Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Блокади передньої черевної стінки як компонент мультимодальної анальгезії в гінекологічних хворих після проведення відкритих хірургічних втручань
Авторы: Старишко А.І.(1, 2), Бугай О.О.(1, 2)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Значна частина болю, що відчувається пацієнтом після втручань на черевній порожнині, пов’язана з розтином її стінки. Методики регіонарної анестезії передньої черевної стінки в післяопераційному періоді можуть відігравати вирішальну роль у зменшенні ранніх ускладнень та істотно поліпшують якість інтраопреаційної, післяопераційної анальгезії. Регіонарна анестезія дозволяє виконати анатомічно селективну анестезію та зменшити необхідність використання опіоїдних препаратів [1, 2].
Мета: дослідити ефективність виконання блокад передньої черевної стінки в комплексі багатокомпонентної мультимодальної анальгезії в гінекологічних хворих після проведення відкритих хірургічних втручань.
Матеріали та методи. Проведено аналіз медичних карт 20 пацієнток відділення гінекології НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», яким було виконано планові хірургічні втручання відкритим доступом, а саме 14 (70 %) гістеректомій та 6 (30 %) консервативних міомектомій. Середній вік хворих становив 50,6 ± 6,1 року, середній ІМТ — 28,4 ± 4,3. Хворих було розподілено на 2 групи залежно від хірургічного доступу та методики регіонарного знеболювання передньої черевної стінки. До 1-ї групи увійшли 10 хворих (50 %), яким було виконано поперечний надлобковий розріз (лапаротомія за Рfannenstiel) та проведено двосторонній ТАР-блок із використанням 20 мл 0,5% розчину лідокаїну та 1 мл 0,4% розчину дексаметазону з кожного боку. До 2-ї групи були віднесені 10 хворих (50 %), яким виконувалась нижня серединна лапаротомія та проведено комбінацію ТАР-блоку з використанням 15 мл 0,5% розчину лідокаїну та 0,5 мл 0,4% дексаметазону з кожного боку та двосторонньої блокади піхви прямого м’яза живота з введенням 15 мл 0,5% розчину лідокаїну та 0,5 мл 0,4% дексаметазону. Усі блокади виконувались відразу після закінчення хірургічного втручання (у стані медикаментозного сну) в асептичних умовах голкою Tuohi 18G під сонографічною візуалізацією анатомічних структур, правильного положення голки та розподілу анестетика. Контрольну групу становили 10 пацієнтів після виконання хірургічних втручань відкритим методом, яким не проводились блокади передньої черевної стінки. Усі хворі системно отримували НПЗП внутрішньовенно (р-н декскетопрофену 2,5% або р-н кеторолаку 3%) в максимально допустимих дозах. Опіоїдні анальгетики (р-н промедолу 2%) призначались при наростанні болю до 5 та вище балів за цифровою рейтинговою шкалою болю (NRS). Пацієнтам було проведено дослідження потреби в наркотичних анальгетиках, виникнення ранніх післяопераційних ускладнень, строків початку активізації в перші 2 доби післяопераційного періоду.
Результати. Дослідження потреби в опіоїдних анальгетиках показало, що всі без винятку пацієнтки контрольної групи потребували призначення 2% р-ну промедолу в середніх дозах 1,49 ± 0,42 мг/кг/добу в першу добу та 0,89 ± 0,19 мг/кг/добу на другу добу післяопераційного періоду. Варто відзначити, що 100 % хворих групи контролю потребували першого призначення наркотичних анальгетиків у перші 3 години після закінчення хірургічного втручання. У 1-й групі 70 % хворих не потребували призначення наркотичних анальгетиків у післяопераційному періоді, а 30 % отримували їх тільки в першу добу в середній дозі 0,43 ± 1,5 мг/кг/добу, при цьому перша потреба виникала через 7–9 год після закінчення операції. У 2-й групі 90 % хворих не потребували призначення –опіоїдів, а в однієї пацієнтки (10 %) виникла потреба в однократному в/м введенні 1 мл 2% р-ну промедолу через 7 годин після хірургічного втручання. При дослідженні ранніх післяопераційних ускладнень у 20 % хворих першої групи та 30 % другої однократно відзначались явища нудоти. У контрольній групі 20 % пацієнток відзначали нудоту однократно, а 30 % мали повторні епізоди протягом 1-ї доби після операції. Інших ранніх післяопераційних ускладнень, у тому числі пов’язаних із технікою виконання блокад, не відзначалось. Хворі 1-ї та 2-ї груп мали змогу сідати в ліжку через 6–8 годин, ходити — через 12–18 годин після хірургічного втручання. У контрольній групі активізація була можлива лише через 16–20 годин, що можна пов’язати з побічною седативною дією наркотичних анальгетиків.
Висновки. Проведене дослідження показало значне зниження потреби в опіоїдних анальгетиках, зниження частоти виникнення післяопераційної нудоти та зменшення термінів початку мобілізації у хворих, яким виконувались блокади передньої черевної стінки, що може свідчити про їх ефективність у комплексі багатокомпонентної мультимодальної анальгезії при відкритих гінекологічних хірургічних втручаннях.
Список литературы
- Шлапак І.П., Строкань А.М. Переферична регіонарна анестезія: Навчальний посібник для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти. Київ: 2013. 142 с.
- Yarwood J., Berrill A. Nerve blocks of the anterior abdominal wal. Continuing Education in Anaesthesia, Critical Care & Pain. 2010. Vol. 10. № 6.