Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 7 (78) 2016

Вернуться к номеру

Діагностика та лікування абсцесів черевної порожнини у дітей

Авторы: Рибальченко В.Ф., Демиденко Ю.Г.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, Україна;
Чернігівська обласна дитяча лікарня, м. Чернігів, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Мета дослідження: покращити результати лікування дітей з абсцесами черевної порожнини за рахунок удосконалення діагностичних заходів і хірургічних технологій. Матеріали та методи. За 22 роки в Чернігівській області виконано 27 325 операцій на органах черевної порожнини, із них у 19 842 (72,6 %) — з причини різних форм запалення апендикулярного відростка. Інфільтрати й абсцеси черевної порожнини встановлено у 285 (100 %) хворих, із яких інфільтрати — у 78 (27,4 %) та абсцеси — у 207 (72,6 %). Хворі з абсцесами черевної порожнини розподілені на дві групи: група (2005–2015 рр.) дослідження (I) — 79 (38,2 %) хворих і група (1994–2004 рр.) порівняння (II) — 128 (61,8 %). Кожна з них розподілена на підгрупи залежно від причини розвитку абсцесу — первинні та вторинні. Із 207 (100 %) хворих на абсцеси черевної порожнини первинні абсцеси черевної порожнини (ПАЧП) встановлено у 168 (81,2 %): у 72 (34,8 %) I групи проти 96 (46,4 %) II групи. Вторинні абсцеси черевної порожнини (ВАЧП) встановлено у 39 (18,8 %) хворих: у 7 (3,4 %) I групи проти 32 (15,4 %) II групи. Діагностика дітей основної групи проводилась з урахуванням алгоритмів обстеження, діагностичної шкали, а комплексне лікування — за допомогою удосконалених консервативних методів і розроблених методів хірургічного втручання. Лікування дітей групи порівняння виконувалося граційними методами. Усім хворим проводилося загальноклінічне, лабораторне, а в групі дослідження — ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини з кольоровим допплеровським картуванням та комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини. Результати. Результати обстеження 168 (81,2 %) хворих з ПАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 99 (58,9 %), температурна реакція (підвищення) — у 156 (92,9 %), абдомінальний больовий синдром — у 168 (100 %), напруження м’язів передньої черевної стінки — у 168 (100 %), перитонеальний симптом — у 158 (94 %), симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, — у 18 (10,7 %). Ректальне дослідження було інформативним у 27 (16 %). Тривалість захворювання до 3 діб — у 58 (34,5 %), від 3 до 4 діб — у 64 (38,1 %), а більше 4 діб — у 46 (27,4 %). УЗД органів черевної порожнини проведено у 45 (62,5 %) хворих, а КТ органів черевної порожнини — у 10 (15,2 %). Таким чином, за результатами обстеження та бальної оцінки стану дитини та черевної порожнини на апендикулярні ускладнення — первинні та вторинні абсцеси черевної порожнини — встановлено наступні бали: інфільтрат з абсцедуванням (37–45 балів); абсцес черевної порожнини (46–72 бали). Вторинні абсцеси діагностовано у 39 хворих. Неадекватна санація черевної порожнини та ревізія черевної порожнини — у 37 (94,5 %), оментит — у 14 (35,9 %), неадекватне дренування черевної порожнини — у 20 (57 %), неадекватний доступ — у 17 (53 %), діагностичні помилки — у 7 (17,9 %), абсцес кукси апендикса — у 1 (2,5 %), стороннє тіло шлунково-кишкового тракту — у 1 (2,5 %). Результати обстеження 39 (18,8 %) хворих з ВАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 11 (28,2 %), температурна реакція (підвищення) — у 36 (92,3 %), абдомінальний больовий синдром — у 39 (100 %), напруження м’язів передньої черевної стінки — у 39 (100 %), перитонеальні симптоми — у 39 (100 %), симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, — у 11 (28,2 %). Ректальне дослідження було інформативним у 7 (17,9 %). Тривалість захворювання до 7 діб — у 17 (43,6 %) хворих ІІ групи, від 8 до 14 діб — у 20 (51,3 %), а більше 15 діб — у 2 (5,1 %). УЗД органів черевної порожнини, проведене у хворих І групи дослідження, встановило абсцес у 7 (100 %), а КТ органів черевної порожнини — у 3 (42,8 %). Таким чином, за результатами обстеження у 131 (63,3 %) хворого з ПАЧП застосовували місцевий доступ. Перехід із місцевого доступу на лапаротомію здійснювався у 6 (2,8 %) хворих, а у 37 (17,9 %) у зв’язку з поширеністю гнійного процесу застосовували лапаротомію. У 21 (10,2 %) хворого з ВАЧП згідно з даними обстеження застосовували місцевий доступ, а у 18 (8,6 %) — лапаротомію. Після оперативного лікування всі хворі виписані. Висновки. Ускладнення у вигляді абсцесів та інфільтратів черевної порожнини у дітей при запаленні апендикулярного відростка діагностуються у 1,4 % хворих, із яких абсцеси черевної порожнини становлять до 72,6 %. Використання бальної оцінки та УЗД черевної порожнини, а в сумнівних випадках і КТ дозволяє вірно встановити діагноз на етапах формування як абсцедуючого інфільтрату, так і абсцесу. Застосування адекватного хірургічного лікування — дренування та санація гнійника черевної порожнини — дозволяє досягти добрих результатів на етапах абсцедування та поширення гнійного процесу в черевній порожнині.

