Резюме
Актуальність. Гострі порушення коронарного кровообігу займають значне місце серед патології серцево-судинної системи. Зараз є можливості в нагальному часі позбутися їх фатального впливу. Такі маніпуляції, як аортокоронарне шунтування, стентування, тромболітична терапія, дозволяють деякою мірою назавжди вирішити проблему порушення коронарного кровообігу. Але як самі невідкладні стани, так і їх лікування залишають сліди на психічній сфері хворого, викликаючи психічні порушення, вплив реальних і надуманих подальших загроз для хворого, розвиток різних обмежень в сферах життя. В подальшому досить часто виникають грізні рецидиви та ускладнення, що пов’язані з порушеннями коронарного кровообігу. Мета дослідження: наведене дослідження спрямоване на вивчення характеристик впливу стресового стану під час перенесених гострих порушень коронарного кровообігу на подальший стан психічної сфери особистості хворих. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 168 хворих на ішемічну хворобу серця віком 55–65 років, з яких 64 перенесли екстрено проведене аортокоронарне шунтування з приводу оклюзії коронарної артерії, 54 — стентування коронарних артерій, 50 — тромболітичну терапію. До групи порівняння ввійшло 56 хворих з неускладненою формою ішемічної хвороби серця. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення особистісної й ситуативної тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗЯЖ-100). Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після проведення терапії гострого порушення коронарного кровообігу з застосуванням аортокоронарного шунтування, стентування та тромболізису хворі перебувають у стресовому стані. Це зумовлено як гострою психічною травмою при розвитку гострого порушення коронарного кровообігу, так і самим процесом терапії. Крім того, у них виявляються прояви хронічного стресового стану. Це зумовлено наявністю загроз повторних гострих порушень коронарного кровообігу та ускладнень. Найбільш виражені стресові стани виявлені при проведенні тромболітичної терапії. Після терапії гострого порушення коронарного кровообігу у пацієнтів встановлено наявність явищ дезадаптації, які найбільш виражені після тромболітичної терапії. Це зумовлено наявністю стресового стану, необхідністю відмови від звичних копінг-стратегій та освоєння нових (адаптивних, компенсаторних) стратегій. Наявність стресового стану та явища дезадаптації значно погіршують якість життя після терапії та змінюють значимість для особистості сфер життя. Наявність психічних змін після терапії свідчить про необхідність проведення психокорекції. Наведена орієнтовна схема психокорекції з урахуванням індивідуальних особистісних характеристик та проявів дозволила значно нівелювати психічні зміни. Висновки. Подальші дослідження слід спрямовувати на індивідуалізацію методів психокорекції психічного стану після терапії гострого порушення коронарного кровообігу.
Актуальность. Острые нарушения коронарного кровообращения занимают значительное место среди патологии сердечно-сосудистой системы. Сейчас есть возможности в спешном порядке избавиться от их рокового влияния. Такие манипуляции, как аортокоронарное шунтирование, стентирование, тромболитическая терапия, позволяют в некоторой степени навсегда решить проблему нарушения коронарного кровообращения. Но как сами неотложные состояния, так и их лечение оставляют следы на психической сфере больного, вызывая психические нарушения, влияние реальных и надуманных дальнейших угроз для больного, развитие различных ограничений в сферах жизни. В дальнейшем достаточно часто возникают грозные рецидивы и осложнения, связанные с нарушениями коронарного кровообращения. Цель исследования: представленное исследование направлено на изучение характеристик воздействия стрессового состояния во время перенесенных острых нарушений коронарного кровообращения на дальнейшее состояние психической сферы личности больных. Материалы и методы. В исследовании принимали участие 168 больных ишемической болезнью сердца в возрасте 55–65 лет, из которых 64 перенесли экстренно проведенное аортокоронарное шунтирование по поводу окклюзии коронарной артерии, 54 — стентирование коронарных артерий, 50 — тромболитическую терапию. В группу сравнения вошло 56 больных с неосложненной формой ишемической болезни сердца. Исследование проведено в амбулаторных условиях через 30–45 дней после выписки из больницы. Для обследования применяли клинико-патологическое исследование, психодиагностическое с использованием методик: шкала Спилбергера — Ханина для определения личностной и ситуативной тревожности, тест «Диагностика копинг-стратегий Хайма», опросник качества жизни Всемирной организации здравоохранения (ВОЗКЖ-100). Результаты обрабатывались статистическими методами с вычислением достоверности. Результаты. После проведения терапии острого