Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Властивості cистеми згортання крові у гемодіалізних пацієнтів із ХХН V стадії за показниками базових коагуляційних тестів
Авторы: Муризіна О.Ю., Марченко Д.М.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
Комунальний заклад «Міська клінічна лікарня № 4», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Попередження тромбоутворення у гемодіалізних пацієнтів співвідноситься з їх ризиком кровотечі; у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі необхідно уникати стратегії, що індукує системну антикоагуляцію. Єдиного протоколу антикоагуляції ще не затверджено.
Мета: оцінювання показників базових коагуляційних тестів крові у гемодіалізних пацієнтів із ХХН V cтадії.
Матеріали та методи. Нами наведені результати проспективного спостереження, заснованого на лабораторних даних 93 пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) V стадії, які отримують замісну ниркову терапію (ЗНТ) методом програмного гемодіалізу у відділенні гемодіалізної й еферентної терапії. Досліджувана вибірка представлена 58 (63,4 %) чоловіками та 35 (36,6 %) жінками. Середній вік пацієнтів — 49,7 ± 11,6 року (Lq-42, Hq-65; min 24, max 80). Тривалість ЗНТ 62,6 ± 6,9 місяця. Дотримано стандартизованого забору крові, її стабілізація розчином цитрату натрію 3,8% (0,109 моль/л) у співвідношенні 9 : 1. Матеріал для коагулогічного дослідження — цитратна плазма, що містить компоненти системи згортання. Інтерпретація базових коагуляційних тестів подана за традиційною класичною схемою каскадної білково-орієнтованої моделі (Biggs R., MacFarlane R.G., 1964; Davie E.W., Ratnoff O.D., 1964; Zwaal R.F.A., 1978), яка пояснює умови і шляхи активації X-фактора. Описова статистика кількісних ознак представлена медіаною, стандартним відхиленням, квартилями, мінімальним і максимальним значенням — Ме ± δ, (LQ, HQ; min÷max). Термін дослідження: жовтень 2019 р. — січень 2020 р.
Результати. За аналізом діапазону загальновибіркових значень стандартизованої коагулограми визначено контрольовану нормокоагуляцію у пацієнтів перед сеансом гемодіалізу. У межах референтного діапазону визначено показники обох шляхів утворення протромбінового комплексу. Водночас показники протромбінового тесту, які відображають зовнішній шлях активації, представлені значеннями нижньої межі референтного діапазону, і є меншими, ніж у групі здорових: протромбіновий час — 14,7 ± 0,8 (14,2; 16,1) с проти 17,5 ± 1,2 с у здорових, протромбіновий індекс — 93,6 ± 2,6 (83,8; 97,3) % проти 102,6 ± 3,5 %. Міжнародне нормалізоване відношення (INR) дорівнювало 1,04 ± 0,11 (1,0; 1,23), у здорових — 1,19 ± 0,15. Виявився збереженим внутрішній шлях (контактної) коагуляції, оцінений за активованим частковим тромбопластиновим часом (АЧТЧ/aPTT) — 31,1 ± (24,5; 31,6) с проти 32,5 ± 0,5 с у здорових. Виявлена тенденція до збільшення вмісту основного коагуляційного субстрату — фібриногену — 3,8 ± 0,25 (2,6; 4,1) г/л (за Clauss) проти 2,6 ± 0,15 г у здорових. Прикінцевий етап коагуляційного каскаду (час формування фібринового згустка — перетворення фібриногену до нерозчинного фібрину), визначений за тестом тромбінового часу — 15,8 ± 0,6 (14,3; 16,1) с, відобразив збереження антикоагуляційних властивостей системи згортання крові, проте перевищував значення у здорових — 12,8 ± 0,6 с, що дозволяє припустити певні зміни властивостей фібриногену.
Висновки. Діапазон значень базових коагуляційних тестів у гемодіалізних пацієнтів із ХХН V стадії характеризує стан контрольованої загальновибіркової нормокоагуляції з тенденцією до прихованих прокоагулянтних змін на різних етапах коагуляційного каскаду: по зовнішньому шляху утворення протромбінового комплексу, прикінцевому формуванні згустка і певному збільшенні основного коагуляційного субстрату.