Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Регіонарна анестезія в пацієнтів із вогнепальними пораненнями кінцівок і посттравматичними стресовими розладами під час реконструктивних оперативних втручань
Авторы: Кучин Ю.Л.(1), Горошко В.Р.(2)
(1) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) — Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»,
м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. При вогнепальних пораненнях кінцівок під час реконструктивних оперативних втручань бажано використовувати регіонарну анестезію, оскільки такі пацієнти потребують, як правило, декількох оперативних втручань, відповідно, й анестезій. Проте пацієнти з вогнепальними пораненнями кінцівок і посттравматичними стресовими розладами під час реконструктивних оперативних втручань відмовляються від регіонарних видів анестезії, обґрунтовуючи це тим, що вони не хочуть нічого бачити чи чути під час операції — «хочуть спати». Варіантом вибору в даної категорії пацієнтів є використання седації та ультразвукового контролю під час виконання регіонарної анестезії.
Мета. Підвищити ефективність лікування пацієнтів з вогнепальними пораненнями кінцівок і посттравматичними стресовими розладами під час реконструктивних оперативних втручань.
Матеріали та методи. Дослідження проведено у відділенні травматології клініки ушкоджень та клініці судинної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Усього було обстежено 132 пацієнти, яких було розподілено на дві групи: 1-ша — пацієнти, у яких реконструктивні операції виконувались на верхній кінцівці (67 чоловік); 2-га — пацієнти, у яких реконструктивні операції виконувались на нижній кінцівці (65 чоловік). Усі пацієнти були без супутньої патології. Усім пацієнтам у періопераційному періоді проводили неінвазивний моніторинг артеріального тиску, пульсу, частоти серцевих скорочень, пульсоксиметрії. Розраховували гемодинамічні показники, такі як пульсовий тиск, середній артеріальний тиск, ударний об’єм, серцевий викид, серцевий індекс. Статистичний аналіз проводився з використанням ліцензійної версії програмного забезпечення IBM SPSS Statistics Base v.22. Також усім пацієнтам у періопераційному періоді й до 4-ї післяопераційної доби проводили моніторинг болю та ефективності знеболювання за двома шкалами: 1) для оцінки болю використовували візуально-аналогову шкалу (Visual Analogue Scale); 2) для оцінки нейропатичного болю — шкалу нейропатичного болю (Neuropathic Pain Scale).
Результати та обговорення. Під час проведення дослідження було з’ясовано, що в 1-й групі: 1) усі пацієнти потребували введення лікарських препаратів для знеболювання в перші 3 післяопераційні доби. З четвертої доби кількість пацієнтів, яким потрібно було вводити лікарські препарати з метою знеболювання, значно зменшилась (до 7,5 %); 2) середня кількість знеболювань після операції: 1-ша доба — 1,9 ± 0,4 (p = 0,0001), 2-га доба — 1,5 ± 0,5 (p = 0,0001), 3-тя доба — 1,4 ± 0,6 (p = 0,0001), 4-та доба — 1,0 ± 0,3 (p = 0,215); 3) середня бальна оцінка болю на час знеболювання: 1-ша доба — 13,2 ± 3,1 (p = 0,015), 2-га доба — 11,3 ± 1,4 (p = 0,961), 3-тя доба — 10,7 ± 0,5 (p = 0,15), 4-та доба — 10,5 ± 0,0 (р = 0,215); 4) середній проміжок часу між знеболюваннями: 1-ша доба — 13,7 ± 4,4 (p = 0,0001), 2-га доба — 18,4 ± 6,1 (p = 0,0001), 3-тя доба — 20,2 ± 6,1 (p = 0,0001), 4-та доба — 24 ± 0 (р = 0,215); у 2-й групі : 1) всі пацієнти потребували введення лікарських препаратів для знеболювання в перші 3 післяопераційні доби, з четвертої доби кількість пацієнтів, яким потрібно було вводити лікарські препарати з метою знеболювання, значно зменшилась (до 9,2 %); 2) середня кількість знеболювань за післяопераційну добу: 1-ша доба — 1,9 ± 0,3 (p = 0,0001), 2-га доба — 1,3 ± 0,5 (p = 0,0001), 3-тя доба — 1,3 ± 0,7 (p = 0,0006), 4-та доба — 1,0 ± 0,3 (p = 0,155); 3) середня бальна оцінка болю на момент знеболювання: 1-ша доба — 13,9 ± 3,3 (p = 0,092), 2-га доба — 11,4 ± 1,5 (p = 0,984), 3-тя доба — 10,8 ± 0,6 (p = 0,071), 4-та доба — 10,5 ± 0,0 (p = 1,0); 4) середній проміжок часу між знеболюваннями: 1-ша доба — 13,1 ± 3,5 (p = 0,0001), 2-га доба — 20,3 ± 5,6 (p = 0,0001), 3-тя доба — 20,9 ± 6,0 (p = 0,0006), 4-та доба — 24 ± 0 (p = 1,0).
Висновки. Використання регіонарної анестезії під ультразвуковим контролем із встановленням катетера для пролонгованої регіонарної анестезії у пацієнтів з вогнепальними пораненнями кінцівок і посттравматичними стресовими розладами під час реконструктивних оперативних втручань дозволяє не застосовувати додатково лікарські препарати для знеболювання загальної системної дії. У такої категорії пацієнтів у післяопераційному періоді з метою знеболювання достатнім є використання встановленого катетера для пролонгованої регіонарної анестезії з введенням 0,5% розчину бупівакаїну в дозі 50 мг. Це забезпечує ефективне знеболювання. Збільшення інтервалу між знеболюваннями додатково розвантажує медичний персонал відділення. Це особливо актуально при надходженні на госпіталізацію великої кількості пацієнтів.