Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Особливості анестезіологічного забезпечення пацієнтів із патологією щелепно-лицевої ділянки при проведенні реконструктивних хірургічних втручань
Авторы: Тхоревський О.В., Пачехон О.В.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Після початку активних воєнних дій на Сході України НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» бере активну участь у наданні кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги постраждалим ЗСУ та інших силових структур України. Активна участь у вигляді консультативної медичної допомоги надавалась міжнародною медичною спільнотою, зокрема в клініці щелепно-лицевої хірургії та нейрохірургії працювала група медиків із Канади. За час АТО канадськими спеціалістами було здійснено 5 місій допомоги пораненим у зоні АТО. Анестезії при операціях у щелепно-лицевій ділянці належать до категорії високого ризику складності, що обумовлено особливостями анестезіологічного забезпечення в щелепно-лицевій хірургії. При цьому на перший план виходить проблема забезпечення і підтримки прохідності дихальних шляхів і здійснення респіраторної підтримки. Операції на щелепно-лицьовій ділянці можна віднести до предикторів складних дихальних шляхів. За наявності поранень, дефектів у зоні ротової порожнини та носа та новоутворень у цих ділянках не завжди можлива вентиляція через лицеву маску, навіть під час ввідної анестезії.
Метою нашого дослідження було підвищити безпеку анестезіологічного забезпечення реконструктивних втручань у щелепно-лицьовій хірургії шляхом вибору оптимального способу забезпечення прохідності дихальних шляхів у передопераційному періоді.
Результати. У результаті співпраці із зарубіжними фахівцями ми виявили деякі особливості надання їх спеціалізованої медичної допомоги. Серед них можна вказати таке: 1. Особливість премедикації. Не застосовується атропін, профілактика післяопераційного делірію. За потреби застосовують глікопіролат. На початковому етапі анестезіологічного забезпечення канадськими фахівцями дуже широко використовуються легкі гіпнотичні засоби (бензодіазепіни) — мідазолам (доза 1 мл (5 мг) в/в за 5–10 хв, розрахункова доза — 0,07–0,1 мг/кг, звичайна доза — 7,5–15 мг). Завдяки цьому досягаються снодійний, незначний міорелаксуючий та антеградно-амнестичний ефекти. Перед великими втручаннями за 1–2 години дають 1 капсулу прегабаліну 50 мг, парацетамолу 500 мг, целекоксибу 100 мг 2. Індукція в наркоз виконувалася шляхом в/в введення 1% розчину пропофолу в дозі 2–2,5 мг/кг, прийому фентанілу в дозі 3–5 мкг/кг без використання атропіну. Міоплегію для інтубації трахеї забезпечували есмероном у дозі 0,6 мг/кг, що вводили після досягнення хірургічної стадії наркозу (стадія ІІІ.1 за Гведелом). 3. Для підтримання основного етапу анестезії широко застосовували інгаляційні анестетики, зокрема сево–флуран у концентрації 2–6 %. Епізодично анестезію поглиблювали введенням барбітуратів (пропофолу) та наркотичних анальгетиків (фентанілу). Увагу привертало те, що під час хірургічного втручання середня доза пропофолу (канадський) становила 1650 + 120 мг, пробудження хворого відмічалось через 10–15 хв, а середня доза пропофолу (український) — 749,5 ± 70,5 мг, пробудження — через 30–40 хв. 4. Для виконання поставленої мети — безпечного захисту дихальних шляхів під час реконструктивних втручань із посттравматичними дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки (n = 150) застосовували ларингеальні маски 2-го покоління (n = 20), інтубацію через рот (n = 100), із них 25 — за допомогою фіброоптичних засобів (Glidescope, Airtraq), інтубацію через ніс (n = 30). Моніторування безпечної вентиляції відбувалось завдяки показникам SaO2, капнографії апарата ШВЛ, контроль за peak inspiratory pressure дорівнював 20–25 см вод.ст.
Висновки. 1. При реконструктивних втручаннях на лицьовій та орбітальній ділянці можна застосувати ларингеальні маски 2-го покоління з комфортним пробудженням та мінімальним впливом на серцеву-судинну систему при встановленні. 2. Надійним та безпечним засобом забезпечення прохідності дихальних шляхів при операціях на щелепній ділянці були інтубація трахеї через рот або ніс із роздуванням манжетки, але труднощі становлять майже 20 %, що вирішуювались за допомогою фіброоптичних засобів (Glidescope, Airtraq, бронхоскоп).
Список литературы
- Тарабрин О.А., Суслов В.В., Буднюк А.А., Басенко И.Л. Алгоритмы при трудной интубации и экстубации трахеи: Монография. Одесса, 2012. 140 с.
- Stroumpoulis K., Pagoulatou A., Violari M. et al. Videolaryngoscopy in the managemen to the difficult airway: a comparisonwiththe Macintosh blade. Eur. J. Anesthesiol. 2009. Vol. 26. P. 218-222.