Цель исследования: улучшить результаты лечения детей с абсцессами брюшной полости за счет совершенствования диагностических мероприятий и хирургических технологий. Материалы и методы. За 22 года в Черниговской области выполнено 27 325 операций на органах брюшной полости, из них 19 842 (72,6 %) — по причине различных форм воспаления аппендикулярного отростка. Инфильтраты и абсцессы брюшной полости установлены у 285 (100 %) больных, из которых инфильтраты — у 78 (27,4 %) и абсцессы — у 207 (72,6 %). Больные с абсцессами брюшной полости разделены на две группы: группа (2005–2015 гг.) исследования (I) — 79 (38,2 %) больных и группа (1994–2004 гг.) сравнения (II) — 128 (61,8 %). Каждая из них разделена на подгруппы в зависимости от причины развития абсцесса — первичные и вторичные. Из 207 (100 %) больных с абсцессами брюшной полости первичные абсцессы брюшной полости (ПАБП) установлены у 168 (81,2 %): у 72 (34,8 %) I группы против 96 (46,4 %) II группы. Вторичные абсцессы брюшной полости (ВАБП) установлены у 39 (18,8 %) больных: у 7 (3,4 %) I группы против 32 (15,4 %) II группы. Диагностика детей основной группы проводилась с учетом алгоритмов обследования, диагностической шкалы, а комплексное лечение — с помощью усовершенствованных консервативных методов и разработанных методов хирургического вмешательства. Лечение детей группы сравнения выполнялось грациозными методами. Всем больным проводилось общеклиническое, лабораторное, а в группе исследования — ультразвуковое исследование (УЗИ) брюшной полости с цветным допплеровским картированием и компьютерная томография (КТ) органов брюшной полости. Результаты. Результаты обследования 168 (81,2 %) больных с ПАБП показали следующее. Общее состояние ребенка: клинические проявления болезни с метеоризмом, тошнотой, отсутствием аппетита, а также ацетонемическим синдромом установлены у 99 (58,9 %), температурная реакция (повышение) — у 156 (92,9 %), абдоминальный болевой синдром — у 168 (100 %), напряжение мышц передней брюшной стенки — у 168 (100 %), перитонеальный симптом — у 158 (94 %), симптом опухоли, которая пальпируется в правых отделах живота, — у 18 (10,7 %). Ректальное исследование было информативным у 27 (16 %). Продолжительность заболевания до 3 суток — у 58 (34,5 %), от 3 до 4 суток — у 64 (38,1 %), а более 4 суток — у 46 (27,4 %). УЗИ органов брюшной полости проведено у 45 (62,5 %) больных, а КТ органов брюшной полости — у 10 (15,2 %). Таким образом, по результатам обследования и балльной оценки состояния