нарушения коронарного кровообращения с применением аортокоронарного шунтирования, стентирования и тромболизиса больные находятся в стрессовом состоянии. Это обусловлено как острой психической травмой при развитии острого нарушения коронарного кровообращения, так и самим процессом терапии. Кроме того, у них обнаруживаются проявления хронического стрессового состояния. Это обусловлено наличием угроз повторных острых нарушений коронарного кровообращения и осложнений. Наиболее выраженные стрессовые состояния обнаружены при проведении тромболитической терапии. После терапии острого нарушения коронарного кровообращения у пациентов установлено наличие явлений дезадаптации, наиболее выраженных после тромболитической терапии. Это обусловлено наличием стрессового состояния, необходимостью отказа от привычных копинг-стратегий и освоения новых (адаптивных, компенсаторных) стратегий. Наличие стрессового состояния и явления дезадаптации значительно ухудшают качество жизни после терапии и меняют значимость для личности сфер жизни. Наличие психических изменений после терапии свидетельствует о необходимости проведения психокоррекции. Представленная ориентировочная схема психокоррекции с учетом индивидуальных личностных характеристик и проявлений позволила значительно нивелировать психические изменения. Выводы. Дальнейшие исследования должны быть направлены на индивидуализацию методов психокоррекции психического состояния после терапии острого нарушения коронарного кровообращения.
Background. Acute coronary circulation disorders occupy a significant place among the pathology of the cardiovascular system. Now, there are opportunities to avoid their fatal influence without delay. Such manipulations as coronary artery bypass grafting, stenting, thrombolytic therapy allow to some extent permanently solve the problem of coronary circulation disturbance. But both the urgent conditions and their treatment affect the mental sphere of the patient, causing mental disorders. The influence of real and far-fetched further threats to the patient, the development of various restrictions in the areas of life. In the future, serious relapses and complications associated with coronary circulation disorders occur quite often. Objective of this research was to study the characteristics of the impact of the stress state of the previous coronary circulation disorders on the further state of the mental sphere of the patient’s personality. Materials and methods. The study involved 168 patients with coronary heart disease aged 55–65 years, of which 64 underwent urgent coronary artery bypass grafting for coronary artery occlusion, 54 — coronary artery stenting, and 50 received thrombolytic therapy. The comparison group consisted of 56 patients with an uncomplicated form of coronary heart disease. The study was conducted on an outpatient basis 30–45 days after discharge from the hospital. For the examination, a clinical and pathological study was used, as well as psychodiagnostic one with application of the following techniques: the Spilberger-Khanin state-trait anxiety inventory, the test “Diagnosis of Heim’s coping strategies”, the World Health Organization Quality of Life-100 questionnaire. The results were processed by statistical methods with the calculation of reliability. Results. After the treatment for acute coronary circulation disorder with the use of coronary artery bypass grafting, stenting and thrombolysis, patients are stressed. This is due to both acute mental trauma during the development of acute coronary circulation disorder and the process of therapy itself. In addition, they have manifestations of chronic stress. This is due to the presence of risk of repeated acute coronary circulatory disorders and complications. The most significant stress conditions were found during thrombolytic therapy. After the treatment for acute coronary circulation disorder, the presence of maladaptation phenomena was found in patients, they were most pronounced after thrombolytic therapy. This is due to the presence of a stressful state, the need to refuse usual coping strategies and the development of new (adaptive, compensatory) strategies. The presence of a stressful state and the phenomenon of maladaptation significantly worsen the quality of life after therapy and change the significance of life spheres for the personality. The presence of mental changes after therapy indicates the need for psychocorrection. An approximate scheme of psychocorrection, taking into account individual personality characteristics and manifestations, allowed us to significantly level mental changes. Conclusions. Further researches should be aimed at individualizing the methods of psychocorrection of the mental state after the treatment of acute coronary circulation disorder.
