Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

ГІНЕКОЛОГИ

Журнал "Здоров`я дитини" Том 18, №1, 2023

Повернутися до номеру

Принципи безпечного використання ібупрофену при лихоманці в дітей з бронхіальною астмою

Автори: Борисова Т.П.
Черкаська медична академія, м. Черкаси, Україна

Рубрики: Педіатрія/Неонатологія

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку


Резюме

В огляді літератури наведені сучасні дані щодо використання ібупрофену при лихоманці в дітей з бронхіальною астмою. Показано, що ібупрофен є широко використовуваним нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗП) для лікування лихоманки в дітей завдяки його високій ефективності й добрій переносимості. Подані механізми розвитку респіраторного захворювання, що загострюється при прийомі НПЗП. Наведене підтвердження низької поширеності ібупрофен-асоційованої астми в дітей. Проведений аналіз клінічних досліджень, що підтвердили безпеку використання ібупрофену в дітей, які страждають від бронхіальної астми. Наведені експериментальні й клінічні дані щодо захисного й терапевтичного ефекту ібупрофену при бронхіальній астмі. Ібупрофен має протизапальну дію, знижує пізню відповідь на специфічну бронхопровокацію алергенами, пригнічує активність Т-хелперів 2-го типу, викликає бронходилатацію, покращує функції легень. Наведені протипоказання для використання ібупрофену при астмі в дітей. Встановлений захисний ефект інгібіторів інтерлейкінів у разі гіперчутливості до НПЗП. Отже, терапевтична користь ібупрофену як жарознижувального засобу переважує будь-який передбачуваний ризик гострого бронхоспазму в дітей з астмою. На сьогодні немає переконливих доказів причинно-наслідкового зв’язку між використанням ібупрофену й загостренням бронхіальної астми. Відповідно до наявних клінічних даних, рандомізованих контрольованих досліджень, систематичних оглядів і метааналізів літератури ібупрофен можна безпечно використовувати для досягнення жарознижувального ефекту в дітей з астмою, за винятком випадків, коли в особистому або сімейному анамнезі є гіперчутливість до НПЗП.

The literature review presents current data on the use of ibuprofen for fever in children with bronchial asthma. Ibuprofen has been shown to be a widely used nonsteroidal anti-inflammatory drug (NSAID) for the treatment of fever in children due to its high efficacy and good tolerability. Mechanisms of development of respiratory disease aggravated by NSAIDs are presented. Evidence of a low prevalence of ibuprofen-associated asthma in children is gi­ven. An analysis of clinical studies was carried out that confirmed the safety of ibuprofen use in children suffering from bronchial asthma. Experimental and clinical data on the protective and therapeutic effect of ibuprofen in bronchial asthma are presented. Ibuprofen has an anti-inflammatory effect, reduces the late response to specific bronchoprovocation by allergens, suppresses the activity of type 2 T helpers, causes bronchodilation, and improves lung function. Contraindications for the use of ibuprofen for asthma in children are given. The protective effect of interleukin inhibitors in case of hypersensitivity to NSAIDs has been revealed. Thus, the therapeutic benefit of ibuprofen as an antipyretic outweighs any perceived risk of acute bronchospasm in children with asthma. To date, there is no convincing evidence of a causal relationship between the use of ibuprofen and the exacerbation of bronchial asthma. Based on available clinical data, randomized controlled trials, systematic reviews, and meta-analyses of the literature, ibuprofen can be safely used for antipyretic effects in children with asthma unless there is a personal or family history of hypersensitivity to NSAIDs.