ребенка и брюшной полости на аппендикулярные осложнения — первичные и вторичные абсцессы брюшной полости — установлены следующие баллы: инфильтрат с абсцедированием (37–45 баллов), абсцесс брюшной полости (46–72 балла). Вторичные абсцессы диагностированы у 39 больных. Неадекватная санация брюшной полости и ревизия брюшной полости — у 37 (94,5 %), оментит — у 14 (35,9 %), неадекватное дренирование брюшной полости — у 20 (57 %), неадекватный доступ — у 17 (53 %), диагностические ошибки — у 7 (17,9 %), абсцесс культи аппендикса — у 1 (2,5 %), инородное тело желудочно-кишечного тракта — у 1 (2,5 %). Результаты обследования 39 (18,8 %) больных с ВАБП показали следующее. Общее состояние ребенка: клинические проявления болезни с метеоризмом, тошнотой, отсутствием аппетита, а также ацетонемичным синдромом установлены у 11 (28,2 %), температурная реакция (повышение) — у 36 (92,3 %), абдоминальный болевой синдром — у 39 (100 %), напряжение мышц передней брюшной стенки — у 39 (100 %), перитонеальные симптомы — у 39 (100 %), симптом опухоли, которая пальпируется в правых отделах живота, — у 11 (28,2 %). Ректальное исследование было информативным у 7 (17,9 %). Длительность заболевания до 7 суток — у 17 (43,6 %) больных II группы, от 8 до 14 суток — у 20 (51,3 %), а более 15 суток — у 2 (5,1 %). УЗИ органов брюшной полости, проведенное у больных І группы исследования, установило абсцесс у 7 (100 %), а КТ органов брюшной полости — у 3 (42,8 %). Таким образом, по результатам обследования у 131 (63,3 %) больного с ПАБП применяли местный доступ. Переход из местного доступа на лапаротомию осуществлялся у 6 (2,8 %) больных, а у 37 (17,9 %) в связи с распространенностью гнойного процесса применяли лапаротомию. У 21 (10,2 %) больного с ВАБП согласно данным обследования применяли местный доступ, а у 18 (8,6 %) — лапаротомию. После оперативного лечения все больные выписаны. Выводы. Осложнения в виде абсцессов и инфильтратов брюшной полости у детей при воспалении аппендикулярного отростка диагностируются у 1,4 % больных, из которых абсцессы брюшной полости составляют до 72,6 %. Использование балльной оценки и УЗИ брюшной полости, а в сомнительных случаях и КТ позволяет правильно установить диагноз на этапах формирования как абсцедирующего инфильтрата, так и абсцесса. Применение адекватного хирургического лечения — дренирование и санация гнойника брюшной полости — позволяет достичь хороших результатов на этапах абсцедирования и распространения гнойного процесса в брюшной ­полости.