Вступ
Порушення коронарного кровообігу займають значне місце серед патології серцево-судинної системи. На сьогодні технології дозволяють на ранніх етапах патологічного процесу позбутися фатального впливу порушення коронарного кровообігу. Звичайно, це стосується нагального часу розвитку порушень. Такі маніпуляції, як аортокоронарне шунтування (АКШ), стентування, тромболітична терапія, дозволяють деякою мірою назавжди вирішити проблему порушення коронарного кровообігу [1–3]. Але як самі невідкладні стани, так і їх лікування залишають досить глибокі сліди на психічній сфері хворого. Не слід скидати з рахунку впливи реальних і надуманих подальших загроз для здоров’я та життя хворого [4–8]. Вони призводять до розвитку різних обмежень в сферах життя. Досить часто виникають грізні рецидиви та ускладнення, що пов’язані з порушеннями коронарного кровообігу.
Мета дослідження: наведене дослідження спрямоване на вивчення характеристик впливу стресового стану під час перенесених гострих порушень коронарного кровообігу на подальший стан психічної сфери особистості хворих.
Матеріали та методи
В дослідженні брали участь 168 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) від 55 до 65 років, з яких 64 перенесли екстрено проведене з приводу оклюзії коронарної артерії АКШ (ГД1); 54 — стентування коронарних артерій (ГД2); 50 — тромболітичну терапію (ГД3). Групу порівняння становили 56 хворих з неускладненою формою ІХС (ГП). Перед дослідженням хворі надавали інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболювання (форма № 003-6/о) та інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних, згідно з Наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 року. Протокол дослідження було складено відповідно до Гельсінської декларації. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення особистісної й ситуативної тривожності [9], тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма» [10], опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗЯЖ-100) [11]. Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності.
Результати та обговорення
Після проведення й закінчення відповідного лікування пацієнти відправлялись для продовження необхідної терапії в амбулаторних умовах. Однак це стосувалось соматичного статусу членів груп дослідження. На тлі цього проводилось дослідження стану психічної сфери.
Усі учасники тою чи іншою мірою відзначали у себе наявність стресового стану в вигляді занепокоєння, напруги, тривоги, страху, зниження настрою, працездатності, зниження та звуження інтересів у різних сферах життя, падіння суб’єктивного почуття якості та повноти життя. Дослідження рівнів реактивної та особистісної тривожності виявило підтвердження наявності у пацієнтів стресового стану (табл. 1). В учасників усіх груп дослідження рівні реактивної та особистісної тривожності були вірогідно вищі, ніж у ГП. Це підтверджувало наявність у них стресового стану. При порівнянні між групами дослідження встановлено більшу вираженість стресу в учасників ГД1, що пояснюється післяопераційним станом і перенесеними загрозами гострого порушення коронарного кровообігу. Менш виражена картина спостерігалась в учасників ГД3, що пов’язувалось з невідкладним станом та лікуванням після тромболізису. Найменш виражені прояви виявлялись після проведеного стентування. Можливо, це пояснювалось мінімальною травматичністю стентування та значним покращенням соматичного стану без подальшого навантаження на психічну сферу.
/72.jpg)
Однак у всіх учасників ГД були присутні прояви стресового стану, що пов’язувалось з наявністю загрози повторного розвитку гострого порушення коронарного кровообігу, особливо після тромболітичної терапії. Група стентування займала проміжне положення через загрозу облітерації стента та необхідність його повторного проведення або АКШ. У групі після АКШ тривога з приводу подальшого погіршення була значно нижчою.
Звичайно, розвиток гострого порушення коронарного кровообігу з подальшим його лікуванням та необхідністю зміни способів поведінки, підтримуючої терапії та слідові прояви стресового стану й загрози в перспективі не можуть не впливати на копінг-стратегії особистості. Нами для їх дослідження було застосовано методику діагностики копінг-стратегій Хайма. Проаналізовано стан когнітивних, емоційних і поведінкових копінг-стратегій особистості хворих (табл. 2).
