Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Вплив раннього ентерального харчування на рівень альбуміну сироватки крові у хворих із гострим панкреатитом
Авторы: Зварічук О.А., Говенко А.В.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Метою нутритивної підтримки хворих із гострим панкреатитом (ГП) є профілактика та лікування значних розладів метаболізму. Більшість пацієнтів у гострому періоді хвороби не здатні забезпечувати свій організм усіма необхідними нутрієнтами, оскільки не можуть самостійно харчуватися взагалі. Важливість нутритивної підтримки при ГП зумовлена значним ураженням органів травлення (запалення підшлункової залози (ПЗ), парез кишечника тощо) та розвитком гіперметаболічно-гіперкатаболічного синдрому. В основі цього синдрому лежить неспецифічна метаболічна реакція організму, при якій відбувається мобілізація енергії та субстратів для підтримання процесів системного запалення, регенерації тканин та імунних реакцій. Посилення процесів основного обміну характеризується перевагою катаболізму над анаболізмом і призводить до різкого зростання потреби організму в пластичному та енергетичному матеріалі. Крім того, патоморфологічні зміни ПЗ можуть призводити до екзокринної та ендокринної дисфункції, а саме до порушень синтезу й вивільнення ферментів із паралельним розвитком толерантності організму до «звичайних» нутрієнтів, і, як результат, це все може призвести до білково-енергетичної недостатності та поглиблення органної дисфункції. Ентеральне харчування зменшує катаболізм, пов’язаний з синдромом системної запальної відповіді, завдяки підтримці цілісності бар’єрної функції кишечника та запобіганню транслокації бактерій та їх ендотоксинів у системний кровотік.
Мета. Порівняти вплив раннього ентерального харчування (ЕХ) та відстроченого ентерального харчування на рівень альбуміну сироватки крові у хворих із гострим панкреатитом.
Матеріали та методи. Дослідження проводилось на базі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Ми провели ретроспективний аналіз даних історій хвороб 32 хворих із гострим панкреатитом. Хворі були розподілені на дві групи: до 1-ї групи входили хворі, у яких застосовували раннє ентеральне харчування (раніше 48 годин від початку ЕХ), до 2-ї групи — хворі, у яких проводилось відтерміноване ентеральне харчування (початок ЕХ після 48 годин). Рівень альбуміну визначали на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му, 10-ту добу від початку лікування. Статистичну обробку інформації проводили за допомогою таблиць Libre office 4.1.
Результати. В обох групах хворих на 1-шу добу лікування показники альбуміну були нижчими за норму: 33,30 ± 2,63 г/л у 1-й групі та 32,90 ± 2,44 г/л у 2-й групі (норма — 35–42 г/л). Групи не мали суттєвих статистичних відмінностей між собою. До 3-го дня від початку лікування рівні альбуміну знижувались в обох групах хворих, але більш стрімким було зниження у 2-й групі — 30,86 ± 1,99 г/л та 29,20 ± 2,46 г/л відповідно. Уже на цьому етапі лікування спостерігалася статистично вірогідна різниця в показниках (рα < 0,05). На п’яту, сьому, десяту добу лікування рівні альбуміну сироватки крові зростали в обох досліджуваних групах. Слід зазначити, що в 1-й групі хворих ріст був більш вираженим (статистична різниця вірогідна). Наприкінці лікування в обох групах хворих показники нормалізувались — 36,60 ± 2,13 г/л та 35,4 ± 1,5 г/л у 1-й і 2-й групах відповідно і не мали вірогідної різниці між собою (рα > 0,05).
Висновки. У результаті дослідження ми дійшли висновку, що при застосуванні раннього ентерального харчування спостерігається швидке і суттєве зростання рівня альбуміну порівняно з відтермінованим ентеральним харчуванням. Отримані дані відображають позитивний вплив цього методу на білковий обмін і свідчать про зменшення процесів катаболізму та білкового дефіциту у хворих із гострим панкреатитом.