Журнал «Медицина неотложных состояний» №4(99), 2019

Вступ. Спосіб анестезії, використовувані препарати у галузі пластичної хірургії молочної залози мають ряд особливостей порівняно з анестезіологічним забезпеченням у практиці загальної хірургії. Зокрема, у малопоточній інгаляційній анестезії щодо застосування севофлурану під час пластичних оперативних втручань існують певні протиріччя: з одного боку, певні дослідники підкреслюють його протективну дію за ішемічно-реперфузійного пошкодження, кращу, ніж за ін’єкційного введення пропофолу, імунотропну дію; з іншого, деякі автори під час застосування севофлурану виявляють певні порушення вищої нервової діяльності, загального самопочуття, побічні ефекти.

Мета роботи: оптимізувати анестезіологічне забезпечення під час реконструктивного й естетичного хірургічного втручання шляхом удосконалення періопераційного знеболювання при використанні низькопотокової інгаляційної анестезії севофлураном та поліпшення контролю регуляції, забезпечення корекції і компенсації основних життєво важливих функцій організму, когнітивної функції, психологічного стану пацієнтів.

Матеріали та методи. У дослідженні, до якого буде включено 120 осіб, яким проводитимуться реконструктивні й естетичні хірургічні операції на молочній залозі, буде здійснено оцінку: метаболічного стану та вегетативного балансу; загальнопсихологічного статусу та когнітивної функції; якості життя після оперативного втручання у взаємозв’язку з конституціональними типами, віковими аспектами, супутньою патологією. Пацієнти розподілені на три групи на основі використаних методик загальної анестезії: 1-ша група — тотальна внутрішньовенна анестезія на основі пропофолу, 2-га та 3-тя групи — низькопоточна інгаляційна анестезія севофлураном з використанням або виключенням опіоїдних анальгетиків в схемах знеболювання.

Результати та обговорення. За попередніми результатами, а також у ході ретроспективного аналізу було виявлено, що використання пропофолу порівняно з севофлураном збільшувало час виходу з наркозу, швидкість відновлення когнітивних функцій, що, у свою чергу, збільшувало час знаходження пацієнтів в палаті пробудження. Водночас використання севофлурану призводило до невеликого збільшення частоти післяопераційної нудоти і блювання (ПОНБ). При цьому істотно вірогідної різниці частоти ПОНБ між групами, де як анальгетик були використані налбуфін або декскетопрофен в поєднанні з парацетамолом, виявлено не було. У всіх групах глибину наркозу та якість періопераційної аналгезії можна порівняти і немає суттєвих відмінностей.

Висновки. Попри чималі досягнення світової анестезіології останніми роками, ефективність періопераційної аналгезії під час реконструктивних та естетичних хірургічних втручань на молочних залозах має резерв для оптимізації. Хоча використання севофлурану має позитивний ефект на когнітивний стан пацієнтів, існує певний ризик розвитку ускладнень, пов’язаних з використанням інгаляційних анестетиків, зокрема розвитку ПОНБ. Використання нестероїдних протизапальних препаратів, хоча і має достатній аналгетичний ефект, не призводить до зменшення частоти цих ускладнень. Дослідження продовжується та потребує більш поглибленого аналізу майбутніх кінцевих результатів.