Ключові слова

лихоманка; бронхіальна астма; діти; ібупрофен

fever; bronchial asthma; children; ibuprofen

Лихоманка в дітей є найбільш частою причиною звернення до лікаря [1]. Згідно з міжнародними стандартами дітям з лихоманкою антипіретики не призначаються лише з метою зниження температури [1, 2]. Лихоманка має захисно-пристосувальний характер, тому доцільність призначення жарознижувальних лікарських препаратів у педіатрії в разі лихоманки визначається станом дитини — вони потрібні тоді, коли дитина виглядає хворобливо [1]. На сьогодні ібупрофен і парацетамол (ацетамінофен), згідно з останніми міжнародними настановами, є рекомендованими жарознижувальними засобами для використання в педіатрії [1, 2].
В огляді міжнародних клінічних рекомендацій з менеджменту лихоманки в дітей, опублікованому в 2021 році, зроблено висновок, що немає ніяких підстав для того, щоб парацетамол був єдиним жарознижувальним засобом або навіть засобом першого вибору в педіатрії при лихоманці, оскільки жоден систематичний огляд або рандомізоване контрольоване дослідження, які порівнюють його з ібупрофеном, не показали кращого ефекту або профілю безпеки [3]. У 15 з 30 рандомізованих контрольованих досліджень, які порівнювали парацетамол та ібупрофен, дійшли висновку, що ібупрофен перевершує за ефективністю парацетамол, у той час як інші дослідження не виявили суттєвої різниці ні в ефективності, ні в профілях безпеки препаратів [3]. За підсумками метааналізу 85 наукових досліджень зроблено висновок, що ібупрофен ефективніший, ніж парацетамол, у лікуванні лихоманки в дітей [4].
Ібупрофен є найбільш широко використовуваним нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗП) для лікування лихоманки в дітей завдяки його високій ефективності й добрій переносимості [5]. Відносна безпека ібупрофену в педіатрії підтверджена великомасштабними контрольованими дослідженнями [6]. Різні систематичні огляди й метааналізи літератури показали безпечність та ефективність використання ібупрофену в дітей [3, 7–10], особливо порівняно з іншими НПЗП [11, 12], а також у дітей раннього віку [13, 14].
Завдяки ефективності й безпеці ібупрофен використовується в педіатрії без рецепта лікаря. Крім того, слід підкреслити, що ібупрофен є єдиним НПЗП, схваленим для застосування в дітей віком від 3 місяців [5]. 
Для ібупрофену характерна швидка й повна абсорбція при пероральному прийомі (час досягнення максимальної концентрації у плазмі (Tmax) — 1,4–2,9 год), сильне зв’язування з білками й короткий період напіввиведення з плазми (1,6–4,2 год) [6], що забезпечує швидке (через 15 хв після застосування) зниження температури тіла під час лихоманки, тривалий (до 8–12 год) жарознижувальний ефект [15]. У нещодавно опублікованому огляді рандомізованих сліпих конт–рольованих досліджень підтверджено, що ібупрофен має переваги перед ацетамінофеном у безрецептурних дозах щодо швидшого початку жарознижувальної дії та тривалості ефекту в дітей з лихоманкою [16]. 
Механізм дії ібупрофену пов’язаний з пригніченням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти за рахунок блокування ферменту циклооксигенази (ЦОГ). Блокуючи активність ЦОГ, зменшуючи синтез прозапальних простагландинів, ібупрофен виявляє жарознижувальну, аналгетичну й протизапальну дії [6].
Особливо складним завданням у педіатрії є правильний вибір жарознижувального препарату при лихоманці в дітей з бронхіальною астмою, тому що деякі пацієнти страждають від аспіринової астми, також відомої як респіраторне захворювання, що загострюється аспірином (Aspirin-exacerbated respiratory disease — AERD), і можуть мати перехресну чутливість до інших НПЗП. Тому пропонується також користуватися терміном «НПЗП-індуковане респіраторне захворювання» [17]. Основним патологічним механізмом AERD вважається механізм дії НПЗП. Прийом НПЗП призводить до блокади циклооксигеназного та переважання ліпоксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти. У результаті збільшується синтез прозапальних лейкотрієнів (ЛТ): ЛТС4 і ЛТD4 викликають спазм гладких м’язів, посилюють виділення слизу, призводять до підвищення проникності судин, ЛТВ4 обумовлює виражений хемотаксис нейтрофілів, їх дегрануляцію та утворення активних форм кисню, ЛТЕ4 сприяє тривалішій бронхоконстрикції. Отже, ЛТ, які є метаболітами арахідонової кислоти, сприяють розвитку набряку, запалення, бронхоспазму й загостренню астми [18–21].
