Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Вплив субнаркотичних доз кетаміну на ефективність процедурної седації дексмедетомідином в амбулаторній практиці
Авторы: Науменко В.О., Волкова Ю.В.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Використанню дексмедетомідину гідрохлориду як базової речовини під час здійснення процедурної седації притаманні як позитивні якості, так і недоліки. Одним із недоліків є виникнення брадикардії та депресії САТ (середній артеріальний тиск) під час введення навантажувальної дози препарату. Кетамін є майже єдиним неінгаляційним анестетиком, застосування якого призводить до підвищення АТ та збільшення ЧСС, тоді як обидва препарати у терапевтичних дозах суттєво не впливають на дихання, що досить важливо в амбулаторній практиці. До того ж є сподівання, що седативний ефект дексмедетомідину буде нівелювати галюциногенні прояви кетаміну.
Мета: оцінювання ефективності сумісного застосування дексмедетомідину гідрохлориду та кетаміну гідрохлориду при здійсненні процедурної седації під час проведення колоноректальних досліджень.
Матеріали та методи. Досліджено дві групи пацієнтів: А (n= 43) і Б (n = 41); середній вік — 44,6 ± 5,8 року, ASA ІІ — тільки чоловічої статі, яким в амбулаторних умовах проведено колоноскопічне дослідження тривалістю 35 ± 15 хв методом седації. У групі А дексмедетомідин уводився в дозі 0,2 мкг/кг упродовж 10 хв, після чого пацієнтам було введено додатково кетамін у дозі 0,2 мкг/кг протягом 90–120 секунд. У групі Б дексмедетомідин застосовувався в дозі 0,5 мкг/кг без додаткового введення кетаміну. Оцінка досягнутого рівня седації проводилась за шкалою збудження седації Річмонда (RASS). Також оцінювалися САТ, ЧСС, SpO2, реакція на больові подразники, наявність галюциногенних проявів.
Результати. В групі А рівень седації «–3» за шкалою RASS досягався через 12 ± 2 хв, САТ вірогідно не змінювався та становив 107,2 ± 3,1 мм рт.ст. (р < 0,05), ЧСС = 70,2 ± 3,2 уд/хв (р < 0,05), рівень SpO2 — 98–96 %. Випадки проявів галюциногенного синдрому не спостерігалися. У групі Б при досягненні аналогічного рівня седації відзначалося вірогідне зниження САТ до 95,2 ± 5,2 мм рт.ст. (р < 0,05) та скорочення ЧСС до 56,2 ± 3,4 уд/хв (р < 0,05), рівень SpO2 — 96–94 %. Крім того, у 40 % пацієнтів відзначалась реакція на больові подразники.
Висновки. Додавання до схеми процедурної седації дексмедетомідином субнаркотичних доз кетаміну запобігає депресії АТ та ЧСС, не впливає негативно на рівень SpO2, не викликає галюциногенного синдрому, притаманного кетаміну, та збільшує рівень аналгезії при збереженні безпечного рівня седації.