Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №5, 2020

Вернуться к номеру

Погляд із минулого в майбутнє: безпілотні літаючі дрони як елемент евакуації поранених у медичній службі Збройних сил України

Погляд із минулого в майбутнє: безпілотні літаючі дрони як елемент евакуації поранених у медичній службі Збройних сил України

Авторы: Гуменюк К.В.(1), Горошко В.Р.(2)
(1) — Командування медичних сил Збройних сил України, м. Київ, Україна
(2) — Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний центр», м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Добре та чітко організоване проведення евакуаційних заходів є фактором, що значною мірою визначає ефективність діяльності медичної служби. Застосування новітніх технологій, сучасних засобів та впровадження їх у реальність, що диктує нам сьогодення, є пріоритетом в управлінні лікувально-евакуаційного забезпечення медичної служби Збройних сил України. Такий підхід в окремих випадках може виявитись вирішальним та єдиним на шляху до збереження життя пораненого. Безпілотні літаючі засоби для забезпечення заходів медичної евакуації є перспективним напрямком подальшого вдосконалення системи лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних сил України.

Хорошо и четко организованное проведение эвакуационных мероприятий является фактором, который в значительной степени определяет эффективность деятельности медицинской службы. Применение новейших технологий, современных средств и внедрение их в реальность, которую диктует нам сегодняшний день, является приоритетом в управлении лечебно-эвакуационного обеспечения медицинской службы Вооруженных сил Украины. Такой подход в отдельных случаях может оказаться решающим и единственным на пути к сохранению жизни раненого. Беспилотные летающие средства для обеспечения мероприятий медицинской эвакуации является перспективным направлением дальнейшего совершенствования системы лечебно-эвакуационного обеспечения Вооруженных сил Украины.

A well and clearly organized evacuation is a factor that largely determines the effectiveness of the medical service. The application of the latest technologies, modern facilities and their implementation into the reality dictated to us by today is a priority in the management of medical evacuation support of the medical service of the Armed Forces of Ukraine. In some cases, this approach may be decisive and the only way to save the life of the wounded people. Unmanned aerial vehicles for the provision of medical evacuation measures are a promising direction for further improvement of the medical evacuation system of the Armed Forces of Ukraine.


