Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022

Вернуться к номеру

Синдром Рея як ускладнення гострих кишкових інфекцій у дітей (клінічний випадок)

Авторы: Буц О.Р., Корбут О.В., Дмитрієва О.А., Юхименко Г.Г., Євтушенко О.М.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2», м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Актуальність. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) є одними із найбільш поширених інфекційних захворювань дитячого віку. Інфекційні діареї в дітей характеризуються тяжкістю та ускладненим перебігом. Одним з ускладнень ГКІ є синдром Рея. 
Мета дослідження. Привернути увагу педіатрів, інфекціоністів до тяжких рідкісних ускладнень інфекційних діарей у дітей, а саме синдрому Рея, його ранньої клінічної та лабораторної діагностики.
Матеріали та методи. Був детально проаналізований клінічний випадок синдрому Рея у хворого, який знаходився на лікуванні в інфекційному відділенні ДКЛ № 2 в жовтні 2018 року.
Результати та обговорення. Опис клінічного випадку. Дитина, 6 років 10 міс., захворіла гостро з підвищення температура тіла до 37,8 °С, проявів симптомів інтоксикації, неодноразового блювання, діареї. Батьки лікували дитину самостійно (регідрон, одноразовий прийом лопераміду). На другу добу у зв’язку з погіршенням стану дитина госпіталізована в інфекційне відділення ДКЛ № 2 з діагнозом: гострий гастроентероколіт, ексикоз середньої тяжкості. Тяжкість обумовлена інтоксикаційним, діарейним синдромами, ознаками ексикозу. В аналізі крові визначалися лейкоцитоз (17,5 × 109/л) із нейтрофільозом, помірне зниження гемоглобіну, помірне підвищення рівня загального білірубіну (38,3 мкмоль/л, за рахунок прямої фракції 19,8 мкмоль/л) при нормальних показниках печінкових ферментів, невелике підвищення сечовини до 8,3 ммоль/л. Протромбіновий індекс (ПТІ) 37 %.
Було призначене лікування: антибіотикотерапія — цефтріаксон 70 мг/кг на добу внутрішньовенно, оральна та парентеральна регідратаційна терапія. Через дві доби від початку терапії стан дитини погіршився, відмічалися повторне блювання, різкий біль у животі. Згодом з’явився екстензорний гіпертонус, ознаки порушення свідомості. При огляді стан дитини тяжкий. Тяжкість обумовлена загальномозковою симптоматикою, ознаками печінкової недостатності, коагулопатією. Рівень свідомості — сопор. Шкірні покриви блідо-рожеві, на передпліччі зліва екхімози на місці накладання джгута. Дихання самостійне, ЧД — 40/хв, аускультативно дихання жорстке, середньопухирцеві вологі хрипи з обох сторін. Показники гемодинаміки: АТ 75/52 мм рт.ст., ЧСС 130/хв, SpO2 99 %. Живіт здутий, доступний глибокій пальпації, перистальтика збережена. Нижній край печінки виступає на 1 см з-під реберної дуги, селезінка не пальпується. Блювотні маси у вигляді «кавової гущі».
Враховуючи клініко-лабораторні дані, дитині був установлений діагноз: кома неясного генезу, енцефалічна реакція, енцефаліт (?), синдром Рея (?). 
Для подальшого лікування дитина була переведена у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Після корекції гемостазу була проведена інтубація трахеї, дитину переведено на ШВЛ. При УЗД-дослідженні органів черевної порожнини та нирок патології не виявлено. 
При лабораторному дослідженні відмічалось поступове зниження рівня гемоглобіну до 88 г/л, еритроцитів до 2,8 × 1012/л, лейкоцитів до 2,4 × 109/л із значним зсувом лейкоцитарної формула вліво (паличкоядерні нейтрофіли становили 15–20–40 %). ПТІ залишався низьким — 37–42 %. Критично зменшувалась кількість тромбоцитів, наростали лабораторні ознаки печінкової та ниркової недостатності. При бактеріологічному дослідженні випорожнень патологічної флори не виявлено. 
Проводилось лікування — європенем 40 мг/кг тричі на добу, октаплекс 500 МО, свіжозаморожена плазма 10 мл/кг/добу, дексаметазон 5–10 мг/кг/добу за преднізолоном, інфузійна терапія, симпатоміметична підтримка (дофамін, адреналін). 
Незважаючи на проведену терапію, стан дитини залишався дуже тяжким, із негативною динамікою. Тяжкість була обумовлена наростанням церебральної та печінкової недостатності, токсичного ураження нирок, прогресуванням коагулопатії на тлі поліорганної недостатності. На 5-й день перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії в дитини розвинулась критична брадикардія. Реанімаційні заходи, що проводилися в повному обсязі, виявилися неефективними, констатована біологічна смерть.
Діагноз заключний клінічний: синдром Рея (енцефалопатія, гостре ураження нирок, печінки). Сепсис (?). Синдром поліорганної недостатності, набряк головного мозку, кома ІІІ, фульмінантна печінкова недостатність. ДН ІІІ, ДВЗ-синдром. 
Паталогоанатомічний діагноз. Основний: синдром Рея, сепсис, геморагічний ентероколіт, гнійний ендобронхіт, нефрит, гепатит, жирова дистрофія печінки. 
Ускладнення основного: ДВЗ-синдром, множинні вогнищеві крововиливи під плеврою, у шкіру. Підгостра гіперплазія селезінки, дистрофія міокарда, набряк мозку з вогнищами некрозу в корі, мозочку і стовбурі.
Висновки. Гострі кишкові інфекції залишаються одним із факторів розвитку токсичних станів та тяжких ускладнень у дітей. Одним із таких випадків є синдром Рея. Рання клінічна та лабораторна діагностика цього стану в дітей впливає на перебіг захворювання та є запорукою надання своєчасної невідкладної допомоги таким хворим у повному обсязі.


Вернуться к номеру

Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.