Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Оптимізація анестезіологічного забезпечення лапароскопічних холецистектомій
Авторы: Галушко О.А.(1), Мамчич В.І.(1), Донець В.В.(2), Чайка М.А.(1, 2)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Ранній післяопераційний період після лапароскопічних холецистектомій (ЛХЕ) при гострому холециститі (ГХ) періодично ускладнюється виникненням післяопераційної нудоти й блювання (ПОНБ), седацією, дегідратацією, післяопераційним болем. Часто пусковим механізмом цього синдрому є застосування опіоїдів у схемі анестезіологічного забезпечення.
Мета. Визначити оптимальний метод анестезіологічного забезпечення при операціях ЛХЕ з приводу ГХ.
Матеріали та методи. У дослідження було залучено 339 хворих, які були прооперовані з приводу ГХ у КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» за період з 2013 по 2017 рік. Хворі були розподілені на 3 групи відпoвіднo дo схеми анестезіологічного зaбeзпeчeння. У 1-й групі (n = 112) проводилась анестезія без використання опіоїдів (дексмедетомідин, лідокаїн, пропофол) та зі штучною вентиляцією легень (ШВЛ). У 2-й групі (n = 117) застосовували прoпoфoл з фентанілом та ШВЛ. У 3-й групі (n = 110) прoвoдили наркоз ceвoфлурaнoм у комбінації з фентанілом та ШВЛ. У післяопераційному періоді всі хворі отримували перорально парацетамол 500 мг (до 4 разів на добу), декскетопрофен трометамол 25 мг (до 3 разів на добу), а за неефективності знеболювання (оцінка за ВАШ більша ніж 4 бали) у 1-й групі використовували трамадол 100 мг, у групах 2 і 3 — морфін 5–10 мг внутрішньом’язово.
Результати. У 1-й групі на початку операції показники частоти серцевих скорочень і значення середнього артеріального тиску після індукції, при інтубації на 3, 5 та 7-й хвилинах пневмоперитонеуму були значно вищими, ніж в інших групах (p < 0,05). Лише один пацієнт із 1-ї групи вимагав призначення ондансетрону для лікування ПОНБ проти 8 та 6 з груп 2 і 3 відповідно (р < 0,05). Оцінки післяопераційного болю в пацієнтів різних груп були ідентичними і не мали статистичної різниці (p > 0,05).
Висновки. Для анестезіологічного забезпечення ЛХЕ з приводу ГХ може бути використана будь-яка із запропонованих методик. При використанні безопіоїдної анестезії в інтраопераційному періоді частіше реєструвалися гіпертензивні реакції й тахікардія, проте в післяопераційному періоді були нижчими показник використання «анальгетиків порятунку» і частота розвитку ПОНБ. Таким чином, безопіоїдна анестезія при ЛХЕ найбільш показана пацієнтам із ризиками розвитку ПОНБ та опіоїдною наркоманією в анамнезі.