Objective: to improve treatment outcomes in children with abdominal abscesses due to the improvement of diagnostic and surgical technologies. Materal and methods. Over 22 years in the Chernihiv region, 27,325 operations on the abdominal organs were performed, of which 19,842 (72.6 %) — for various forms of appendix. Infiltrates and abscesses of the abdominal cavity were found in 285 (100.0 %) patients, of whom infiltrates — in 78 (27.4 %) and abscesses — in 207 (72.6 %). Patients with abdominal abscesses are divided into two groups: research (2005–2015) group (I) — 79 (38.2 %) persons, and the comparison (1994–2004) group (II) — 128 (61.8 %). Each of them is divided into subgroups depending on the cause of abscess — primary and secondary. Out of 207 (100 %) patients with abdominal abscess, primary abdominal abscesses (PAA) were detected in 168 (81.2 %), of whom in group I in 72 (34.8 %) compared to 96 (46.4 %) in group II. Secondary abdominal abscesses (SAA) were found in 39 (18.8 %) patients, of them in group I in 7 (3.4 %) vs 32 (15.4 %) in group II. Diagnosis in children of the main group was carried out based on algorithms of examination, diagnostic scale, and comprehensive treatment — on advanced conservative methods and developed methods of surgery. Treatment of children in the comparison group was conducted using conservative methods. All patients underwent general clinical, laboratory, and in the research group — ultrasound examination (USE) of the abdomen with color flow mapping and computed tomography (CT) of the abdominal organs. Results. The results of the examination in 168 (81.2 %) patients with PAA showed the following. The general condition of the child and clinical manifestations of the disease with flatulence, nausea, lack of appetite, as well as acetonemic syndrome were established in 99 (58.9 %) of them, fever response — an increase was detected in 156 (92.9 %), abdominal pain syndrome — in 168 (100 %). Rigidity of the anterior abdominal wall muscles was found in 168 (100 %) patients. Peritoneal symptoms were detected in 158 (94 %). Symptom of tumor palpable in the right abdomen was noted in 18 (10.7 %). Rectal examination was informative in 27 (16 %) persons. Di­sease duration was up to 3 days in 58 (34.5 %), from 3 to 4 days — in 64 (38.1 %), and more than 4 days — in 46 (27.4 %) individuals. USE of the abdomen was performed in 45 (62.5 %) patients and CT of the abdomen — in 10 (15.2 %). Thus, according to the results of the examination and scoring of the child and the abdomen in terms of appendiceal complications — primary and secondary abdominal abscesses, the following points were obtained: infiltration with abscess formation — 37–45; abdominal abscess — 46–72 points. Secondary abdominal abscesses were diagnosed in 39 patients. Inadequate sanitation of the abdomen and abdominal revision — in 37 (94.5 %), omentitis — in 14 (35.9 %), inadequate drainage of abdomen — in 20 (57 %), inadequate access — in 17 (53 %), diagnostic errors — in 7 (17.9 %), abscess of the appendiceal stump — in 1 (2.5 %), gastrointestinal foreign body — in 1 (2.5 %). The survey results in 39 (18.8 %) patients with SAA showed the following. The general condition of the child and clinical manifestations of the disease with flatulence, nausea, lack of appetite and acetonemic syndrome were established in 11 (28.2 %), fever response — an increase was noted in 36 (92.3 %), abdominal pain syndrome — in 39 (100 %), rigidity of the anterior abdominal wall muscles — in 39 (100 %), peritoneal signs — in 39 (100 %), symptom of tumor palpable in the right abdomen — in 11 (28.2 %), rectal examination was informative in 7 (17.9 %). Duration of the disease up to 7 days was in 17 (43.6 %) patients of group II, from 8 to 14 days — in 20 (51.3 %), and more than 15 days — in 2 (5.1 %). USE of the abdomen was performed in patients of research group I, an abscess was diagnosed in 7 (100 %) cases, and CT of the abdominal organs was performed in patients of group I, and an abscess was found in 3 (42.8 %). Treatment of abdominal abscesses in children. Thus, a survey has shown that in 131 (63.3 %) patients with PAA, a local access was used. The transition from local access to laparotomy was performed in 6 (2.8 %) patients, and in 37 (17.9 %), due to the prevalence of purulent process, we have used laparotomy. In 21 (10.2 %) patients with SAA, according to survey data, a local access was used, while in 18 (8.6 %) — laparotomy. After surgery, all patients were discharged. Conclusions. Complications in the form of abdominal abscesses and infiltrates in children with appendiceal inflammation were diagnosed in 1.4 % of patients, of them abdominal abscesses make up to 72.6 %. Using the scoring and abdominal USE, and in doubtful cases also CT allows to establish the correct diagnosis at the stages of both the formation of abscessed infiltrate and abscess. The use of adequate surgical treatment — drainage and sanitation of abdominal abscess makes it possible to achieve good results at the stages of abscess formation and spread of purulent process in the abdominal cavity.


