Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №1, 2022

Актуальність. У структурі сучасного травматизму все більшої актуальності набувають вогнепальні кульові та мінно-вибухові поранення. Вогнепальні поранення характеризуються важким перебігом із частим розвитком місцевих та загальних ускладнень, серед яких важливе місце посідає печінкова дисфункція, що найчастіше проявляється збільшенням маркерів цитолізу в плазмі крові — трансаміназемією. Метою дослідження було визначення діагностичного значення трансаміназемії у постраждалих із вогнепальними пораненнями. Матеріали та методи. Здійснено ретроспективний аналіз 373 історій хвороби військовослужбовців, поранених під час озброєного конфлікту на Сході України в 2014–2020 рр., які знаходились на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі та у військово-медичних клінічних центрах Північного, Південного, Східного регіонів Міністерства оборони України. Проаналізовано концентрацію аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) у 1–2, 3–13 та на 14-ту добу і більше після травми. Результати. Установлено, що в постраждалих із вогнепальними пораненнями вже в 1-шу — 2-гу добу після травми майже у двох третинах випадків спостерігається збільшення концентрації амінотрансфераз. Через два тижні та більше значне підвищення рівня трансаміназ (більше 80 ОД/л) зберігається більш ніж у 40 % поранених. На всіх етапах дослідження більш значимо збільшувалась концентрація АСТ порівняно з концентрацією АЛТ. Коефіцієнт Де Рітіса в першому та другому періоді спостереження в більшості випадків був більше 1,3, а через два та більше тижні після травми значно зростала кількість поранених із коефіцієнтом Де Рітіса менше 0,8. Висновки. 1. Трансаміназемія в постраждалих із вогнепальними пораненнями в посттравматичному періоді спостерігається майже в 75 % випадків. 2. Причиною трансаміназемії в поранених може бути ураження не тільки печінки, але й інших тканин, що були ушкоджені під час первинної травми або в результаті вторинних системних розладів. 3. Для інтерпретації трансаміназемії необхідно враховувати не тільки сам факт збільшення, але й локалізацію та особливості поранення, ступінь збільшення амінотрансфераз, їх співвідношення та динаміку в посттравматичному періоді, що потребує подальшого вивчення.

Background. In the structure of modern injuries, gunshot and mine injuries are becoming increasingly important. Gunshot wounds are characterized by severe course with frequent development of local and general complications, among which an important place is occupied by hepatic dysfunction, which is most often manifested in an increase in markers of cytolysis in blood plasma — transaminasemia. The study was aimed to determine the diagnostic value of transaminasemia in victims with gunshot wounds. Material and methods. A retrospective analysis of 373 medical histories of servicemen wounded during the armed conflict in eastern Ukraine in 2014–2020, who were hospitalized at the National Military Medical Clinical Center and the military medical clinical centers of the North, South, Eastern regions of the Ministry of Defense of Ukraine. The concentration of alanine aminotransferase (ALT) and aspartate aminotransferase (AST) on days 1–2, 3–13, 14 and more after injury was analyzed. Results. It was found that almost two-thirds of gunshot victims on days 1–2 after the injury experienced an increase in aminotransferases concentration. After two weeks or more, a significant increase of transaminases (more than 80 IU/l) persists in more than 40 % of the injured. In all terms of the study, the concentration of AST increased more significantly against the concentration of ALT. In the first and se­cond follow-up periods, in most cases, the De Ritis ratio was over 1.3, and two or more weeks after the injury, the number of injured with a De Ritis ratio less than 0.8 increased significantly. Conclusions. 1. Transaminasemia in gunshot victims in the post-traumatic period is observed in almost 75 % of cases. 2. The reasons for transaminasemia in gunshot victims can be not only the liver damage but also other tissues that were damaged during the primary injury or as a result of secondary systemic disorders. 3. For the interpretation of transaminasemia, it is necessary to take into account not only the fact of increase but also the location and features of the wound, the degree of increase in aminotransferases, their ratio and dynamics in the posttraumatic period, which requires further study.