/73.jpg)
Встановлена суттєва різниця як між категоріями стратегій, так і залежно від проведеного лікування невідкладного стану. У хворих після АКШ серед когнітивних стратегій значно почастішали стратегії самоконтролю, розгубленості та установки самооцінки. Відсутні стратегії набуття сенсу, дисимуляції та релігійності. Усі вони є відносно продуктивними, за виключенням непродуктивної розгубленості та покори. Відсутня продуктивна стратегія аналізу проблем. Подібні, але менш виражені зміни спостерігались в інших ГД. Порівняно з учасниками ГП відзначалось зміщення акцентів з фіксацією на стратегіях, прямо пов’язаних з особистісними інтересами. Серед емоційних стратегій переважали непродуктивні стратегії порівняно з ГП. Серед поведінкових стратегій виявлена залежність від варіантів лікування гострого порушення коронарного кровообігу. Учасники ГД1 більше використовували відносно продуктивні стратегії відволікання, конструктивну активність та пошук допомоги на тлі непродуктивної стратегії активного уникнення. Для ГД2 характерна перевага непродуктивних стратегій активного уникнення та відступ на тлі відносно продуктивних — компенсація і відволікання. На відміну від цього учасники ГД3 надавали перевагу продуктивній стратегії співробітництва та відносно продуктивним — пошук допомоги і відволікання. Таким чином, поведінкові стратегії показали залежність від способу терапії гострого порушення коронарного кровообігу, що вказувало на вплив тяжкості способу та подальшого прогнозу результатів. Так, при тромболітичній терапії нападу видалення тромбу зовсім не виключає виникнення нового, що потребує змін поведінки хворих на продуктивні стратегії, незалежно від їх емоційного та когнітивного супроводу. Учасники ГД1 і ГД2 тою чи іншою мірою дещо убезпечені від невідкладних загроз з боку коронарного кровообігу, що, можливо, пояснює уникнення від використання не притаманних для них стратегій і наявність емоційного, когнітивного та поведінкового дисонансу. Ці чинники, можливо, і призводять до дезадаптативних змін. Таким чином, аналіз копінг-стратегій підтвердив багатофакторні витоки дезадаптації після різних варіантів лікування гострого порушення коронарного кровообігу.
Ефективність використовуваних особистістю копінг-стратегій в поєднанні з наявним психофізичним станом демонструють результати суб’єктивної оцінки якості життя та рівень інтересу в різних сферах за допомогою опитувальників якості життя ВООЗЯЖ-100 (табл. 3). За шкалою G учасники ГД1 та ГД2 майже не відрізнялись від ГП; а показники ГД3 були вірогідно нижчі порівняно з усіма групами. Показники фізичної сфери та її субсфер в учасників усіх груп дослідження мали такий самий характер. Це дозволило припустити, що оцінка якості життя в своїй більшості залежить від сприйняття фізичного стану особистості. Оцінка якості психічної сфери серед усіх груп за сукупністю субсфер найвища була в ГД2, а найнижча — у ГД3. Поясненням може бути малотравматичне лікування та відносно спокійні перспективи на майбутнє у ГД2. З іншого боку, у ГД3 продовжувала своє існування загроза повторного порушення коронарного кровообігу, необхідність слідування різним обмеженням та лікування на тлі спогадів стресових переживань і загроз нападу. Ці чинники й зумовлювали встановлену оцінку якості життя. За сферою рівня незалежності оцінка якості життя була значно гірша у ГД3 порівняно як з ГД1 і ГД2, так і ГП. Причинами, вірогідно, були ті ж чинники, що і для попередньої сфери. Винятком стали оцінки субсфери залежності від ліків і лікування, які були вищі, та субсфери практичної соціальної підтримки — були найнижчі порівняно з ГП. Оцінка оточуючого середовища проявляла тенденцію до низької в учасників ГД3. Особливо це стосувалось субсфер фізичної безпеки та медичної й соціальної допомоги. Інші субсфери не показали значної різниці. Це ж стосувалось і духовної сфери.
/74.jpg)
Оцінка значимості сфер життя у пацієнтів усіх груп за результатами опитувальника якості життя залежала від оцінки якості та відповідала їй (табл. 4). Зв’язок, як правило, був зворотний — чим більша оцінка якості, тим менш значимою була сфера діяльності. Але у випадку ГД3 досить часто спостерігався зворотний зв’язок. Особливо це стосувалось вузьких особистісних сфер, соціального та медичного забезпечення. Крім того, між учасниками ГД2 і ГД3 по цих субсферах була тенденція до різниці.
