Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022

Вернуться к номеру

Корекція електролітного балансу у хірургічних хворих при планових хірургічних втручаннях

Авторы: Бігняк П.І., Гомон М.Л., Креньов К.Ю.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня», м. Старокостянтинів, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Планова хірургія все більше рухається в напрямку дотримання протоколів ERAS та хірургії одного дня. Передопераційна підготовка планових хірургічних хворих потребує підвищеної уваги, оскільки будь-яке втручання може призводити до порушень водно-електролітного балансу. Мета роботи: дослідити клінічну значущість порушень електролітного балансу в планових хірургічних хворих та їх корекції. Матеріали та методи. Обстежено 26 пацієнтів хірургічного профілю, які становили групу контролю та отримували традиційну передопераційну терапію, 25 пацієнтів досліджуваної групи, які отримували оральну регідратаційну терапію у передопераційному періоді, 24 особи, які отримували оральну регідратаційну терапію у післяопераційному періоді, та 25 пацієнтів, які отримували оральну регідратаційну терапію за добу до оперативного втручання та в післяопераційному періоді з метою корекції водно-електролітних порушень. Для аналізу результатів дослідження використаний профільний аналіз як модифікація багатовимірного коваріаційного аналізу з повторними вимірами. Результати. Нормалізація показників загалом була кращою у всіх досліджуваних групах хворих, які отримували оральну регідратаційну терапію у до- та/або післяопераційному періоді, порівняно з хворими, які отримували традиційну післяопераційну терапію, проте вірогідності ефект набував лише щодо кількох показників (зокрема, рівень калію сироватки крові та рівень глюкози), що, очевидно, пов’язано з малим розміром вибірки. З урахуванням наведених даних можна стверджувати, що для переважної більшості показників гомеостазу нормалізація в динаміці відбувалась вірогідно краще у групах 1, 2, 3 проти контрольної. Необхідно відзначити, що єдиним вірогідним засобом швидкої нормалізації концентрацій натрію та калію в плазмі крові є призначення оральної регідратаційної терапії. Від’ємне значення коефіцієнта регресії, зокрема, для калію (β = –0,64933) свідчить, що найкраща динаміка спостерігається саме за цього режиму (р = 0,045). Висновки. Оральна регідратаційна терапія є прийнятною альтернативою інфузійній терапії у пацієнтів з плановими хірургічними втручаннями в до- та/або післяопераційному періоді. Необхідне проведення подальших досліджень на великих вибірках пацієнтів. У разі отримання доказів переваги оральної регідратаційної терапії це дозволить покращити ведення пацієнтів у післяопераційному періоді згідно з рекомендаціями, що прописані в програмах ERAS, та, як наслідок, покращити результати лікування.

Planned surgery is increasingly moving towards ERAS and one-day surgery. Preoperative preparation to planned surgery requires special attention, as any intervention can lead to water-electrolyte imbalance. The aim of the work is to investigate the clinical significance of electrolyte disturbances in planned surgical patients and their correction. Materials and methods. We examined 26 people who were in the control group and received traditional preoperative therapy, 25 patients in the study group who took oral rehydration therapy in the preoperative period, 24 people who received oral rehydration therapy in the postoperative period, and 25 patients who took oral rehydration therapy one day before surgery and in the postoperative period to correct water-electrolyte disorders. To analyze the results of the study, profile analysis was used as a modification of multidimensional covariance analysis with repeated measurements. Results. Normalization of indicators was generally better in all study groups receiving oral rehydration the­rapy in the pre- and/or postoperative period than in patients recei­ving traditional postoperative therapy, but the effect was significant only for a few indicators (including serum potassium and glucose level), which is obviously due to the small sample size. Given the above data, it can be stated that for most homeostasis indicators, normalization in dynamics probably occurred better in groups 1, 2, 3 against the controls. It should be noted that the only reliable mean for rapid normalization of sodium and potassium concentrations in plasma is the prescription of oral rehydration therapy. A negative value of the regression coefficient, in particular for potassium (β = –0.64933), indicates that the best dynamics was observed in this mode (p = 0.045). Conclusions. Oral rehydration therapy is an acceptable alternative to infusion therapy in patients with elective surgeries in the pre- and/or postoperative period. Further research is needed on large samples of patients. If evidence of the benefits of oral rehydration therapy is obtained, it will improve the management of patients in the postoperative period in accordance with the recommendations of ERAS programs and, consequently, improve treatment outcomes.


Ключевые слова

оральна регідратаційна терапія; ERAS; електролітні порушення

oral rehydration therapy; ERAS; electrolyte disturbances


Для ознакомления с полным содержанием статьи необходимо оформить подписку на журнал.


Список литературы

  1. Tabachnic B.G., Fidell L.S. Using Multivariate Statistics. Allyn and Bacon, 2001.
  2. Cherniy V.I., Evseeva V.V. Перспективи застосування протоколів ERAS у баріатричній хірургії [Prospects for the use of ERAS protocols in bariatric surgery]. Pain, Anesthesia & Intensive–care. 2018. 82(1). 29-34. 
  3. Binder H.J. Development and Pathophysiology of Oral Rehydration Therapy for the Treatment for Diarrhea. Digestive Di–seases and Sciences. 2020. 65(2). 349-354. doi: 10.1007/s10620-019-05881-3.
  4. Evidence-Based Critical Care. Marik P.Е. еd. 3rd ed. Springer, 2015.
  5. Mazankova L.N., Mukhina Yu.G., Sheyanov G.G., Karotam P.A., Ilyina N.O., Lukyanova E.Yu. et al. Клинико-патогенетические аспекты применения раствора для оральной регидратации (ORS-200) при острых кишечных инфекциях у детей [Clinical and pathogenetic aspects of the use of oral rehydration solution (ORS-200) for acute intestinal infections in children]. Вопросы современной педиатрии [Questions of Modern Pediatrics]. 2005. 4(1). 20-24. 
  6. Kaunitz J.D. Oral Defense: How Oral Rehydration Solutions Revolutionized the Treatment of Toxigenic Diarrhea. Digestive Di–seases and Sciences. 2020. 65(2). 345-348. doi: 10.1007/s10620-019-06023-5.
  7. Hosh F., Togo T., Hasumi T. Oral Rehydration Therapy in Thoracic Surgery. Kyobu Geka. 2019. 72(6). 407-411. PMID: 31268011.
  8. Pogorelov M.V., Boomeister V.I., Tkach G.F., Bolotna I.V., Bonchev S.D. Сучасні уявлення про водно-сольовий обмін (огляд літератури та методи власних досліджень) [Modern ideas about water-salt metabolism (literature review and methods of own research)]. Вісник проблем біології та медицини [Bulletin of problems of biology and medicine]. 2009. 2. 8-14. 
  9. Ofei S.Y., Fuchs G.J. III. Principles and Practice of Oral Rehydration. Current Gastroenterology Reports. 2019. 21(12). 67. doi: 10.1007/s11894-019-0734-1.
  10. World Health Organization. Diarrhoea Treatment Guidelines Including new recommendations for the use of ORS and zinc supplementation for Clinic Based Healthcare Workers. 2005.

Вернуться к номеру