Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Клінічний випадок успішного лікування хворого на ВІЛ-інфекцію у ВІТ
Авторы: Георгіянц М.А., Корсунов В.А., Нартов П.В., Павлов В.В., Скорик В.С.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Госпіталізація ВІЛ-інфікованих хворих до відділення інтенсивної терапії (ВІТ) почалась у 1980-х роках. Рівень смертності серед цих пацієнтів становив від 86 до 100 %. Після запровадження тактики раннього призначення антиретровірусної терапії (АРТ) показники госпіталізації та смертності внаслідок ВІЛ-інфекції значно зменшились.
Опис клінічного випадку. Хворий, 32 роки, був переведений у ВІТ комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна інфекційна лікарня» із багатопрофільного стаціонару з діагнозом: гострий серозний менінгоенцефаліт неуточнений, з вираженою лікворно-венозною гіпертензією, помірним лівобічним геміпарезом з акцентом у верхній лівій кінцівці, стійким цефалгічним синдромом. В-20, IV кл. гр., госпітальна пневмонія зліва. Орофарингеальний кандидоз. ВІЛ-інфекція з 2012 року, АРТ не отримував. На момент госпіталізації хворіє 8-му добу, стан тяжкий, за рахунок церебральної недостатності (ШКГ 14 балів) та дихальної недостатності (тахіпное, SpO2 89 % при FiO2 0,21). Парез n. facialis та геміпарез зліва. При обстеженні ліквору виявлено: ДНК вірусу Епштейна — Барр, ДНК Varicella Zoster та криптокок, що вказує на вірусно-грибкову природу менінгоенцефаліту. Призначена терапія: амфотерицин В протягом 14 діб, ганцикловір 21 добу, меропенем 14 діб, коломіцин 6 млн/добу інгаляційно, бісептол, далацин. Проведено курс лікування імуноглобуліном для в/в введення 2 г/кг. Проводилася інфузія 20% альбуміну. Стан хворого стабілізувався, розпочата антиретровірусна терапія абакавіром, ламівудином та долутегравіром. На 11-ту добу у хворого розвинулась анемія, що вимагала гемотрансфузії та призначення еритропоетину. Наростаючу лейкопенію корегували введенням гранулоцитарного фактора двічі. За час лікування хворий переніс транзиторне гостре ниркове пошкодження на рівні F за RIFLE. На фоні проведеної терапії стан хворого покращився: регресія дихальної недостатності й пневмонії, неврологічного дефіциту, негативні маркери запалення, санація ліквору. На 28-й день від початку АРТ з метою контролю повторно виконано діагностику рівня СД4 — з 68 до 132 клітин, що свідчило про ефективність обраної терапії. Хворий був виписаний в задовільному стані.
Висновки. Раннє призначення АРТ може покращити результати терапії ВІЛ-інфікованих осіб у ВІТ. Супутні негативні події, що можуть виникнути (анемія, лейкопенія), доцільно корегувати в разі потреби еритропоетином, гранулоцитарним фактором росту.