Журнал «Медицина неотложных состояний» №4(99), 2019

Вступ. На сьогодні, на жаль, кількість пацієнтів з раком тільки збільшується. Питання відновлення показників ферментативного стану та перекисного окиснення ліпідів в онкохворих із мультиорганними хірургічними втручаннями є нагальною проблемою в сучасній онкології. Цікавим є дослідження у ранньому післяопераційному періоді покращення показників ферментативного стану та перекисного окиснення ліпідів за умови проведення описаної нами інтенсивної терапії для оцінки надалі зменшення частоти ускладнень і летальності (що ми оцінювали згідно із шкалою SOFA), біологічний сенс якої полягає в розірванні механізму шкідливої дії токсичних метаболітів перекисного окиснення ліпідів, пригніченні запуску механізму апоптозу та покращенні репаративних процесів.

Мета дослідження: корекція окисно-відновного метаболізму на основі даних ферментативного стану та перекисного окиснення ліпідів в онкохворих з мультиорганними оперативними втручаннями за умов проведення періопераційної інтенсивної терапії у різних вікових групах.

Матеріали та методи. Дослідженню підлягали онкологічні хворі з місцево-поширеним пухлинним процесом шлунково-кишкового тракту з мультиорганними хірургічними втручаннями. Виділялися контрольна група та група з антиоксидантною протекцією L-орнітин-L-аспартатом та кверцетином. Проводився розподіл на групи до 65 років та 65 років і більше. Була виконана дослідницька робота з метою оцінки органної недостатності та летальності з отриманням ранніх і віддалених показників за шкалою SOFA в терміни після 3 років.

Результати та обговорення. За умов окисного стресу активним киснем пошкоджуються всі клітини людини, що призводить до пошкодження ліпідів мембран клітин при надмірній окисній модифікації ліпідів. Під впливом нашої інтенсивної терапії виявлялися більш вірогідні ефекти антиоксидантного захисту. Особливо значущі позитивні зміни порівняно з контрольним контингентом ми бачимо у хворих віком 65 років і більше. У той же час зміни в контрольних групах мали вірогідно незначне зменшення транзиторного характеру. Ми отримали на тлі удосконаленої нашої інтраопераційної інтенсивної терапії, що вже на 4-ту добу ми мали вірогідне зростання активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, ?α-токоферолу ацетату з подальшим стійким на 2-му тижні ефектом та зменшенням вмісту у плазмі крові малонового диальдегіду та NO-залежних метаболітів. Це беззаперечно свідчить про ефективність періопераційної інтенсивної терапії щодо корекції метаболічних порушень та досягнення випереджаючого ефекту антиоксидантної протекції можливих наступних негативних впливів.

Висновки. У хворих при мультиорганних оперативних втручаннях виявлені вірогідні порушення ферментативного стану та перекисного окиснення ліпідів з посиленням прооксидантних процесів, що проявляється підвищенням прооксидантних ферментів та NO-залежних метаболітів в доопераційному періоді з подальшим збільшенням на 4-й день та на 2-й тиждень в післяопераційному періоді. Ці зміни були вірогідно незначні і швидкоплинні. У групі пацієнтів віком 65 років і більше проведення інтенсивної терапії дає можливість вірогідно відновити показники ферментативного стану та перекисного окиснення ліпідів. Тому проведення у даної групи онкохворих визначень цих показників та метаболічної інтенсивної терапії є необхідним для подальшого відновлення їх стану.