Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Результати застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у хворих із тяжкою черепно-мозковою травмою
Авторы: Ніконов В.В., Курсов С.В., Білецький О.В., Чернов О.Л., Полторацький В.Г.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Покращення результатів лікування у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ) залишається однією з актуальних проблем медицини критичних станів. Застосування в складі заходів інтенсивної терапії у хворих із ТЧМТ похідних бурштинової кислоти привертає увагу вже не тільки фахівців, які працюють на пострадянському просторі, а й університетських клінік Великої Британії (Jalloh I. et al., 2017).
Мета: порівняння ефективності двох схем інтенсивної терапії у хворих із ТЧМТ: 1) при проведенні інтенсивної терапії відповідно до рекомендацій Brain Trauma Foundation (BTF); 2) при додаванні до складу зазначеної схеми етилметилгідроксипіридину сукцинату (ЕМГПС).
Матеріали та методи. Обстежено та проліковано 124 хворих із ТЧМТ. У 62 хворих інтенсивна терапія проводилась відповідно до рекомендацій BTF. Ще у 62 хворих до складу інтенсивної терапії протягом тижня застосовували інфузії ЕМГПС. Оцінювали динаміку неврологічного статусу, центральну гемодинаміку та церебральний кровообіг за допомогою реоенцефалографії (РЕГ), стан процесів перекисного окислення ліпідів. НДР кафедри № 0115U000147.
Результати. Застосування ЕМГПС у схемі інтенсивної терапії постраждалих із ТЧМТ сприяло: вірогідному прискоренню покращення показників РЕГ-дослідження в динаміці лікування, що проявилося зростанням артеріального припливу до головного мозку, стабілізацією тонусу артеріол, покращенням стану венозного відтоку від органа, що має бути асоційоване зі зменшенням внутрішньочерепного тиску та зростанням величини ефективного церебрального перфузійного тиску; зменшенню тяжкості окислювального стресу, що проявилося зменшенням накопичення дієнових кон’югатів та шифових основ; покращенню стану антиоксидантної системи, на що вказувало зростання активності глутатіонредуктази; вірогідному зменшенню ознак тяжкості синдрому ендогенної інтоксикації; вірогідному прискоренню відновлення стану свідомості та вірогідному зменшенню летальності, що було підтверджено результатами статистичного аналізу, який проводився із застосуванням кількох критеріїв визначення вірогідності між частотними показниками.