Журнал «Медицина неотложных состояний» №3(98), 2019

Вступ. Відомо, що, як і більшість розчинів колоїдів, введення розчинів гідроксіетильованих крохмалів (ГЕК) може призводити до порушення функції нирок [1]. Небезпека цих уражень зростає з підвищенням онкотичності розчину та у хворих у стані вираженої дегідратації [2]. Більш безпечними вважаються ізоонкотичні розчини, що містять 6 % цієї речовини, ще безпечнішими є розчини з концентрацією онкотичної речовини 5 %. З точки зору безпеки проведення ІнфТ великі переваги має комплексний комбінований препарат гекотон («Юрія-Фарм», Україна). Основними діючими речовинами в препараті є гідроксіетилкрохмаль 130/0,4, ксилітол, натрію хлорид і натрію лактат. Перерозподіл і метаболізм складових речовин відбувається тривало, що викликає стійкий гіперосмолярний ефект і менші коливання осмолярності плазми. Крім того, «м’яка» гіперосмолярність дозволяє застосовувати препарат неодноразово і розширити спектр його застосування.

Мета. Дослідження ефективності застосування розчину ГЕК ІІІ генерації (гекотон) у лікуванні хворих відділення інтенсивної терапії.

Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі відділення інтенсивної терапії Київської обласної клінічної лікарні. Наш досвід використання цих препаратів був представлений на прикладі 208 пацієнтів із гострою крововтратою, травматичним шоком, післяопераційною гіповолемією та гострою декомпенсацією вуглеводного обміну. Досліджувалися показники системної гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЗПОС), діурез, стан мікроциркуляції, показники рівня електролітів крові та кислотно-лужного стану. Добова доза і швидкість інфузії препарату залежали від об’єму крововтрати та показника гематокриту. Слід зважати на ризик перевантаження системи кровообігу при занадто швидкому введенні та занадто великій дозі. В екстрених випадках максимальна швидкість інфузії становила 10 мл/кг за годину (350–400 мл/30 хв). Максимальна добова доза розчинів ГЕК не перевищувала 20 мл/кг (1400–1600 мл). У середньому ми застосовували дозу 5–10 мл/кг гекотону на добу (400–800 мл на добу). Тривалість використання і дозу визначали за тривалістю і рівнем гіповолемії.

Результати. У переважної більшості пацієнтів (193 з 208, або 92,79 %) спостерігалися нормалізація діурезу, стабілізація артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, зменшення або усунення порушень мікроциркуляції. Під час використання гекотону не було зареєстровано побічних ефектів. При застосуванні препаратів у поодиноких випадках (3 пацієнти, або 1,44 %) спостерігалося підвищення рівня амілази у крові, який повертався до норми протягом 3–5 діб. При введенні великих доз можлива поява симптомів підвищеної кровоточивості (ефект розведення) та подовження часу згортання крові. Гекотон, як і інші гіпертонічні та гіперосмолярні розчини, при тривалому введенні може спричиняти подразнення периферійних вен у місці введення, що спостерігалося лише у 2 хворих (0,96 %).

Висновки. Проведене дослідження виявило ефективність і безпечність використання розчинів гідроксіетильованих крохмалів ІІІ генерації, зокрема гекотону. Ці препарати можуть бути застосованими для стартової ІнфТ у комплексному лікуванні гіповолемії та шоку різного ступеня тяжкості, дозволяють у короткий термін досягти необхідного терапевтичного ефекту та знизити ризик розвитку ускладнень.