Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Протидифтерійний та протиправцевий серологічний статус ВІЛ-інфікованих дорослих осіб
Авторы: Маврутенков В.В., Ревенко Г.О.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Завдяки антиретровірусній терапії тривалість та якість життя ВІЛ-інфікованих осіб можна порівняти з ВІЛ-негативними особами, тому необхідно розглядати першочергові питання щодо первинної допомоги ВІЛ-інфікованим особам дорослого віку. Дифтерії та правцю можна запобігти лише вакцинацією.
Мета дослідження. Оцінити стан специфічного імунітету проти дифтерії та правця шляхом дослідження серопревалентності до цих інфекцій у ВІЛ-інфікованих дорослих осіб.
Матеріали та методи. Обстежені 90 ВІЛ-інфікованих пацієнтів віком від 22 до 60 років (основна група). Групу контролю становили 49 ВІЛ-негативних добровольців відповідного віку (рt = 0,44) та гендерного складу (рχ2 = 0,683). Визначення рівнів протидифтерійних та протиправцевих антитіл проводилось методом імуноферментного аналізу з використанням діагностичних тест-систем RIDASCREEN Diphtheria IgG та RIDASCREEN Tetanus IgG (R-Biopharm AG, Німеччина). Обстеження проводилось згідно з інструкцією виробника. Стан імунітету проти дифтерії та правця оцінювали шляхом визначення концентрації антитіл у МО/мл. Оцінка напруженості протидифтерійного імунітету здійснювалась за критеріями згідно з інструкцією виробника: рівень IgG до 0,1 МО/мл — захист відсутній; 0,1–0,9 МО/мл — мінімальний рівень захисту; 1,0–1,4 МО/мл — середній рівень захисту; 1,5 МО/мл та вище — високий рівень захисту. Оцінка напруженості протиправцевого імунітету здійснювалась так: до 0,1 МО/мл — захист відсутній; 0,1–0,5 МО/мл — мінімальний рівень захисту; 0,6–1,0 МО/мл — середній рівень захисту; 1,1 МО/мл та вище — високий рівень захисту.
Статистичну обробку проводили за допомогою ліцензійної програми Statistica v.6.1.
Результати та обговорення. Визначені суттєві розбіжності між рівнями антитоксичних антитіл у ВІЛ-позитивних та ВІЛ-негативних дорослих осіб. Медіана протидифтерійних антитіл у ВІЛ-позитивних осіб становила 0,17 (0,09–0,38) МО/мл, що в 6,1 раза нижче, ніж у контрольній групі, — 1,03 (0,56–1,27) МО/мл (рu < 0,001). При більш детальному вивченні показників антитоксичного імунітету виявилось, що частка захищених від дифтерії осіб основної групи (середні та високі рівні) становила 6,6 % (n = 6), яка розцінюється як критично низька та є вірогідно меншою, ніж у контрольній групі, — 59,2 % (n = 29) (рχ2 < 0,001). Мінімальний рівень захисту спостерігався у 60,0 % (n = 54) обстежених ВІЛ-інфікованих осіб, що є дуже сумнівним щодо захисту від дифтерії на відміну від осіб контрольної групи — 40,8 % (n = 20) (рχ2 = 0,030). У 33,3 % (n = 30) із числа спостережених ВІЛ-інфікованих індивідуумів виявлений рівень антитіл нижче 0,1 МО/мл, що відповідає серонегативному статусу на відміну від групи контролю, де подібні рівні не реєструвались (рχ2 < 0,001). Тобто взагалі незахищений прошарок щодо дифтерії серед осіб основної групи становив 93,3 % (n = 84) проти 40,8 % (n = 20) (рχ2 < 0,001). Установлено вірогідний кореляційний зв’язок між найменшою (nadir) кількістю Т-хелперів (CD4+) у крові (перед призначенням АРТ) і ступенем напруженості протидифтерійного імунітету — |rs| = 0,49 (p < 0,001).
Схожі розбіжності зафіксовані при вивченні рівнів антитоксичних антитіл проти правця у ВІЛ-інфікованих та ВІЛ-негативних дорослих осіб. Медіана протиправцевих антитіл в основній групі дорівнювала 0,59 (0,28–1,09) МО/мл, що у 2,3 раза менше показника у контрольній групі — 1,33 (1,13–1,45) МО/мл (рu < 0,001). При більш поглибленому вивченні показників антиправцевого імунітету виявилось, що відсоток ВІЛ-інфікованих осіб із середніми та високими рівнями антитіл також достатньо низький та становив 47,8 % (n = 43), що є вірогідно нижчим, ніж у контрольній групі, — 91,8 % (n = 45) (рχ2 < 0,001). Незахищена когорта ВІЛ-інфікованих індивідуумів, а саме серонегативні та особи з мінімальним рівнем захисту, становила 52,2 % (n = 47) порівняно з 8,2 % (n = 4) ВІЛ-негативних осіб (рχ2 < 0,001). Також встановлено вірогідний кореляційний зв’язок між кількістю Т-хелперів (CD4+) у крові (nadir) і ступенем напруженості протиправцевого імунітету — |rs| = 0,42 (p < 0,001).
Висновки. Рівень серопротекції ВІЛ-інфікованих осіб проти дифтерії та правця суттєво нижчий, ніж у ВІЛ-негативних осіб: значна кількість ВІЛ-позитивних дорослих осіб не мають достатніх рівнів антитіл, а саме проти дифтерії — 93,3 % та проти правця — 52,2 %. Це націлює на обов’язковість їх вакцинації проти зазначених інфекційних захворювань.