Крім того, існує ще інший механізм розвитку AERD. Згідно з теорією вірусної інфекції, AERD може бути викликаний хронічною вірусною інфекцією, оскільки після початкового контакту з вірусом продукуються цитотоксичні лімфоцити. Їх активність пригнічується простагландином Е2. Аспірин та інші НПЗП блокують вироблення даного простагландину і дозволяють цитотоксичним лімфоцитам атакувати й знищувати клітини дихальних шляхів, інфіковані вірусом. Під час цієї реакції вивільняються лізосомальні ферменти й медіатори, які можуть спровокувати напад астми [22].
Симптоми гіперчутливості до НПЗП можуть проявлятися у вигляді бронхіальної обструкції, задишки, закладеності носа або ринореї і частіше спостерігаються в пацієнтів, які мають хронічні захворювання дихальних шляхів (астму, риносинусит, назальні поліпи), шкірне захворювання, що посилюється або індукується НПЗП (пухирі та/або ангіоневротичний набряк, кропив’янка), анафілаксія [17].
Як парацетамол, так і НПЗП, такі як ібупрофен, можуть також призводити до загострення астми в дітей, проте ця асоціація не настільки чітко простежується, як у дорослих [7, 12]. Так, частота AERD становить, за різними даними, 5–10–25 % у пацієнтів з астмою з дебютом у дорослому віці, досягає піку приблизно на третьому десятилітті життя [9, 17]. Між тим AERD нечасто зустрічається серед дітей [23]. Лише в 5 % дітей з астмою в тесті з бронхопровокацією встановлена гіперчутливість до НПЗП [24]. У рандомізованому контрольованому подвійному сліпому дослідженні за участю 100 дітей (середній вік — 11 років) з астмою легкого й середнього ступеня тяжкості тільки два пацієнти відповідали критеріям астми, чутливої до ібупрофену, що призвело до поширеності 2 %. Висновком даного дослідження було підтвердження низької поширеності ібупрофен-асоційованої астми [25].
Прийом ібупрофену може викликати бронхоспазм і загострення астми в дітей [26, 27]. У літературі є опис поодиноких випадків загострення бронхіальної астми в дітей після використання ібупрофену [28, 29]. 
З метою визначення безпеки використання ібупрофену в дітей, які страждають від алергічних захворювань, особливо від бронхіальної астми, проведено декілька клінічних досліджень. 
У подвійне сліпе дослідження в паралельних групах, у якому порівнювали ібупрофен (20 мг/кг/24 год) з парацетамолом (50 мг/кг/24 год), були включені діти з лихоманкою віком від 0,2 до 12 років [30]. Було доведено, що в жодної дитини, яка отримувала ібупрофен (включно з 32 дітьми, які хворі на астму або мали астму в анамнезі), не розвинулись симптоми астми або хрипи в легенях.
Безпечне використання ібупрофену як жарознижувального засобу в дітей з бронхіальною астмою було продемонстровано в рандомізованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні [31]. Дітям з астмою для контролю лихоманки випадковим чином призначали або суспензію ацетамінофену (12 мг/кг одноразово), або суспензію ібупрофену (5 або 10 мг/кг одноразово). У дослідження були включені 1879 дітей із астмою віком від 6 місяців до 12 років. Критерії виключення з дослідження — наявність в анамнезі загострення астми на фоні прийому НПЗП, підвищеної чутливості до парацетамолу, ібупрофену, аспірину або будь-якого НПЗП у вигляді ангіоневротичного набряку, наявність назальних поліпів. Усі обстежені діти отримували лікування астми — β-агоніст, теофілін або інгаляційний стероїд за день до реєстрації в даному клінічному дослідженні. Авторами проведений аналіз частоти госпіталізації та амбулаторних звернень з приводу загострення астми протягом 4 тижнів після прийому ібупрофену або парацетамолу. Частота госпіталізації з приводу астми істотно не змінювалася залежно від призначення жарознижувальних засобів, хоча в групі ібупрофену даний показник був нижчим порівняно з групою ацетамінофену, але без статистичної значимості. Відносний ризик госпіталізацій для дітей, які отримували ібупрофен, становив 0,63 (95% довірчий інтервал: 0,25–1,6). Слід підкреслити, що ризик амбулаторного візиту з приводу загострення астми був значно нижчим у групі ібупрофену порівняно з дітьми, які отримували ацетамінофен. Відносний ризик амбулаторних звернень з приводу астми для дітей, які отримували ібупрофен, становив лише 0,56 (95% довірчий інтервал: 0,34–0,95). Основні висновки даного дослідження S.M. Lesko та співавт.: використання ібупрофену при лихоманці в дітей з астмою є відносно безпечним у разі відсутності у них підвищеної чутливості до НПЗП. Крім того, ібупрофен порівняно з ацетамінофеном має менші ризики загострення астми [31]. 
