Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №3, 2020
Вернуться к номеру
Пам’яті професора Оксани Миколаївни Ганич (16.04.1932–22.07.2020)
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Страницы памяти
Версия для печати
На 89-му році життя 22 липня 2020 року відійшла у вічність відомий український вчений у галузі гастроентерології, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Оксана Миколаївна Ганич.
О.М. Ганич народилася 16 квітня 1932 р. в селі Вишні Ремети Берегівського району Закарпатської області в родині вчителів. Батько, Микола Миколайович Мандзюк, був обраний послом Сойму Карпатської України (1939), а мати, Ганна Іванівна Мандзюк, керувала соціальною опікою в Карпатській Україні (1938–1939).
Закінчила Ужгородську середню школу № 2 із золотою медаллю (1949), медичний факультет Ужгородського державного університету (УжДУ) з відзнакою (1955). Працювала за направленням головним лікарем Синевирської дільничної лікарні (1955–1957), згодом — районним терапевтом і завідуючою терапевтичним відділенням Міжгірської центральної районної лікарні (1957–1959). З 1960 р. працювала на кафедрі терапії УжДУ, пройшовши шлях від асистента до доцента і професора. Кандидатську дисертацію на тему «Практичне значення визначення уропепсину в умовах клініки та санаторію» захистила в 1964 р., докторську — з проблеми передракових станів шлунка — у 1971 р. Уперше в медичній практиці Радянського Союзу стала проводити електронну мікроскопію слизової оболонки шлунка, яку до того часу можна було здійснити тільки за межами СРСР.
Перша жінка на Закарпатті, яка стала доктором наук.
Завідувачка кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужгородського державного університету (1981–1997), із 1997 р. — професор цієї кафедри. Директор організованого за її ініціативою єдиного в Україні науково-дослідного інституту фітотерапії (1992–2020). Засновник відомої в Україні та за її межами школи гастроентерологів, керувала лікувальною роботою клініки Закарпатського гастроентерологічного диспансеру. Постійний консультант санаторно-курортної служби Закарпаття. Розробила концепцію оздоровлення потерпілого від аварії на ЧАЕС населення України, що базується на використанні фітопрепаратів і фітопродуктів імунокорегуючої, онкопротекторної та антисклеротичної дії.
Виступала з науковими доповідями перед вченими України, Росії, Грузії, Чехії, Польщі, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Німеччини, Канади. Новатор розробок численних методик діагностики й лікування патології органів травлення. Аспекти наукових досліджень О.М. Ганич були різноманітними: вивчення передракових станів шлунка, мембранного травлення, захворювань печінки, кишок, вивчення впливу радіації на органи травлення, розвантажувально-дієтичного лікування, природно-оздоровчого лікування, фітотерапії при захворюваннях внутрішніх органів, йододефіцитні захворювання.
Упродовж 10 років О.М. Ганич очолювала координаційний центр країн Ради економічної взаємодопомоги з проблеми «Епідеміологія передпухлинних захворювань органів травлення», була членом проблемної комісії АН СРСР із питань профілактики раку й передракових станів. Почесний член наукового товариства гастроентерологів Академії наук Чехії. З 1991 р. протягом 22 років очолювала обласну організацію «Союз Українок», у 2013 р. обрана її почесним головою.
З 1995 р. по 1999 р. — експерт Вищої атестаційної комісії при Раді Міністрів України. Член правління Асоціації терапевтів і гастроентерологів України, голова Закарпатської обласної секції гастроентерологів.
О.М. Ганич є автором або співавтором 12 винаходів і патентів, 15 рацпропозицій. Автор понад 350 наукових праць, 15 монографій, 20 навчальних посібників і підручників.
О.М. Ганич підготувала 5 докторів медичних наук (проф. І.В. Чопей, проф. Е.Й. Архій, проф. О.М. Горленко, проф. Л.Т. Сіксай, проф. Е. Біргеле) і 12 кандидатів медичних наук.
Понад двадцять років працювала художнім керівником і головним диригентом хорової студентської капели УжНУ і медичного факультету. Налагодила тісні плідні контакти з організаціями українок США, Канади, Англії і залучила велику гуманітарну допомогу для потерпілого від паводків (1998, 2001) населення Закарпаття. Розробила програму регіональної реабілітації потерпілих від стихійного лиха і керувала нею.
Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2000), відзнакою «За гуманізм» Союзу Чорнобиль України, медалями «За трудову доблесть» і «Ветеран праці».
За успішне керівництво найкращою студентською науковою роботою нагороджена дипломом міністра вищої освіти СРСР (1975).
За вагомі наукові здобутки у 2009 р. указом президента України їй присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
За особливі заслуги в розбудові національної освіти й науки, утвердження високого міжнародного авторитету університету й плідну культурно-просвітницьку діяльність вчена рада УжНУ присвоїла Оксані Ганич почесне звання «Заслужений професор УжНУ» (2005).
За плідну наукову співпрацю з вченими Словаччини нагороджена двома пам’ятними відзнаками цієї країни у вигляді золотих медалей (2000, 2016).
Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я спільно з АМН України проф. О.М. Ганич відзначена дипломом і медаллю «За охорону здоров’я нації (2001). Номінант «Золотої книги України» (2000). Неодноразово нагороджувалась почесними грамотами й дипломами Міністерства освіти і науки України, Закарпатської обласної державної адміністрації і Закарпатської обласної ради.
Від імені президії і правління ГО «Українська гастроентерологічна асоціація» з глибокою скорботою висловлюємо співчуття рідним і близьким покійної, усім, хто знав Оксану Миколаївну і вчився у неї.
Вічна пам’ять про видатного науковця, лікаря, вчителя та колегу, високоінтелігентну Людину назавжди залишиться в серцях її учнів, колег і друзів.
Президія і члени правління
ГО «Українська гастроентерологічна
асоціація»