Ключевые слова

дрон; безпілотні літаючі засоби; медична евакуація; огляд

дрон; беспилотные летающие средства; медицинская эвакуация; обзор

drone; unmanned aerial vehicles; medical evacuation; review

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.16.5.2020.212220

Вступ

Дрон — це мобільний безпілотний апарат, запрограмований на виконання будь-яких дій. Під цим поняттям розуміють літаючий апарат, що або програмується заздалегідь, або пілотується людиною (оператором) через пульт дистанційного керування. З початком XXI століття літаючі безпілотники і наземні дрони стрімко увірвалися в цивільне життя і навіть у побут людини [1].
Формально історія безпілотників починається з 1782 року, коли брати Етьєн і Жозеф Монгольф’є підняли в повітря кулю, наповнену димом. Діаметр несучої оболонки був 3,5 м, а вага всього апарата — 154 кг. Куля протрималась у повітрі близько 10 хвилин, при цьому вона піднялась на висоту майже 300 метрів і пролетіла понад кілометр (рис. 1). Початок був покладений, і брати задумались над розвитком проєкту. Другий запуск став більш видовищним — до кулі був прикріплений кошик, в якому помістилися перші пасажири безпілотника: баран, качка і півень. Політ тривав 8 хвилин на дистанції близько 4 км. Повітряні кулі, згодом названі дирижаблями, відіграли вирішальну роль в історії авіації, але саме безпілотники стали справжньою знахідкою у військовій справі [2–5].
Початком військової історії безпілотників можна вважати Італійську революцію 1848–1849 років, коли австрійські війська провели бомбардування бунтівної Венеціанської республіки з аеростатів [9]. Оскільки місцеві умови рельєфу не давали можливості для ефективної роботи артилерії, командування армії запустило над повсталим містом два аеростати, начинених бомбами (рис. 2). Повітряні кулі були оснащені механізмами для автоматичного скидання боєприпасів. І хоч бомбардування особливого успіху не принесло, венеціанці були в паніці, а дата 12 липня 1849 року ввійшла в історію бойових дронів [8, 9].
Кінець XIX століття припав на відкриття в галузі електрики та радіочастот. Відомий фізик, інженер і винахідник Нікола Тесла в 1898 році на озері в Медісон-сквер-гарден (Нью-Йорк, США) демонструє перший човен на радіоуправлінні. Незважаючи на вдалі досліди, другим бойовим радіокерованим безпілотником став не човен, а військовий літак [6]. Американець Чарльз Кеттерінг створює «літаючу бомбу». За задумом винахідника, літак, начинений вибухівкою, керується не пілотом, а годинниковим механізмом. У запрограмований момент він скидав крила і каменем падав на голову ворога [7]. 1933 рік став проривом для радіокерованих безпілотників. Британські інженери сконструювали перший безпілотник, що управлявся дистанційно по радіо і використовувався багаторазово [6, 7]. Моделі DH.82B Queen Bee успішно служили армії з 1934 по 1943 рік як літаки-мішені [8]. З їх допомогою навчали майбутніх асів і зенітників. З початком Другої світової війни безпілотники для потреб армії стали випускатися масово. Три основні воюючі сторони (СРСР, США і Німеччина) не раз поверталися до послуг безпілотної авіації, відчуваючи її явну перевагу: США у 1939 році масово випускають (понад 14 тис. примірників) радіоплан типу Target — модель QQ-2; Німеччина проєктує і використовує радіокеровані бомби Henschel Hs 293 і Fritz X, а також ракети «Фау-1» і «Фау-2»; СРСР у 1941 році використовує важкий безпілотний бомбардувальник ТБ-3 для знищення мостових конструкцій [9].
Історія розвитку цивільних дронів починається з початку XXI століття, коли отримали широке застосування FPV-системи і відеозйомки з квадрокоптерів. Популярність цього виду безпілотників змусила уряди багатьох країн задуматися про законодавче регулювання їх застосування. Вже зараз практикується доставка дроном вантажів, збір різної інформації на великих територіях, аерофотографування [10]. Можливості безпілотників все ще вивчаються, а апарати вдосконалюються. Серед явних переваг безпілотників можна виділити:
— дешевизна виробництва і технічне обслуговування. Дрони не вимагають витрат на забезпечення захисту персоналу, і в плані навчання пілотування вони набагато простіші;
— малі витрати палива і можливість використання альтернативної енергії;
— висока варіативність злітно-посадкових майданчиків. Більшість дронів обходяться малими площами для зльоту та посадки, а деякі взагалі можуть сідати на ґанок перед будинком або на підвіконня.
З урахуванням воєнної ситуації, що склалась на території нашої держави, надзвичайно актуальним є проведення дослідження, що буде спрямоване на вивчення можливості використання безпілотних літаючих дронів в евакуації поранених у бойових умовах.
Мета роботи: провести аналіз літературних джерел використання безпілотних літаючих дронів для евакуації хворих та поранених на різні рівні надання допомоги.

Матеріали та методи

Використано інформацію із загальнодоступних електронних джерел, воєнно-історичних порталів та журналів. Під час аналізу інформації ми використовували історичний та бібліосемантичний методи, структурно-логічний аналіз, аналітичний, системний підхід.