В огляді літератури R.E. Kauffman та співавт. знай–шли мало доказів того, що використання ібупрофену збільшує захворюваність у дітей з астмою, і дійшли висновку, що хоча можливі перехресні реакції з аспірином і НПЗП-індукована астма, використання ібупрофену практично безпечне в таких дітей [19].
У декількох систематичних оглядах і метааналізах літератури показано, що використання ібупрофену є значною мірою безпечним у дітей, хворих на бронхіальну астму [7, 12, 13, 32, 33].
В огляді педіатричної літератури з 2000 до 2015 року M. de Martino із співавт. виявили 12 публікацій, присвячених використанню ібупрофену в дітей з астмою [5]. Автори дійшли висновку, що ібупрофен не слід призначати пацієнтам з алергією на НПЗП через можливий ризик перехресних реакцій гіперчутливості.
У дослідженні, метою якого було вивчення безпеки використання НПЗП дітьми в чотирьох європейських країнах (Німеччина, Великобританія, Нідерланди та Італія), проаналізовано різні європейські бази даних, що містять інформацію про фармакологічні призначення 7,7 млн дітей і підлітків, з яких 17,3 % приймали один із 45 НПЗП не менше від одного дня. Для ібупрофену (найбільш широко призначеного НПЗП) виявлений слабкий зв’язок між використанням препарату й загостренням астми [34].
Результати дослідження S.M. Lesko та співавт. [31] показали, що ібупрофен порівняно з ацетамінофеном має менші ризики загострення астми, тому в подальшому проведено декілька досліджень щодо однакової безпеки парацетамолу й ібупрофену в дітей із бронхіальною астмою. Багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе паралельне дослідження «Ацетамінофен проти ібупрофену в дітей з астмою» (AVICA) було проведено у 18 центрах США з березня 2013 р. по квітень 2015 р. [35]. У даному дослідженні взяли участь 300 дітей (віком від 12 до 59 місяців) з легкою персистуючою астмою, яким призначали ацетамінофен або ібупрофен для полегшення симптомів лихоманки або болю. Первинною кінцевою точкою була оцінка кількості загострень астми, що призвели до лікування системними глюкокортикоїдами. Діти в обох групах отримували стандартизовану базисну терапію контролю астми. Кількість загострень астми суттєво не відрізнялася між двома групами: у середньому 0,81 на учасника, який приймав ацетамінофен, і 0,87 на учасника, який прий–мав ібупрофен протягом 48 тижнів спостереження. У групі ацетамінофену в 49 % учасників було принаймні одне загострення астми й у 21 % було два загострення порівняно з 47 і 24 % відповідно в групі ібупрофену. Автори зробили висновок, що в дітей молодшого віку з легкою персистуючою астмою застосування ацетамінофену не було пов’язане з більш високою частотою загострень астми або гіршим контролем астми, ніж використання ібупрофену [35].
Однак після публікації результатів дослідження W.J. Sheehan та співавт. з’явилося кілька коментарів щодо недостатньої вірогідності отриманих висновків. Так, C.E. Uzoigwe та співавт. відмітили, що відсутність групи плацебо не дозволяє погодитися з висновками дослідження [36]. M. Wurth та співавт. [37] у своїх коментарях вказали, що дослідження W.J. Sheehan та співавт., яке показало, що ацетамінофен можна безпечно використовувати в маленьких дітей з легкою персистуючою астмою, має низку обмежень. Так, дане дослідження не розглядає різні фенотипи астми, які можуть бути в дітей дошкільного віку. Наприклад, ацетамінофен все ще може бути шкідливим для певних підгруп пацієнтів (наприклад, наявність короткочасних або постійних хрипів). Крім того, результати не можна застосувати в дітей старшого віку або дітей з тяжчою астмою. Учасники також були одночасно включені в інше рандомізоване контрольоване дослідження, у якому ретельно відстежувалося використання препаратів, які контролюють астму, що потенційно могло змінити прихильність до лікування й результати дослідження. 
Слід підкреслити, що в більшості обсерваційних досліджень, присвячених безпеці використання ацетамінофену й ібупрофену при лихоманці в дітей з астмою, не враховується належним чином той факт, що інфекції дихальних шляхів самі по собі можуть викликати бронхоспазм і загострення астми [25]. Так, встановлено, що введення в статистичний аналіз корекції на інфекції дихальних шляхів значно зменшувало зв’язок між використанням жарознижувальних засобів у немовлят і астмою в ранньому дитинстві [38]. 