/75.jpg)
/76.jpg)
Таким чином, встановлено, що учасники всіх ГД перебували в стані гострого та хронічного стресу. Це підтверджували високі рівні реактивної та особистісної тривожності. Основою для гострого стресового стану були спогади перенесеного гострого порушення коронарного кровообігу з наявною та умовною загрозами здоров’ю та життю. Крім того, це спогади про негативні психотравмуючі переживання внаслідок оперативного втручання, перебування в реанімаційному відділенні, інтенсивної медикаментозної терапії. До хронічного стресового стану призводили хворобливі відчуття після операційного періоду, необхідність адаптації до нових поведінкових стратегій та відмова від звичних і протипоказаних поведінки та звичок. В учасників ГД2 і ГД3 витоками хронічного стресу була загроза виникнення повторного гострого порушення коронарного кровообігу, необхідність проведення оперативного втручання з відновлення коронарного кровообігу. Ці загрози та їх вірогідність і формували різні рівні стресового стану в ГД. Не слід ігнорувати фактор втрати та обмеження можливостей особистості в різних сферах життя через перенесене гостре порушення коронарного кровообігу та подальше лікування.
При аналізі копінг-стратегій в учасників ГД виявлено наявність дисонансу між когнітивною, емоційною та поведінковою сферами. На наш погляд, причиною дисонансу може бути різна швидкість адаптації цих сфер до виниклих змін обставин життя особистості. Важливим є фрустраційний чинник, що розвивається внаслідок відмови та обмеження звичних потреб і можливостей. Свій вплив проявляє і необхідність запровадження та засвоєння нових стратегій з подальшою адаптацією до нових обставин, можливостей та обмежень. Звичайно ці зрушення призводять до розвитку явищ дезадаптації, внутрішніх конфліктів і, як наслідок, стресового стану особистості.
Зміни в оцінці якості життя учасників ГД вказують на перерозподіл центрів важливості тих чи інших сфер. Усім притаманне зміщення уваги на особистісні інтереси та потреби у сферах фізичного здоров’я, психологічної рівноваги, соціальної підтримки та забезпечення. Важливим чинником була сфера роботи та зайнятості. Оцінка якості життя в цих сферах підтверджувалась їх значимістю для особистості. При більш детальному аналізі відслідковувались зв’язки зі стресформуючими та фруструючими чинниками. Зниження сфер інтересів можливе через зниження актуальності та особистісної значимості тієї чи іншої сфери через обмеження та можливості у зв’язку з основним захворюванням. Усі ці проблеми виникають досить рано, тому надаються добрі можливості для корекції.
Таким чином, з’являється необхідність враховувати психічні зміни, що виникають під час як невідкладного стану, так і його терапії. Це перш за все стресові реакції на прояви досить грізного невідкладного стану, їх терапію. Вони жорстко, часто з вітальними значеннями, фіксуються особистістю і при першій нагоді згадуються, викликаючи відповідні стресові стани. Крім того, слід пам’ятати, що віддалені наслідки досить часто є відновленням гострих станів. Так, пацієнти добре знають про ненадійність тромболітичної терапії, ускладнення після АКШ, часту необхідність повторного стентування. Ці факти підтримують стан тривоги і стресу після терапії, нагадуючи, що явища невідкладного стану будь-якої миті можуть виникнути знову. Зважаючи на те, що емоції досить свіжі в часі та значимі, слід залучити методи психокорекції для їх нейтралізації.
Психологічна дезадаптація внаслідок короткочасних гострих коронарних станів потребує своєчасної психокорекційної допомоги, яка дозволить створити умови для підвищення якості життя хворих на ІХС. Планування психокорекційної програми здійснюється на підставі визначення психокорекційної тріади (індивідуальних мішеней, механізмів і методів психокорекційного впливу). Основними мішенями психокорекційного впливу є тіло, внутрішня картина хвороби, неконструктивні когніції та емоційна сфера хворих на ІХС.
Реалізація психокорекційного впливу здійснюється в межах клієнт-центрованого підходу з використанням методів тілесно-орієнтованої, когнітивно-поведінкової, емоційно-образної психотерапії, психокаталізу та фокусування. Психокорекційна робота побудована на принципах комплексності, системності, послідовності та диференційованості.
Механізмами психокорекційного впливу є виявлення та усвідомлення неконструктивних когніцій та установок, формування навичок конструктивної поведінки в стресових ситуаціях, розширення діапазону емоційного реагування, актуалізація особистісних ресурсів самозміни.
Отже, основними завданнями психокорекційної роботи з хворими на ІХС після терапії гострого порушення коронарного кровообігу є:
1) формування у пацієнтів більш повної та об’єктивної внутрішньої картини хвороби;
2) навчання хворих основам дихальної і м’язової релаксації, автогенного тренування як методам саморегуляції емоційного стану в умовах стресу;
3) корекція дезадаптивних стереотипів емоційного реагування;
4) зміна дисфункціональних когніцій на більш конструктивні;
5) формування у хворих навичок конструктивної опанувальної поведінки в умовах стресу;
6) створення умов для формування установки на збереження фізичного та психічного здоров’я.