Ключевые слова

діти; абсцеси черевної порожнини; деструктивний апендицит; перитоніт

дети; абсцессы брюшной полости; деструктивный аппендицит; перитонит

children; abdominal abscesses; destructive appendicitis; peritonitis

Статтю опубліковано на с. 60-65
 
 

Вступ

Гостра хірургічна патологія черевної порожнини у дітей — ускладнені форми гострого апендициту — є однією з актуальних проблем сучасної наукової та практичної медицини, оскільки вона відноситься до найбільш складної для діагностики, вирізняється тяжким клінічним перебігом та відзначається майже у 75 % хворих хірургічних відділень, яким проводяться оперативні втручання. Апендикулярний перитоніт посідає провідне місце не тільки за частотою випадків, але й за тяжкістю клінічного перебігу ускладнень і становить до 28 % серед пізнього звернення за медичною допомогою [1, 2, 13].
Розглядаючи питання формування внутрішньочеревних абсцесів при запаленні червоподібного відростка, як правило, ми говоримо про периапендикулярний абсцес, що становить від 1,5 до 12,6 % [2, 4, 7, 12].
На сьогодні спостерігається велика кількість деструктивних форм гострого апендициту — до 76 % випадків, що у 43 % випадків супроводжується перфорацією червоподібного відростка, що призводить до розвитку інфільтратів та абсцесів черевної порожнини. Поміж тим післяопераційні інфільтрати та абсцеси черевної порожнини діагностуються в 1,1–10,5 % пацієнтів від загальної кількості пацієнтів з обмеженими формами перитоніту та до 40,3 % із загальним перитонітом [4, 5, 8].
З метою діагностики абсцесів черевної порожнини широко використовують ультразвукове дослідження (УЗД), яке, за даними авторів, має високу специфічність (від 88 до 98 %) і чутливість (до 96 %) [3, 7, 8, 10]. Інші науковці з цією метою використовують комп’ютерну томографію (КТ), а інформативність досягає 96 % [11, 13].
Усе вищенаведене вказує на актуальність проблеми діагностики та лікування абсцесів черевної порожнини у дітей апендикулярного походження.

Мета дослідження

Покращити результати лікування дітей з абсцесами черевної порожнини за рахунок удосконалення діагностичних заходів і хірургічних технологій.

Матеріали та методи 

За 22 роки в Чернігівській області виконано 27 325 операцій на органах черевної порожнини у дітей, із них у 19 842 (72,6 %) — з причини різних форм запалення апендикулярного відростка. Ускладнення у вигляді інфільтратів та абсцесів черевної порожнини встановлено у 285 (100 %) хворих дітей, із яких інфільтрати діагностовано у 78 (27,4 %) та абсцеси у 207 (72,6 %).
Хворі з абсцесами черевної порожнини розподілені на дві групи: група (2005–2015 рр.) дослідження (I) — 79 (38,2 %) хворих і група (1994–2004 рр.) порівняння (II) — 128 (61,8 %). Кожна з них розподілена на підгрупи залежно від причини розвитку інфільтрату — первинні та вторинні. Із 207 (100 %) хворих на абсцеси черевної порожнини первинні абсцеси черевної порожнини (ПАЧП) встановлено у 168 (81,2 %) хворих: 72 (34,8 %) хворих I групи проти 96 (46,4 %) II групи. Вторинні абсцеси черевної порожнини (ВАЧП) встановлено у 39 (18,8 %) хворих: 7 (3,4 %) хворих I групи проти 32 (15,4 %) дітей II групи.
Сформовані групи хворих на абсцеси черевної порожнини є однорідними за характером захворювання та тяжкістю стану. Діагностика дітей основної групи проводилась з урахуванням алгоритмів обстеження, діагностичної шкали, а комплексне лікування — за допомогою удосконалених консервативних методів і розроблених методів хірургічного втручання. Лікування дітей групи порівняння виконувалося граційними методами. Усім хворим проводилося загальноклінічне, лабораторне, а в групі дослідження — УЗД черевної порожнини з кольоровим допплеровським картуванням та комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини.