Дані декількох статей свідчать про можливий захисний і терапевтичний ефект ібупрофену в дітей з астмою [12]. Протизапальна дія ібупрофену може знижувати захворюваність у дітей із бронхіальною астмою з огляду на запальний патогенез захворювання [27, 39]. Підтвердженням терапевтичної ефективності ібупрофену при wheezing у дітей було ретроспективне дослідження, у якому порівнювали вплив призначення ацетамінофену, ібупрофену порівняно з відсутністю призначення цих препаратів при першому епізоді бронхіоліту після звернення до лікаря щодо наступних епізодів wheezing у дітей грудного віку. Доведено, що діти, які приймали жарознижувальні препарати при першому епізоді бронхіоліту, згодом мають меншу частоту wheezing, ніж діти, яким їх не призначали. Важливо підкреслити, що менша кількість наступних епізодів wheezing протягом року констатована в дітей, які приймали ібупрофен або ібупрофен у поєднанні з ацетамінофеном порівняно з одним ацетамінофеном [40]. 
Цікаво, що нещодавно було висловлено припущення, що ібупрофен знижує пізню відповідь на специфічну бронхопровокацію алергенами і, отже, має захисну дію при алерген-індукованій астмі [41]. Можливий механізм позитивного ефекту ібупрофену при астмі в дітей може бути також пов’язаний з тим, що ібупрофен пригнічує активність Т-хелперів 2-го типу, що відіграє роль у патогенезі загострень захворювання [19, 31]. Крім того, встановлено, що ібупрофен покращує функції легень [42].
В експериментальному дослідженні з оцінки впливу парацетамолу й ібупрофену на бронхи щурів продемонстровано, що ібупрофен приводить до значної бронходилатації. Автори вважають, що ібупрофен може бути кращим препаратом для використання, ніж парацетамол, у пацієнтів з високим ризиком бронхо–спазму [43]. 
Однак слід звернути увагу на те, що потрібна обережність при використанні ібупрофену при лихоманці в дітей, які страждають від астми [5]. Згідно з інструкцією до препарату ібупрофен протипоказанням до його застосування є реакції гіперчутливості в анамнезі (наприклад, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які відзначали після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
Які уточнення з анамнезу дитини повинен зробити лікар для запобігання небажаним явищам при використанні ібупрофену при лихоманці в дітей із бронхіальною астмою? Необхідно перед використанням ібупрофену в дітей із бронхіальною астмою уточнити наявність в анамнезі гострих реакції на прийом НПЗП протягом менше ніж 24 год (зазвичай у перші 1–2 год), а саме: бронхоспазму, назальної обструкції, гіперемії шкіри, уртикарії, ангіоневротичного набряку, анафілаксії. Крім того, уточнюється наявність хронічного риносинуситу, назальних поліпів, а також сімейний анамнез щодо гіперчутливості до НПЗП [17, 44].
Необхідно підкреслити, що реакціям, індукованим НПЗП, можна запобігти при одночасному застосуванні антигістамінних препаратів та антагоністів лейкотрієнів (монтелукаст та ін.) [45]. Монтелукаст блокує передачу сигналів лейкотрієнів на рівні рецептора цистеїнового лейкотрієну типу 1 (CysLT 1) і є відповідальним за контроль над запаленням дихальних шляхів, бронхоконстрикцію та ремоделювання бронхів [21]. Тому діти, які в базисній терапії астми планово отримують антагоністи лейкотрієнів, є менш вразливою групою щодо розвитку ібупрофен-індукованого бронхоспазму.
Отже, терапевтична користь ібупрофену як жаро–знижувального засобу переважує будь-який передбачуваний ризик гострого бронхоспазму в дітей з астмою. На сьогодні немає переконливих доказів причинно-наслідкового зв’язку між використанням ібупрофену та загостренням бронхіальної астми. Відповідно до наявних клінічних даних, рандомізованих контрольованих досліджень, систематичних оглядів і метааналізів літератури ібупрофен можна безпечно використовувати для досягнення жарознижувального ефекту в дітей з астмою. Проте необхідні подальші рандомізовані дослідження, щоб краще визначити вплив НПЗП на захворюваність на астму в дитячому віці. У даний час проводиться одне таке велике дослідження (ACTRN 12618000303246), у якому передбачається рандомізувати 3922 дитини для отримання або парацетамолу, або ібупрофену для лікування лихоманки й болю в перші 12 місяців життя і подальшого спостереження за учасниками до шестирічного віку [46]. 

