Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Вплив хірургічної стабілізації переломів ребер на результати лікування пацієнтів з множинними переломами довгих кісток нижніх кінцівок і політравмою
Авторы: Лянскорунський В.М.(1, 2), Дубров С.О.(1, 2), Бурянов О.А.(1), Мясніков Д.В.(1, 2)
(1) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) — Київська міська клінічна лікарня № 17, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Переломи довгих кісток нижніх кінцівок і травма грудної клітки є однією з найчастіших комбінацій пошкоджень у пацієнтів з політравмою, яка пов’язана з високим рівнем ускладнень та летальності. Вибір терміну та методу стабілізації множинних переломів ребер і довгих кісток кінцівок у пацієнтів з політравмою є актуальним та дискусійним питанням.
Мета: визначити вплив остеосинтезу ребер на результати лікування пацієнтів з політравмою, множинними переломами довгих кісток нижніх кінцівок.
Матеріали та методи. На базі Київської міської клінічної лікарні № 17 з червня 2015 по грудень 2019 року проведено проспективне контрольоване дослідження, в яке включено повнолітніх пацієнтів з політравмою, множинними переломами ребер та довгих кісток нижніх кінцівок, одна з яких стегнова. Пацієнтів розподілено на дві групи: група I — 17 пацієнтів, яким виконували оперативну стабілізацію переломів ребер, у групу II включено 24 пацієнти, яким остеосинтез ребер не виконували.
Результати. За віком, статтю, механізмом та тяжкістю травми і загальним станом між пацієнтами обох груп не було статистично значущих відмінностей. Характерними були в групі I та II високі показники тяжкості травми за ISS (37,8 ± 7,9 vs. 36,9 ± 8,6, p = 0,863), NISS (39,5 ± 9,2 vs. 38,5 ± 7,6, p = 0,759), ШКГ (8,2 ± 3,5 vs. 8,7 ± 3,8, p = 0,896). Термін між травмою та остаточною стабілізацією ребер в групі I становив 3,4 ± 1,7 доби, а довгих кісток нижніх кінцівок в групі I та II — 6,9 ± 3,2 vs. 9,4 ± 3,8 доби (p = 0,039) відповідно. У пацієнтів групи I порівняно з групою II були: нижча частота розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому (23,5 % vs. 54,2 %, p = 0,049) та пневмонії (29,4 % vs. 62,5 %, p = 0,038), коротші терміни штучної вентиляції легень (11,6 ± 9,4 vs. 18,9 ± 9,9, p = 0,001), перебування у відділенні інтенсивної терапії (15,3 ± 10,2 vs. 22,1 ± 10,8, p = 0,003) та загальна тривалість лікування (36,9 ± 15,8 vs. 44,3 ± 17,4, p = 0,001).
Висновки. У пацієнтів з політравмою, множинними переломами ребер та довгих кісток нижніх кінцівок хірургічна стабілізація переломів ребер знижує частоту розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, пневмонії, скорочує тривалість механічної вентиляції легень, термін лікування у відділенні інтенсивної терапії та загальний термін лікування.