Навчання хворих методам саморегуляції спрямовано на відновлення динамічної рівноваги гомеостатичних механізмів організму, порушених в результаті дистресу. Навчання хворих дихальним вправам сприяє корекції дисфункціональних дихальних патернів, зниженню рівня вираженості тривоги та інших стресових станів. Зокрема, можуть бути використані елементи автогенного тренування І. Шульца, дихальні вправи в межах біоенергетичного аналізу О. Лоуена, техніки тілесно-інтегративного підходу М. Сандомирського [12–15].
Методи когнітивно-поведінкового підходу спрямовані на усвідомлення хворими власних неконструктивних стереотипів опанувальної поведінки, розширення репертуару конструктивних копінг-стратегій та посилення его-структур особистості. Зокрема, можуть бути використані елементи тренінгу навичок опанування М. Голдфріда. Психокорекційна робота з емоційною сферою хворих може здійснюватися за допомогою методів емоційно-образної психотерапії Н.Д. Лінде, психокаталізу А. Єрмошина та фокусування Ю. Джендліна [13, 14, 16].
Психокорекційна програма повинна бути спрямована на формування адекватної внутрішньої картини хвороби та розробку індивідуальних, відповідних соматичному стану пацієнта, рекомендацій з організації способу життя з оптимальним фізичним, емоційним та інтелектуальним навантаженням [17]. Важливе місце належить бесідам інформаційного та роз’яснювального характеру, які спрямовані на формування у хворих знань щодо особливостей перебігу їх хвороби, психічного статусу, можливостей розвитку тих чи інших наслідків та стресових розладів внаслідок перенесених короткочасних гострих коронарних станів. Робота повинна проводитися не тільки з пацієнтом, але і з членами його сім’ї, оскільки оптимальне психологічне середовище в домашніх умовах сприяє якнайшвидшому відновленню. Спілкуючись з пацієнтами, необхідно підкреслювати, що захворювання погіршує якість життя, але не є в даний момент загрозою для неї. Режим дня хворого має включати звичні для нього заняття, що допоможе йому зберегти відчуття впевненості та захищеності.
Таким чином, реалізація психокорекційних заходів, спрямованих на формування установок на активне подолання хвороби, навчання методам саморегуляції емоційного та фізичного стану, конструктивним стратегіям опанувальної поведінки є важливою умовою для активізації особистісного адаптаційного потенціалу пацієнтів з ІХС.
Висновки
1. Після проведення терапії гострого порушення коронарного кровообігу із застосуванням аортокоронарного шунтування, стентування та тромболізису хворі перебувають у стресовому стані. Це зумовлено як гострою психічною травмою при розвитку гострого порушення коронарного кровообігу, так і самим процесом терапії. Крім того, у них виявляються прояви хронічного стресового стану. Це зумовлено наявністю загроз повторних гострих порушень коронарного кровообігу та ускладнень. Найбільш виражені стресові стани виявлені при проведенні тромболітичної терапії.
2. Після терапії гострого порушення коронарного кровообігу у пацієнтів встановлено наявність явищ дезадаптації, які найбільш виражені після тромболітичної терапії. Це зумовлено наявністю стресового стану, необхідністю відмови від звичних копінг-стратегій та освоєння нових (адаптивних, компенсаторних) стратегій.
3. Наявність стресового стану та явища дезадаптації значно погіршують якість життя після терапії та змінюють значимість для особистості сфер життя.
4. Наявність психічних змін після терапії свідчить про необхідність проведення психокорекції. Наведена орієнтовна схема психокорекції з урахуванням індивідуальних особистісних характеристик та проявів дозволила значно нівелювати психічні зміни.
Подальші дослідження. Психічні порушення у реабілітаційному періоді потребують урахування індивідуальних особливостей пацієнтів. Подальші дослідження слід спрямовувати на індивідуалізацію методів психокорекції психічного стану після терапії гострого порушення коронарного кровообігу.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Фінансування дослідження. До фінансування не залучались сторонні організації та особи.
/73.jpg)
/74.jpg)
/75.jpg)
/76.jpg)