Висновки

1. Використання ібупрофену є значною мірою безпечним у дітей, хворих на бронхіальну астму. 
2. При лихоманці в дітей з бронхіальною астмою слід уникати використання ібупрофену, якщо відома або передбачається підвищена чутливість до НПЗП, що включає такі реакції на препарати, як бронхоспазм, ринорея, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, наявність хронічного риносинуситу або назальних поліпів.
3. Враховуючи рідкісне виникнення гіперчутливості до НПЗП у дітей з астмою, видається розумним дозволити використання ібупрофену даним паці–єнтам.
4. Застосування антагоністів лейкотрієнів (монтелукаст та ін.) у лікуванні бронхіальної астми зменшує ризик розвитку бронхоспазму, індукованого НПЗП, у тому числі ібупрофеном.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 05.01.2023
Рецензовано/Revised 16.01.2023
Прийнято до друку/Accepted 17.01.2023

Список літератури

  1. NICE Guideline Updates Team (UK). Fever in under 5s: assessment and initial management. London: National Institute for Health and Care Excellence (UK). 2019. https://www.nice.org.uk/guidance/ng143.
  2. Chiappini E., Venturini E., Remaschi G. et al. Italian Pediatric Society Panel for the Management of Fever in Children. 2016 Update of the Italian Pediatric Society Guidelines for Management of Fever in Children. J. Pediatr. 2017 Jan. 180. 177-183.e1. doi: 10.1016/j.jpeds.2016.09.043. 
  3. Green C., Krafft H., Guyatt G., Martin D. Symptomatic fever management in children: A systematic review of national and international guidelines. PLoS One. 2021 Jun 17. 16(6). e0245815. doi: 10.1371/journal.pone.0245815. 
  4. Pierce C.A., Voss B. Efficacy and safety of ibuprofen and acetaminophen in children and adults: a meta-analysis and qualitative review. Ann. Pharmacother. 2010 Mar. 44(3). 489-506. doi: 10.1345/aph.1M332.
  5. de Martino M., Chiarugi A., Boner A., Montini G., de’Angelis G.L. Working Towards an Appropriate Use of Ibuprofen in Children: An Evi–dence-Based Appraisal. Drugs. 2017. 77. 1295-1311. doi: 10.1007/s40265-017-0751-z. 
  6. Rainsford K.D. Ibuprofen: from invention to an OTC therapeutic mainstay. Int. J. Clin. Pract. Suppl. 2013 Jan. (178). 9-20. doi: 10.1111/ijcp.12055.
  7. Southey E.R., Soares-Weiser K., Kleijnen J. Systematic review and meta-analysis of the clinical safety and tolerability of ibuprofen compared with paracetamol in paediatric pain and fever. Curr. Med. Res Opin. 2009 Sep. 25(9). 2207-22. doi: 10.1185/03007990903116255.
  8. Perrott D.A., Piira T., Goodenough B., Champion G.D. Efficacy and safety of acetaminophen vs ibuprofen for treating children’s pain or fever: a meta-analysis. Arch. Pediatr. Adolesc. Med. 2004 Jun. 158(6). 521-6. doi: 10.1001/archpedi.158.6.521. 
  9. Kanabar D.J. A clinical and safety review of paracetamol and ibuprofen in children. Inflammopharmacology. 2017 Feb. 25(1). 1-9. DOI: 10.1007/s10787-016-0302-3. 
  10. Борисова Т.П. Клінічна безпека ібупрофену в педіатричній практиці. Здоров’я дитини. 2021. 16(6). 35-42. doi.org/10.22141/2224-0551.16.6.2021.241719. 
  11. Litalien C., Jacqz-Aigrain E. Risks and benefits of nonsteroidal anti-inflammatory drugs in children: a comparison with paracetamol. Paediatr. Drugs. 2001. 3(11). 817-58. doi: 10.2165/00128072-200103110-00004. 
  12. Kanabar D., Dale S., Rawat M. A review of ibuprofen and ace–taminophen use in febrile children and the occurrence of asthma-rela–ted symptoms. Clin. Ther. 2007 Dec. 29(12). 2716-23. doi: 10.1016/j.clinthera.2007.12.021.
  13. Tan E., Braithwaite I., McKinlay C.J.D., Dalziel S.R. Comparison of Acetaminophen (Paracetamol) With Ibuprofen for Treatment of Fever or Pain in Children Younger Than 2 Years: A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Netw. Open. 2020 Oct 1. 3(10). e2022398. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2020.22398.