Результати 

Результати обстеження 168 (81,2 %) хворих з ПАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 99 (58,9 %): 30 (17,9 %) хворих групи дослідження проти 69 (41 %) хворих ІІ групи. Температурна реакція (підвищення) встановлена у 156 (92,9 %): у 64 (38,1 %) хворих групи дослідження проти 92 (54,8 %) ІІ групи. Абдомінальний больовий синдром — у 168 (100 %); постійний абдомінальний больовий синдром — у 103 (61,3 %): 47 (28 %) хворих групи дослідження проти 56 (33,3 %) ІІ групи. Періодичний абдомінальний больовий синдром — у 65 (38,7 %): у 25 (14,9 %) хворих групи дослідження проти 40 (23,8 %) ІІ групи. Напруження м’язів передньої черевної стінки встановлено у 168 (100 %). Локалізоване напруження м’язів передньої черевної стінки — у 131 (77,9 %): у 51 (30,3 %) хворого групи дослідження проти 80 (47,6 %) ІІ групи. Поширене напруження м’язів передньої черевної стінки встановлено у 37 (22 %): у 21 (12,5 %) хворого групи дослідження проти 16 (9,5 %) ІІ групи. Перитонеальні симптоми — у 158 (94 %): у 69 (41,1 %) хворих групи дослідження проти 89 (52,9 %) ІІ групи. Перитонеальні симптоми були сумнівні в 10 (6 %): у 3 (1,8 %) хворих групи дослідження проти 7 (4,2 %) ІІ групи. Симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, встановлено у 18 (10,7 %): у 4 (2,4 %) хворих групи дослідження проти 14 (8,3 %) ІІ групи. Ректальне дослідження було інформативним у 27 (16 %): 9 (5,3 %) хворих групи дослідження проти 18 (10,7 %) ІІ групи; у 115 (68,5 %) — не інформативним. Тривалість захворювання до 3 діб — у 58 (34,5 %): 19 (11,3 %) хворих групи дослідження проти 39 (23,2 %) ІІ групи; від 3 до 4 діб — у 64 (38,1 %): 33 (19,6 %) хворих групи дослідження проти 31 (18,5 %) ІІ групи; більше 4 діб — у 46 (27,4 %): 20 (11,9 %) хворих групи дослідження проти 26 (15,5 %) ІІ групи. Лейкоцитарний індекс інтоксикації Кальф-Каліфа з даними від 1,6 до 3 — у 65 (38,7 %): у 28 (16,7 %) хворих групи дослідження проти 37 (22 %) ІІ групи; від 4 до 5 — у 38 (22,6 %): у 18 (10,7 %) хворих групи дослідження проти 20 (11,9 %) ІІ групи; більше 6 — у 44 (26,2 %): у 16 хворих групи дослідження проти 28 (16,7 %) ІІ групи. Лейкоцити крові з показниками до 10 × 109 — у 43 (25,6 %): 21 (12,5 %) хворий групи дослідження проти 22 (13,1 %) ІІ групи; від 10 до 15 × 109 — у 57 (33,9 %): 21 (12,5 %) хворий групи дослідження проти 36 (21,4 %) ІІ групи; більше 15 × 109 — у 68 (40,5 %): 30 (17,9 %) хворих групи дослідження проти 38 (22,6 %) ІІ групи.
УЗД органів черевної порожнини проведено у хворих І групи дослідження, встановлено абсцес у 45 (62,5 %). КТ органів черевної порожнини проведено у хворих І групи дослідження, встановлено абсцес у 10 (15,2 %).
Таким чином, за результатами обстеження та бальної оцінки стану дитини та черевної порожнини на апендикулярні ускладнення (первинні та вторинні абсцеси черевної порожнини) встановлено наступні бали: патологія відсутня (14 балів); запальний процес у черевній порожнині неясного генезу (15–25 балів); інфільтрат апендикулярного походження без абсцедування (26–36 балів); інфільтрат з абсцедуванням (37–45 балів); абсцес черевної порожнини (46–72 бали).
