Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Сучасні можливості використання непрямої калориметрії в періопераційному енергомоніторингу
Авторы: Черній В.І., Денисенко А.І.
Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. У світі сучасних хірургічних технологій, особливо Fast Track-хірургії, в операційних використовують Міжнародні стандарти безпечної анестезіологічної практики WFSA (2010). При всій їх надійності вони не охоплюють контроль процесів метаболізму, що особливо важливо в умовах проведення загальної інгаляційної низько- та малопоточної анестезії (LFA, MFA).
Метою роботи була розробка способу періопераційного енергомоніторингу та впровадження його в клінічну практику.
Матеріали та методи. Нами розроблено, апробовано на 110 пацієнтах та впроваджено в роботу лікувального закладу спосіб періопераційного енергомоніторингу з використанням непрямої калориметрії. Нижче наведений приклад використання даного способу під час оперативних втручань у пацієнтів, які здійснювалися під загальним знеболюванням із використанням інгаляційного анестетика севофлюран та наркотичного анальгетика фентаніл в умовах низькопоточної штучної вентиляції.
Клінічний випадок. Пацієнт П., 56 років. Діагноз: морбідне ожиріння 4-го ст. Вага — 160 кг, зріст — 172 см, індекс маси тіла — 54, S — 2,7 м2, Hb — 150 г/л. Базальний метаболізм (BMRs) — 616 кал • хв–1 • м–2. Операція: лапароскопічна рукавна резекція шлунка (sleeve gastrectomy). Ступінь передопераційного ризику — ASA IІІ. Тривалість загального знеболювання — 4 години. Етапи дослідження: вихідні дані перед операцією (1-й етап), індукція в наркоз (2-й), зворотне положення Тренделенбурга (3-й), на момент накладання карбоксиперитонеуму (4-й), травматичний основний етап операції (5-й), кінець операції (6-й), пробудження та транспортування в палату (7-й етап).
/143.jpg)
Вихідний метаболізм пацієнта становив 740 кал • хв–1 • м–2, що на 20 % перевищував його базальний рівень та давав відповідний запас міцності енергетичним процесам під час проведення анестезіологічного забезпечення оперативного втручання. Під час оперативного втручання спостерігалось зниження метаболізму як результат гемодинамічних порушень та, відповідно, транспорту кисню внаслідок зменшення венозного повернення крові за рахунок позиційних змін тіла пацієнта та карбоксиперитонеуму. Корекція проводилась посиленою в/в інфузією збалансованих сольових розчинів та поступовою зміною положення тіла пацієнта і повільним досягненням необхідного внутрішньочеревного тиску. Додатково протягом 40 хвилин вводився дозовано норадреналін у дозі 0,04–0,06 мкг • кг–1 • хв–1. З моменту травматичного етапу оперативного втручання та до його закінчення спостерігалося досить повільне зростання рівня метаболізму при достатньо низькому рівні дихального коефіцієнта (0,72–0,75). На закінчення оперативного втручання та відновлення горизонтального положення пацієнта на операційному столі протягом 40 хвилин продовжувалися підтримка медикаментозного сну, штучна вентиляція легень у режимі нормовентиляції з поступовим зменшенням FiO2 до фізіологічного рівня складу повітря та досягнення метаболізму майже вихідних значень (721 кал • хв–1 • м–2).
Висновки. Періопераційний енергомоніторинг є надійним доповненням міжнародних стандартів безпечної анестезіологічної практики WFSA.