  14. Ziesenitz V.C., Welzel T., van Dyk M., Saur P., Gorenflo M., van den Anker J.N. Efficacy and Safety of NSAIDs in Infants: A Comprehensive Review of the Literature of the Past 20 Years. Paediatr Drugs. 2022 Nov. 24(6). 603-655. doi: 10.1007/s40272-022-00514-1. 
  15. Pelen F., Verriere F., Courhot A. et al. Treatment of fever: monotherapy with Ibuprofen. Ibuprofen pediatric suspension containing 100 mg 5 ml, multicentre acceptability study conducted in hospital. Annales de pediatrie. 1998. 10 (45). 719-728. https://acnpsearch.unibo.it/singlejour–nalindex/4757478. 
  16. Paul I.M., Walson P.D. Acetaminophen and ibuprofen in the treatment of pediatric fever: a narrative review. Curr. Med. Res Opin. 2021 Aug. 37(8). 1363-1375. doi: 10.1080/03007995.2021.1928617. 
  17. Kowalski M.L., Asero R., Bavbek S. et al. Classification and practical approach to the diagnosis and management of hypersensitivity to nonsteroidal anti-inflammatory drugs. Allergy. 2013 Oct. 68(10). 1219-32. doi: 10.1111/all.12260.
  18. Szczeklik A. The cyclooxygenase theory of aspirin-induced asthma. Eur. Respir. J. 1990 May. 3(5). 588-93. PMID: 2115849.
  19. Kauffman R.E., Lieh-Lai M. Ibuprofen and increased morbidity in children with asthma: fact or fiction? Paediatr. Drugs. 2004. 6(5). 267-72. doi: 10.2165/00148581-200406050-00001. 
  20. Levy S., Volans G. The use of analgesics in patients with asthma. Drug Saf. 2001. 24(11). 829-41. doi: 10.2165/00002018-200124110-00004. 
  21. Sokolowska M., Rovati G.E., Diamant Z. et al. Effects of non-steroidal anti-inflammatory drugs and other eicosanoid pathway modifiers on antiviral and allergic responses: EAACI task force on eicosanoids consensus report in times of COVID-19. Allergy. 2022 Aug. 77(8). 2337-2354. doi: 10.1111/all.15258. 
  22. Porto Arceo J.A. Particularidades de la intolerancia AINEs en niños [Special features of NSAID intolerance in children]. Allergol. Immunopathol (Madr). 2003 May-Jun. 31(3). 109-25. Spanish. doi: 10.1016/s0301-0546(03)79277-5. 
  23. Taniguchi M., Mitsui C., Hayashi H. et al. Aspirin-exacerbated respiratory disease (AERD): Current understanding of AERD. Allergol. Int. 2019 Jul. 68(3). 289-295. doi: 10.1016/j.alit.2019.05.001. 
  24. Jenkins C., Costello J., Hodge L. Systematic review of prevalence of aspirin induced asthma and its implications for clinical practice. BMJ. 2004 Feb 21. 328(7437). 434. doi: 10.1136/bmj.328.7437.434. 
  25. Debley J.S., Carter E.R., Gibson R.L., Rosenfeld M., Redding G.J. The prevalence of ibuprofen-sensitive asthma in children: a randomized controlled bronchoprovocation challenge study. J. Pediatr. 2005 Aug. 147(2). 233-8. doi: 10.1016/j.jpeds.2005.03.055. 
  26. Rainsford K.D. Ibuprofen: pharmacology, efficacy and safety. Inflammopharmacology. 2009 Dec. 17(6). 275-342. doi: 10.1007/s10787- 009-0016-x.
  27. Su Y.M., Huang C.S., Wan K.S. Short-term ibuprofen treatment and pulmonary function in children with asthma. Indian Pediatr. 2015 Aug. 52(8). 691-3. doi: 10.1007/s13312-015-0698-7. 
  28. Palmer G.M. A teenager with severe asthma exacerbation following ibuprofen. Anaesth. Intensive Care. 2005 Apr. 33(2). 261-5. doi: 10.1177/0310057X0503300218. 
  29. Goraya J.S., Virdi V.S. To the editor: Exacerbation of asthma by ibuprofen in a very young child. Pediatr. Pulmonol. 2001 Sep. 32(3). 262. doi: 10.1002/ppul.1118. 
  30. McIntyre J., Hull D. Comparing efficacy and tolerability of ibuprofen and paracetamol in fever. Arch. Dis. Child. 1996 Feb. 74(2). 164-7. doi: 10.1136/adc.74.2.164. 
  31. Lesko S.M., Louik C., Vezina R.M., Mitchell A.A. Asthma morbidity after the short-term use of ibuprofen in children. Pediatrics. 2002 Feb. 109(2). E20. doi: 10.1542/peds.109.2.e20.