Результати та обговорення

За літературними джерелами з’ясовано, що підрозділ Medical Research and Materiel Command армії США проводить тестування безпілотних апаратів DP-14 Hawk (рис. 3). Медична служба американської армії незабаром може отримати дрони-евакуатори, передає воєнно-історичний портал Warspot із посиланням на журнал «Popular Mechanics» [11]. Беспілотник DP-14 Hawk (англ. — «яструб») є двороторним літальним апаратом, усередині якого може розташуватись одна людина (лежачи) [12]. Зовні дрон схожий на зменшену копію військово-транспортного гелікоптера CH-47 Chinook, легко вміщується у вантажопасажирський фургон і потребує лише 30 хвилин на переведення в готовність до виконання завдань [11, 12].
«Яструб» може розвивати швидкість до 132 км/год, нести до 200 кг корисного навантаження і знаходитися в повітрі більше 2 год. Крейсерська швидкість безпілотника становить 82 км/год, а при бічному вітрі здатен летіти до 46 миль за годину. Також він оснащений сучасним комплексом устаткування, що дозволяє йому рухатися за заданими координатами в автоматичному режимі. На борту встановлені бортовий LIDAR (технологія отримання та обробки інформації про віддалені об’єкти за допомогою активних оптичних систем, що використовують явища відбиття світла і його розсіювання в прозорих і напівпрозорих середовищах), лазерний 3D-сканер і передові алгоритми, щоб самостійно орієнтуватися в складних та обмежених умовах (рис. 4). Це дозволяє безпілотнику брати участь у передовій розвідці для планування шляху, коригувати курс, уникати перешкод та вибирати місце для посадки. Підрозділ Medical Research and Materiel Command планує закупити партію безпілотників DP-14 Hawk для евакуації поранених із залученням мінімальної кількості людських ресурсів і техніки. Крім того, розробники дрона вказують на те, що «Яструб» може бути корисний при відправці вантажів в гарячі точки, а також використовуватися в пошуково-рятувальних операціях. Для злету і посадки безпілотник може використовувати будь-який природний ландшафт: 15-градусні схили, поля, засніжені та обледенілі ділянки, забирати постраждалих дрон може також із палуб човнів в океані. Польова медицина армії Сполучених Штатів виходить на новий рівень збереження людського життя. Основне завдання безпілотника DP-14 Hawk — евакуація постраждалих солдатів та морських піхотинців. У майбутньому армія США планує більше використовувати безпілотні системи, спираючись на їх переваги в мобільності, низькій вартості виробництва та експлуатації. За допомогою безпілотних літальних дронів можна надавати допомогу в організації евакуації поранених у складних природних, техногенних чи військових умовах [11–13].
Ізраїльський дрон для медичної евакуації Cormorant (рис. 5), розроблений для медичної евакуації, пройшов випробування з можливістю самостійно врятувати людину [13]. Він був представлений командою Tactical Robotics. Автономний безпілотник вертикального зльоту та посадки здатний евакуювати двох поранених самостійно — люди лише вкладають поранених в літальний апарат. Одномоторний безпілотник може долати 32 км зі швидкістю 160 км/год за рахунок двох гвинтів у хвостовій частині. Виробники відзначають, що він може витримувати політ при сильніших вітрах, аніж стандартний вертоліт із пілотом. Це відбувається за рахунок того, що лопастями дрона можна керувати окремо, що, зі свого боку, дозволяє йому легше маневрувати. Корпус безпілотника покритий вуглецевим волокном, а його вихлопна система не випускає багато диму. Це дозволяє дрону бути непомітним для інфрачервоних датчиків і радіолокаторів [13, 14].
Технічний прогрес та розвиток засобів ураження приводять до змін організаційної структури військ та характеру їх застосування, що разом із розвитком технологій надання медичної допомоги закономірно призводило до трансформації та розвитку системи медичного забезпечення [20–22]. Суть сучасної системи етапного лікування поранених у Збройних силах України полягає в медичній евакуації за призначенням із використанням сил та засобів медичних підрозділів військових частин і з’єднань, мобільних і стаціонарних військово-медичних закладів та максимальному залученні існуючої мережі цивільних закладів охорони здоров’я (рис. 6). Медична евакуація — важливий елемент системи етапного лікування, що нерозривно пов’язана з наданням медичної допомоги та лікуванням поранених [15]. Першу медичну допомогу, найпростіші медичні заходи надають безпосередньо на місці поранення, ураження або в найближчому укритті самі військовослужбовці в порядку само- чи взаємодопомоги, стрільці-санітари, санітари, водії-санітари, бойові медики та старші бойові медики. Далі поранених військовиків для надання долікарської, фельдшерської й першої лікарської допомоги направляють до медичних рот, пунктів, стабілізаційних пунктів, військових лікарсько-сестринських бригад, які розташовані в цивільних лікувальних закладах. На цьому етапі медичну евакуацію виконують наземним транспортом. Використання гелікоптера на даній ланці є неможливим, адже існує постійний високий ризик вогневого ураження та збиття ворожими воєнними угрупуваннями. Далі у військово-мобільному госпіталі пораненим надають кваліфіковану медичну допомогу для усунення тяжких, загрозливих для життя наслідків та ускладнень поранень, підготовки поранених (уражених, хворих) до подальшої евакуації і створення сприятливих умов подальшого лікування. Медичну евакуацію поранених до ВМГ виконують наземним і повітряним транспортом. Поранених, які потребують спеціалізованої медичної допомоги, направляють до військово-медичних клінічних центрів регіонів, військових госпіталів, спеціалізованих закладів охорони здоров’я. Залежно від стану здоров’я поранених їх транспортують наземним, залізничним чи повітряним транспортом — літаком АН-26 VITA, гелікоптерами.
В Україні державна корпорація «Укроборонпром» представила свої новітні розробки. Зокрема, йдеться про багатофункціональний безпілотний літаючий комплекс «Горлиця» (рис. 7) і дистанційно керований тактичний багатоцільовий транспортний засіб «Фантом» [16, 17]. «Безпілотний тактичний багатоцільовий транспортний засіб «Фантом» — це дистанційно керований мінібронетранспортер. Денний та нічний комплекси прицілювання дозволятимуть вести вогонь у будь-який час доби на відстані понад 1 км (рис. 8). Запас ходу становить до 20 км, керування здійснюється за захищеним радіоканалом або через волоконний кабель довжиною 5 км. «Фантом» здатний транспортувати боєкомплект, евакуювати поранених з поля бою і виконувати бойові завдання» [18, 19]. З урахуванням бойових дій на Сході нашої держави дані технології надзвичайно актуальні та важливі для впровадження в Україні.