вогнепальні поранення; посттравматичний період; трансаміназемія; клінічне значення

gunshot wounds; post-traumatic period; transamina­semia; clinical significanc

1. Бур’янов О.А., Ярмолюк Ю.О., Лось Д.В., Вакулич М.В. Сучасні хірургічні методи лікування вогнепальних поранень кінцівок. Трамва. 2017. 18(2). 30-35.
2. Гур’єв С.О., Кравцов Д.І., Марцинковський С.П., Ордатій А.В., Гончаров О.Л., Ткаченко Д.Г. та ін. Характеристика сучасної мінно-вибухової та вогнепальної травми на ранньому госпітальному етапі надання медичної допомоги в умовах сучасних бойових дій на прикладі проведення АТО на Сході України. Вісник морської медицини. 2016. 2. 122-123. 
3. Лоскутов О.Є., Жердєв І.І., Доманський А.М., Король С.О. Хірургічна тактика лікування вогнепальних поранень кінцівок в умовах багатопрофільної лікарні. Травма. 2016. 17(3). 169-172. 
4. Delannoy Y., Plu I., Sec I., Delabarde T., Taccoen M., Tracqui A., Ludes B. Terrorist attacks: cutaneous patterns of gunshot and secondary blast injuries. Forensic. Sci Res. 2020. 5(3). 208-213. doi: 10.1080/20961790.2020.1771859.
5. Gaski G.E., Metzger C., McCarroll T., Wessel R., Adler J., Cutshall A. et al. Early immunologic response in multiply injured patients with orthopaedic injuries is associated with organ dysfunction. J. Orthop. Trauma. 2019. 33. 220-228. doi: 10.1097/BOT.0000000000001437.
6. Lord J.M., Midwinter M.J., Chen Y.-F., Belli A., Brohi K., Kovacs E.J. et al. The systemic immune response to trauma: an overview of pathophysiology and treatment. Lancet. 2014. 384. 1455-1465. doi: 10.1016/S0140-6736(14)60687-5.
7. Relja B., Land W.G. Damage-associated molecular patterns in trauma. Eur. J. Trauma Emerg. Surg. 2020. 46(4). 751-775. doi: 10.1007/s00068-019-01235-w.
8. Shepherd J.M., Cole E., Brohi K. Contemporary patterns of multiple organ dysfunction in trauma. Shock. 2017. 47(4). 429-435. doi: 10.1097/SHK.0000000000000779.
9. Harbrecht B.G., Zenati M.S., Doyle et al. Hepatic dysfunction increases length of stay and risk of death after injury. The Journal of trauma. 2002. 53. 517-523. DOI: 10.1097/00005373-200209000-00020.
10. Hinojosa-Laborde C., Shade R.E., Frost P.A., Dutton J.W., Muniz G.W., Hudson I.L. et al. Indices of muscle and liver dysfunction after surviving hemorrhage and prolonged hypotension. J. Trauma Acute Care Surg. 2019. 87(1S Suppl. 1). S101-S109. doi: 10.1097/TA.0000000000002311.
11. Botros M., Sikaris K.A. The De Ritis ratio: the test of time. Clin. Biochem. Rev. 2013. 34(3). 117-30. Available on: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/ PMC3866949.
12. Pfeifer R., Teuben M., Andruszkow H., Barkatali B.M., Pape H.C. Mortality patterns in patients with multiple trauma: a systematic review of autopsy studies. PLoS ONE. 2016. 11. e0148844. doi: 10.1371/journal.pone.0148844.
13. Трухан А.П., Жидков С.А., Корик В.Е., Жидков А.С., Терешко Д.Г., Пивоварчик С.Н. Биохимические маркеры полиорганной дисфункции при огнестрельном ранении нижних конечностей. Экстренная медицина. 2015. 2. 30-35. 
14. Трухан А.П., Летковская Т.А., Попченко А.Л. Особенности развития висцеральных изменений при огнестрельном ранении конечностей. Военная медицина. 2016. 2. 129-131. 
15. Мороз В.В., Молчанова Л.В., Муравьева М.Ю., Марченков Ю.В., Решетняк В.И. Нарушения липидного обмена после тяжелой механической травмы. Общая реаниматология. 2006. II(5-6). 40-43.