  32. Kader A., Hildebrandt T., Powell C. How safe is ibuprofen in febrile asthmatic children? Arch. Dis. Child. 2004 Sep. 89(9). 885-6. doi: 10.1136/adc.2004.057877. 
  33. Body R., Potier K. Best evidence topic report. Non-steroidal anti-inflammatory drugs and exacerbations of asthma in children. Emerg. Med. J. 2004 Nov. 21(6). 713-4. doi: 10.1136/emj.2004.019687. 
  34. Valkhoff V.E., Schade R., ‘t Jong G.W. et al.; Safety of Non-steroidal Anti-inflammatory Drugs (SOS) project. Population-based analysis of non-steroidal anti-inflammatory drug use among children in four European countries in the SOS project: what size of data platforms and which study designs do we need to assess safety issues? BMC Pediatr. 2013 Nov 19. 13. 192. doi: 10.1186/1471-2431-13-192.
  35. Sheehan W.J., Mauger D.T., Paul I.M. et al.; NIH/NHLBI AsthmaNet. Acetaminophen versus Ibuprofen in Young Children with Mild Persistent Asthma. N. Engl. J. Med. 2016 Aug 18. 375(7). 619-30. doi: 10.1056/NEJMoa1515990. 
  36. Uzoigwe C.E., Ali O.H., Uzoigwe C.E., Ali O.H. Acetaminophen versus Ibuprofen in Mild Persistent Asthma. N. Engl. J. Med. 2016 Nov 24. 375(21). 2099. doi: 10.1056/NEJMc1612164.
  37. Wurth M., Papantonakis C.M., Nevel R.J. et al. Risk Factors Associated with Asthma Development and Control in Children. Mouse Infestation, Antipyretics, Respiratory Viruses, and Allergic Sensitization. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2017 Dec 15. 196(12). 1605-1607. doi: 10.1164/rccm.201704-0696RR. 
  38. Sordillo J.E., Scirica C.V., Rifas-Shiman S.L. et al. Prenatal and infant exposure to acetaminophen and ibuprofen and the risk for wheeze and asthma in children. J. Allergy Clin. Immunol. 2015 Feb. 135(2). 441-8. doi: 10.1016/j.jaci.2014.07.065.
  39. Lesko S.M., Mitchell A.A. An assessment of the safety of pediatric ibuprofen. A practitioner-based randomized clinical trial. JAMA. 1995 Mar 22-29. 273(12). 929-33. PMID: 7884951.
  40. Walsh P., Rothenberg S.J. Wheezing after the use of acetaminophen and or ibuprofen for first episode of bronchiolitis or respiratory tract infection. PLoS One. 2018 Sep 13. 13(9). e0203770. doi: 10.1371/journal.pone.0203770. 
  41. Nomani S., Cockcroft D.W., Davis B.E. Allergen inhalation challenge, refractoriness and the effects of ibuprofen. Allergy Asthma Clin. Immunol. 2016 May 24. 12. 24. doi: 10.1186/s13223-016-0127-z.
  42. McKeever T.M., Lewis S.A., Smit H.A., Burney P., Britton J.R., Cassano P.A. The association of acetaminophen, aspirin, and ibuprofen with respiratory disease and lung function. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2005 May 1. 171(9). 966-71. doi: 10.1164/rccm.200409-1269OC.
  43. Erdem A.O., Özkısacık S., Yazıcı M., Erel K.V. The Effects of Paracetamol and Ibuprofen on Smooth Muscle Response of the Bronchospasm: An In Vitro Study. Meandros Med. Dent. J. 2019. 20. 82-86. doi:10.4274/meandros.galenos.2018.72692.
  44. Fu L.S., Lin C.C., Wei C.Y., Lin C.H., Huang Y.C. Risk of acute exacerbation between acetaminophen and ibuprofen in children with asthma. PeerJ. 2019 Apr 16. 7. e6760. doi: 10.7717/peerj.6760. 
  45. Nosbaum A., Braire-Bourrel M., Dubost R. et al. Prevention of nonsteroidal inflammatory drug-induced urticaria and/or angioedema. Ann. Allergy Asthma Immunol. 2013 Apr. 110(4). 263-6. doi: 10.1016/j.anai.2012.12.002. 
  46. Randomised controlled trial of paracetamol or ibuprofen, as required for fever and pain in the first year of life, for prevention of asthma at age six years: Paracetamol or Ibuprofen in the Primary Prevention of Asthma in Tamariki (PIPPA Tamariki). https://trialsearch.who.int/?TrialID=ACTRN12618000303246.

Повернутися до номеру