Висновки

Історія створення та розвитку безпілотних літальних дронів засвідчує, що актуальність до забезпечення медичних сил засобами для медичної евакуації без залучення людського ресурсу постійно зростає. Безпілотні літаючі дрони можуть бути використані для евакуації поранених та хворих між першим та другим рівнями медичної евакуації в Збройних силах України. Існуюча система медичного забезпечення Збройних сил України, насамперед система лікувально-евакуаційних заходів, її оснащеність та укомплектованість, має шляхи до розвитку й удосконалення. Сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення має забезпечувати своєчасне, послідовне, спадкоємне і якісне надання медичної допомоги та лікування поранених військовослужбовців в усіх варіантах застосування Збройних сил України.
Ураховуючи суттєві переваги застосування безпілотного літаючого дрона над пілотованими літаючими засобами, а саме: 1) швидше транспортування пораненого чи хворого на інший рівень; 2) забезпечення дотримання принципу золотої години; 3) можливість застосування безпілотника на низьких висотах та його висока маневреність, що суттєво знижують ймовірність бойового ураження під час евакуації; 4) зменшення кількості людських ресурсів, необхідних для виконання завдань з евакуації; 5) в окремих випадках використання безпілотного літаючого дрона може виявитись вирішальним та єдиним на шляху до збереження життя пораненого, вважаємо перспективним, новим методом евакуації поранених чи хворих на різні рівні надання допомоги за допомогою безпілотного літаючого дрона. Доцільними є розробка моделі безпілотного літаючого дрона для евакуації поранених чи хворих, проведення необхідних випробувань та впровадження даного методу евакуації в Збройних силах України.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів у підготовку статті: Гуменюк К.В. — концепція і дизайн дослідження; Горошко В.Р. — збір, обробка матеріалів, аналіз отриманих даних, написання тексту, оформлення рисунків.

Список литературы

  1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Дрон
  2. https://www.jnsm.com.ua/h/1121M/
  3. https://www.jnsm.com.ua/h/0919M/
  4. https://www.lvivair.com/istoriya-povitryanoi-kuli
  5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Брати_Монгольф%27є
  6. https://ecotechnica.com.ua/stati/1330-patent-nikoly-tesly-1898-goda-voennye-bespilotniki-kotorye-prinesut-zemle-mir.html
  7. https://habr.com/ru/post/446520/
  8. https://www.sciencedebate2008.com/development-of-unmanned-aerial-vehicles/
  9. https://uk.wikipedia.org/wiki/Безпілотний_літальний_апарат
  10. https://www.rc-hobby.com.ua/infocenter/obzory-i-stati/istoriya-razvitiya-dronov_-ot-istokov-do-segodnyashnego-dnya/
  11. http://veterano.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=5395:ssha-rozroblyayut-medichni-evakuatori-na-osnovi-bpla&catid=18&Itemid=137
  12. https://www.weaponews.com/uk//4440-ssha-rozroblyayut-medichn-evakuatori-na-osnov-bpla.html
  13. http://zonwar.ru/news5/news_875_DP-14_Hawk.html
  14. https://ecotechnica.com.ua/transport/4039-izrailskij-voennyj-dron-prevratili-v-selskokhozyajstvennyj.html
  15. https://armyinform.com.ua/2019/11/yaki-ye-etapy-medychnoyi-evakuacziyi/
  16. https://nv.ua/ukraine/events/ukroboronprom-predstavil-turchinovu-bespilotnyj-btr-fantom-i-bpla-gorlitsa-207489.html
  17. https://www.slovoidilo.ua/2016/08/29/novyna/bezpeka/ukroboronprom-predstavyv-bezpilotnyj-btr-fantom-i-bpla-horlycya
  18. https://m.facebook.com/sdelanoVukraine/posts/ 341632049505508
  19. https://shvachko.net/?p=2295&lang=ua
  20. Савицький В.Л. та ін. Медичне забезпечення Збройних Сил України в антитерористичній операції: досвід та напрями його удосконалення. Військова медицина України. 2015. № 1. С. 5-11.
  21. Досвід організації медичного забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань у ході антитерористичної операції. Матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 18.12.2014 р. Київ: ВМА, 2014. 106 с.
  22. Андронатій В.Б., Жаховський В.О., Булах О.Ю., Лівінський В.Г. Система медичного забезпечення Збройних Сил України: сучасний стан і напрями розвитку з огляду на тенденції змін у порядку застосування військ. Наука і оборона. 2014. № 3. С. 23-29.

Вернуться к номеру