Вторинні абсцеси діагностовано у 39 хворих, неадекватна санація черевної порожнини та ревізія черевної порожнини — у 37 (94,5 %), оментит — у 14 (35,9 %), неадекватне дренування черевної порожнини — у 20 (57 %), неадекватний доступ — у 17 (53 %), діагностичні помилки — у 7 (17,9 %), абсцес кукси апендикса — у 1 (2,5 %), стороннє тіло шлунково-кишкового тракту — у 1 (2,5 %).
Результати обстеження 39 (18,8 %) хворих з ВАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 11 (28,2 %): 2 (5,1 %) хворих групи дослідження проти 9 (23,1 %) ІІ групи. Температурна реакція (підвищення) — у 36 (92,3 %): у 6 (15,4 %) хворих групи дослідження проти 30 (76,9 %) ІІ групи. Абдомінальний больовий синдром — у 39 (100 %): 7 (17,9 %) хворих групи дослідження проти 32 (82,1 %) ІІ групи. Напруження м’язів передньої черевної стінки — у 39 (100 %): 7 (17,9 %) хворих групи дослідження проти 32 (82,1 %) ІІ групи. Перитонеальні симптоми — у 39 (100 %): 7 (17,9 %) хворих групи дослідження проти 32 (82,1 %) ІІ групи. Симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, — у 11 (28,2 %): 1 (2,5 %) хворий групи дослідження проти 10 (25,7 %) ІІ групи. Ректальне дослідження було інформативним у 7 (17,9 %): 2 (5,1 %) хворих групи дослідження проти 5 (12,8 %) ІІ групи; у 25 (64,1 %) — не інформативним. Тривалість захворювання до 7 діб — у 17 (43,6 %) хворих ІІ групи, від 8 до 14 діб — у 20 (51,3 %): у 6 (15,4 %) хворих групи дослідження проти 14 (35,9 %) ІІ групи; більше 15 діб — у 2 (5,1 %), із яких в І і ІІ групі по одному хворому. Лейкоцитарний індекс інтоксикації Кальф-Каліфа з даними від 1,6 до 3 — у 15 (38,5 %): у 3 (7,7 %) хворих групи дослідження проти 12 (30,8 %) ІІ групи; від 4 до 5 — у 8 (20,5 %): у 2 (5,1 %) хворих групи дослідження проти 6 (15,4 %) ІІ групи; більше 6 — у 9 (23 %): у 1 (2,5 %) хворого групи дослідження проти 8 (20,5 %) ІІ групи. Лейкоцити крові з показниками до 10 × 109 — у 4 (10,2 %) хворих ІІ групи; від 10 до 15 × 109 — у 15 (38,5 %): 3 (7,7 %) хворих групи дослідження проти 12 (30,8 %) ІІ групи; більше 15 × 109 — у 20 (51,3 %): 4 (10,2 %) хворих групи дослідження проти 16 (41,1 %) ІІ групи.
УЗД органів черевної порожнини проведено у хворих І групи дослідження, встановлено абсцес у 7 (100 %). КТ органів черевної порожнини проведено у хворих І групи дослідження, встановлено –абсцес у 3 (42,8 %). 
Таким чином, за результатами обстеження у 131 (63,3 %) хворого з ПАЧП застосовували місцевий доступ: у 51 (24,6 %) хворого І групи проти 80 (38,7 %) ІІ групи. Перехід із місцевого доступу на лапаротомію здійснювався у 6 (2,8 %) хворих: у 2 (0,9 %) І групи проти 4 (1,9 %) ІІ групи. У 37 (17,9 %) хворих у зв’язку з поширеністю гнійного процесу застосовували лапаротомію: у 21 (10,2 %) І групи проти 16 (7,7 %) ІІ групи.
У 21 (10,2 %) хворого з ВАЧП згідно з даними обстеження застосовували місцевий доступ: у 6 (2,8 %) хворих І групи проти 15 (7,4 %) ІІ групи. У 18 (8,6 %) застосовували лапаротомію: у 1 (0,4 %) хворого І групи проти 17 (8,2 %) ІІ групи.
Після оперативного лікування всі хворі виписані з хірургічного відділення в задовільному стані.

