Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Результати застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у хворих із геморагічним інсультом
Авторы: Ніконов В.В., Курсов С.В., Ієвлева В.І., Чернов О.Л., Белашко С.А.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Розвиток геморагічного мозкового інсульту (ГМІ) визначає швидке формування синдрому гострої церебральної недостатності (СГЦН) з тяжким перебігом. Додатковий захист нейронів від численних патологічних механізмів, що наявні при зазначеній патології, можливий внаслідок застосування нейропротекторів із потужним антигіпоксичним ефектом.
Мета: визначення ефективності застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату (ЕМГПС) у хворих із ГМІ на основі порівняльного дослідження.
Матеріали та методи. У дослідження включено 32 хворих з нетравматичними внутрішньомозковими крововиливами та 36 пацієнтів з субарахноїдальними крововиливами (САК). Інтенсивну терапію проводили відповідно до наказу МОЗ України № 275 (17.04.2014 р.) «Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації «Геморагічний інсульт (внутрішньомозкова гематома, аневризмальний субарахноїдальний крововилив)». У кожній з груп порівняння в 50 % хворих були застосовані інфузії ЕМГПС. Оцінювали динаміку неврологічного статусу, центральну гемодинаміку та церебральний кровообіг за допомогою реоенцефалографії (РЕГ). НДР кафедри № 0115U000147.
Результати. Додавання до комплексу лікувальних заходів інфузій ЕМГПС у пацієнтів з нетравматичними інтрацеребральними крововиливами сприяло вірогідному зменшенню напруження стресорних симпатико-адреналових механізмів; зростанню скорочувальної здатності міокарда та збільшенню продуктивності серця; зменшенню потреб у застосуванні симпатоміметиків для підтримки безпечного судинного тонусу та ефективного церебрального перфузійного тиску; збільшенню об’ємного артеріального припливу до головного мозку; зростанню ефективності усування центрогенної лихоманки; покращенню динаміки відновлення функції свідомості за шкалою коми Глазго, проте не забезпечили вірогідного зменшення летальності. У хворих із САК додавання до схеми лікування інфузій ЕМГПС не забезпечувало жодної переваги перед офіційно рекомендованими протокольними схемами лікування.