Журнал «Медицина неотложных состояний» 2 (65) 2015

Статья опубликована на с. 116-119

Вступ

Базовими принципами інтенсивної терапії у хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК) за ішемічним типом є відновлення кровотоку в зоні ішемії, підтримка метаболізму мозкової тканини і захист її від структурних уражень [8]. Вибір інфузійної терапії при захворюваннях і ушкодженнях головного мозку є однією з найбільш складних проблем у комплексі консервативного лікування цих хворих [10]. За даними літератури [7], при ішемічному ураженні нейронів недостатня кількість складових системи антиоксидантного захисту спричиняє прогресування процесів перекисного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків, що призводить до збільшення зони інфаркту нервової тканини.

Для ґрунтовного з’ясування наявності захисної дії на головний мозок при ГПМК в інфузійних розчинів, а саме колоїдно-гіперосмолярного розчину HAES-LX-5%, колоїдно-ізоосмолярного розчину волювен та ізоосмолярного 0,9% NaCl, становило інтерес дослідити вплив окремої курсової терапії цими розчинами на стан оксидантно-антиоксидантної рівноваги в ішемізованому головному мозку.

Мета роботи. Охарактеризувати вплив волювену та HAES-LX-5% (зареєстрований в Україні в 2013 році під назвою гекотон) порівняно з 0,9% розчином NaCl на стан показників оксидантно-антиоксидантної рівноваги головного мозку щурів на моделі ГПМК.

Матеріали та методи

Досліди проведено на білих щурах-самцях масою 160–170 г, які перебували у стандартних умовах віварію, з дотриманням етичних норм проведення експериментальних досліджень згідно з «Загальними принципами роботи на тваринах», затвердженими I Національним конгресом з біоетики (Київ, Україна, 2001), та Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 26.02.2006 р. Гостре порушення мозкового кровообігу, а саме експериментальну модель ішемії-реперфузії (ІР) створювали шляхом накладання кліпс на обидві внутрішні сонні артерії під пропофоловим наркозом (60 мг/кг) упродовж 20 хв [9]. Розчини HAES-LX-5% та волювен уводили внутрішньовенно в умовно ефективній дозі — по 2,5 мл/кг 2 рази/день (5,0 мл/кг на добу). Перше введення проводили через 30 хв після ГПМК і далі щодоби через кожні 12 год упродовж 7 діб. Як референс-препарат застосовували 0,9% розчин NаСl в аналогічній дозі і в тому ж режимі. Тварини групи контрольної патології не отримували жодної терапії (ГПМК без лікування).

Вміст дієнових кон’югат (ДК) визначали спектрофотометричним методом [4], малонового діальдегіду (МДА) — за реакцією з тіобарбітуровою кислотою [1], карбонільних груп протеїнів (КГП) — за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином [6].

Активність супероксиддисмутази (СОД) оцінювали за відсотком гальмування окиснення кверцетину [3], а каталази — за швидкістю деградації гідрогенпероксиду [5]. Активність глутатіонпероксидази (ГПО) визначали спектрофотометричним методом за накопиченням окисненого глутатіону [2].

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакету Microsoft Excel 2007.

Результати та їх обговорення

Відомо, що за умов ІР активується продукція активних форм кисню, що поглиблюють альтерацію ліпідних та білкових структур клітин головного мозку щурів [7]. У наших дослідженнях встановлено, що за умов експериментального ГПМК у щурів потенціюються процеси перекисного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків у структурах головного мозку (табл. 1). У той же час інфузійна терапія розчином HAES-LX-5% та волювеном значною мірою стримувала розвиток оксидативного стресу в мозку на тлі ІР. У гострому періоді (4-та доба експерименту) уміст ДК, МДА та КГП в мозку щурів, що отримували HAES-LX-5%, був вірогідно нижчим порівняно з групою щурів, яким вводили 0,9% розчин NaCl, у середньому на 38,7; 47,9 та 29,5 %, а волювен — на 37,0; 44,8 та 29,1 %.

Антиоксидантний ефект указаних розчинів на ішемізований мозок посилювався при більш тривалому введенні. Так, станом на 7-му добу спостереження у тварин, що отримували HAES-LX-5% та волювен, вміст ДК в мозку виявився вірогідно меншим відповідно на 28,8 та 30,3 %, МДА — на 44,5 та 43,3 %, а карбонільних груп протеїнів — на 18,0 та 15,8 % порівняно з групою, що отримувала 0,9% розчин NaCl.

З’ясувалось, що на тлі ІР виявляється пригнічення активності найбільш потужних антиоксидантних ензимів — ГПО, СОД та каталази як у гострому, так і в підгострому періоді (табл. 2).

Введення в умовах ІР розчинів HAES-LX-5% та волювену перешкоджало виснаженню систем антиоксидантного захисту мозку. При цьому введення HAES-LX-5% протягом 4 діб супроводжувалось зростанням активності ГПО, СОД та каталази відповідно на 30,1; 30,2 та 26,3 %, а протягом 7 діб — на 41,8; 34,8 та 36,7 % порівняно з групою, що отримувала 0,9% розчин NaCl. Подібна динаміка показників антиоксидантної системи спостерігалась при застосуванні волювену на фоні ІР. Так, на 4-ту добу спостереження відмічалось зростання активності ГПО, СОД та каталази відповідно на 27,4; 28,7 та 24,0 %, а на 7-му добу — на 36,8; 31,4 та 33,3 % порівняно з групою, що отримувала 0,9% розчин NaCl.

Висновки та перспективи подальших досліджень

1. Лікування щурів з ішемією-реперфузією головного мозку розчинами HAES-LX-5% та волювену сприяє зменшенню активності процесів пероксидації ліпідів та окисної деструкції білків (р < 0,05) та нормалізує активність антиоксидантних ензимів у клітинах ішемізованого головного мозку у щурів (р < 0,05).

2. Порівняно з 0,9% розчином NaCl застосування HAES-LX-5% та волювену супроводжувалось більш суттєвим зменшенням активності процесів пероксидації ліпідів та окисної деструкції білків та покращенням рівня антиоксидантних ензимів в ішемізованому головному мозку тварин (р < 0,05).

Терапевтичний ефект, що був отриманий в експерименті від інфузійної терапії розчинами HAES-LX-5% та волювеном, є підставою для більш поглибленого вивчення їх захисної дії на головний мозок при ГПМК.