Висновки

1. Ускладнення у вигляді абсцесів та інфільтратів черевної порожнини у дітей при запаленні апендикулярного відростка діагностуються у 1,4 % хворих, із яких абсцеси черевної порожнини становлять до 72,6 %.
2. Використання бальної оцінки та УЗД черевної порожнини, а в сумнівних випадках і КТ дозволяє вірно встановити діагноз на етапах формування як абсцедуючого інфільтрату, так і абсцесу.
3. Застосування адекватного хірургічного лікування — дренування та санація гнійника черевної порожнини — дозволяє досягти добрих результатів на етапах абсцедування та поширення гнійного процесу в черевній порожнині.
 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготуванні даної статті.

Список литературы

1. Аверин В.И. Лечение аппендикулярного перитонита у детей на современном этапе / В.И. Аверин, А.И. Гринь, А.И. Севковский // Хирургия. Восточная Европа. — 2015. — № 3. — С. 82-86.
2. Диагностика и лечение острого аппендицита и аппендикулярного перитонита у детей / К.Т. Турсунов, А.К. Ормантаев, Д.Б. Рузиддинов [и др.] // Российский вестник детской хирургии, анестезиологии и реаниматологии. — 2014. — Т. 4, № 2. — С. 37-40.
3. Круглый В.И. Клиника, ультразвуковая диагностика и лечение аппендикулярного перитонита у детей / В.И. Круглый, А.И. Медведев, Т.Н. Васина [и др.] // Ученые записки Орловского государственного университета. Серия: Естественные, технические и медицинские науки. — 2008. — № 4. — С. 63-69.
4. Лікування абсцесів черевної порожнини у дітей / Є.М. Гриценко, М.І. Гриценко, Г.К. Разуваєва [та ін.] // Харківська хірургічна школа. — Х., 2010. — № 3. — C. 53-54.
5. Оценка тяжести состояния ребенка с общим аппендикулярным перитонитом и выбор метода хирургического лечения / В.А. Кожевников, А.И. Янец, С.М. Гордеев [и др.] // Детская хирургия. — 2010. — № 4. — C. 29-32.
6. Рибальченко В.Ф. До питання про дренування черевної порожнини при апендикулярному перитоніті у дітей / В.Ф. Рибальченко, П.С. Русак, О.Б. Доманський // Шпитальна хірургія. — 2014. — № 1. — С. 108.
7. Ультразвукова діагностика ускладнень гострого апендицита у дітей / О.Г. Садовенко, В.А. Дігтяр, С.В. Коваль, М.О. Камінська, М.О. Барсук, І.І. Андрейченко // ХХІІІ з’їзд хірургів України: збірник наук робіт, 21–23 жовтня 2015 р. — К.: Клінічна хірургія, 2015. — С. 476-447.
8. Хирургия детского возраста: учебник / [В.И. Сушко, Д.Ю. Кривченя, В.А. Дегтярь и др.]; под ред. В.И. Сушко, Д.Ю. Кривчени. — К.: Медицина, 2014. — 568 с.
9. Diagnostic value of blood inflammatory markers for detection of acute appendicitis in children / U. Sack, B. Biereder, T. Elouahidi [et al.] // BMC Surgery. — 2006. — Vol. 28. — P. 6-15.
10. Pediatric appendicitis: The prevalence of systemic inflammatory response syndrome upon presentation and its association with clinical outcomes / A. Raines, T. Garwe, R. Wicks [et al.] // Pediatric Surgery. — 2013. — Vol. 48(12). — P. 2442-2445.
11. Routine ultrasound and limited computed tomography for the diagnosis of acute appendicitis / B.R. Toorenvliet, F. Wiersma, R.F. Bakker // World Journal of Surgery. — 2010. — Vol. 34(10). — P. 2278-2285.
12. The non-diagnostic ultrasound in appendicitis: is a non-visualized appendix the same as a negative study? / B. Cohen, J. Bowling, P. Midulla [et al.] // Pediatric Surgery. — 2015. — Vol. 50(6). — P. 923-927.
13. Treatment of suspected acute perforated appendicitis with antibiotics and interval appendectomy / P.P. Nazarey, S. Stylianos, E. Velis [et al.] // Pediatric Surgery. — 2014. — Vol. 49(3). — P. 447-450.

Вернуться к номеру