даниш Ltd» (Україна): азоальбумін (лізис низькомолекулярних білків), азоказеїн (лізис високомолекулярних білків) і азокол (лізис колагену) [5]. Хворі на ХОЗЛ із супутнім ХП були розподілені на 3 підгрупи залежно від варіанта лікування: 20 пацієнтів підгрупи ІА отримували базисну терапію згідно з наказом МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р. «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «пульмонологія», що складалася з селективних холінергічних препаратів, β₂-агоністів короткої дії, їх комбінації, за показаннями — мукорегуляторних засобів, антибактеріальних тощо. До підгрупи ІБ увійшли 22 пацієнти, які, окрім загальноприйнятого лікування, отримували есенціальні фосфоліпіди — ессенціалє форте Н («Авентіс Фарма Дойчланд ГмбХ», Німеччина) по 2 капсули тричі на добу впродовж 1 місяця. У пацієнтів підгрупи ІВ (18 осіб) базисне лікування поєднувалося з додатковим призначенням кверцетину (Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, Україна) у дозі 1,0 г 3 рази на добу впродовж 14 днів.

Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що у хворих на ХОЗЛ спостерігається підвищення інтенсивності лізису низькомолекулярних білків, у хворих ІІ групи інтенсивність лізису низькомолекулярних білків перевищувала показник у практично здорових осіб у 2,2 раза, у хворих ІІІ групи — в 1,9 раза (р < 0,05), із вірогідною міжгруповою різницею (табл. 1). Поряд із цим у хворих на ХОЗЛ із ХП встановлено більш істотне підвищення інтенсивності необмеженого протеолізу високомолекулярних білків — у 2,0 та 1,6 раза відповідно (р < 0,05) порівняно з групою практично здорових осіб, із вірогідною міжгруповою різницею. При аналізуванні інтенсивності лізису колагену виявлено, що у хворих обох груп цей показник був збільшений в 1,5 раза. У хворих на ХОЗЛ із супутнім ХП за рахунок недостатності функції підшлункової залози (ПЗ) та швидкого виснаження протеолітичних ферментів після масивного викиду колагеназна активність вірогидно (р < 0,05) відрізнялася тільки порівняно з групою практично здорових (між собою групи вірогідно не відрізнялись).

Отже, відбувалася активація протеолізу з максимальним підвищенням інтенсивності протеолітичної деградації високомолекулярних білків у хворих на ХОЗЛ із супутнім ХП. Таке є можливим за рахунок декількох механізмів: підвищення активності протеаз (порушення ацинусів з феноменом «ухилення» ферментів ПЗ, дегрануляції нейтрофілів, генетичне порушення структури протеаз трипсиназного типу); зниження активності інгібіторів протеаз (генетично запрограмованого порушення синтезу альфа-1-антитрипсину, порушення синтетичної функції печінки; наявність дисфункції ендотелію [6]. Активація протеолізу може призводити до підвищення апоптотичної активності в тканині ПЗ, чим пояснюється атрофія ацинусів при поєднанні з підвищеною проліферацією клітин сполучної тканини і як наслідок — розвиток фіброзу та склерозу органа. Зміни протеолітичної активності створюють умови для збільшення в’язкості пристінкового шару плазми в дрібних капілярах та підвищення концентрації в плазмі речовин, що підсилюють агрегаційну функцію формених елементів крові. Використання базисного лікування ХОЗЛ на тлі супутнього ХП сприяло зменшенню деградації низькомолекулярних білків (лізис азоальбуміну) на 13,6 % (р < 0,05), при залученні до лікування ессенціалє форте Н та кверцетину — показник знизився на 25,9 % та 17,9 % відповідно (р < 0,05) (табл. 2).

Протеолітична активність плазми за рівнем азоказеїну вірогідно знижувалась на 44,3 % та 36,9 % у хворих підгруп ІБ та ІВ. Досліджуючи динаміку показника колагеназної активності, спостерігали тенденцію до зниження в усіх підгрупах (рис. 1).

Таким чином, додавання до базисного лікування ессенціалє форте Н та кверцетину сприяє покращенню показників протеолітичної активності у хворих на ХОЗЛ із супутнім ХП.