Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 20, №5, 2024

Актуальність. Жовчнокам’яна кишкова непрохідність (ЖКН) — це гостра хірургічна абдомінальна патологія, яка характеризується різноманітністю клінічних ознак та варіантів перебігу і, відповідно, складністю діагностики, що призводить до незадовільних результатів лікування. Мета роботи: з’ясувати особливості діагностично-лікувальної тактики в пацієнтів із ЖКН. Матеріали та методи. Здійснено ретроспективний аналіз 51 карти стаціонарних хворих на ЖКН, оперованих у клініці з 1990 до 2020 р. Переважали жінки (44 (86,3 %)) віком від 61 до 85 (у середньому 74,20 ± 12,95) років. Більшість пацієнтів (81 %) мали супутню патологію, що в поєднанні з ЖКН обумовлювала високий операційний ризик: ішемічну хворобу серця — 26 (51 %) осіб, артеріальну гіпертензію — 11 (21,6 %), цукровий діабет — 3 (5,9 %), ожиріння — 1 (2 %). Результати. Під час клінічного, лабораторного та інструментального досліджень встановлено наступні попередні діагнози, з приводу чого хворих прооперовано: гостра спайкова кишкова непрохідність — 29 (56,9 %), жовчнокам’яна кишкова непрохідність — 9 (17,6 %), гостра товстокишкова непрохідність — 4 (7,8 %), гостре порушення мезентеріального кровообігу — 4 (7,8 %), гострий холецистит — 3 (5,9 %), защемлена грижа — 1 (1,9 %), перитоніт — 1 (1,9 %). Обструкцію жовчним конкрементом виявлено на різних рівнях: у дванадцятипалій кишці — у 3 (5,9 %) випадках, порожній — у 17 (33,3 %), клубовій — у 23 (45,1 %), товстій — у 8 (15,7 %). Причиною виходу каменів у просвіт травного каналу була холецистодуоденальна (48 (94,1 %) пацієнтів) та холедоходуоденальна фістула (3 (5,9 %) випадки). Біліарну фістулу діагностували в післяопераційному періоді за допомогою радіологічного й ендоскопічного дослідження. Обсяг операційного втручання був спрямований на ліквідацію гострої кишкової непрохідності; ентеротомію виконували на 5–10 см дистальніше від місця непрохідності з літоекстракцією. В одного пацієнта з некрозом у місці защемлення конкремента проведено резекцію тонкої кишки з накладанням ентероентероанастомозу. У випадку дуоденальної обструкції здійснено літоекстракцію через гастротомію. У періопераційному періоді 43 (84,3 %) пацієнти отримали антибіотикопрофілактику з використанням цефалоспоринів, фторхінолонів та метронідазолу. Гнійно-септичні ускладнення розвинулись у 9 (17,6 %) хворих, а саме: нагноєння післяопераційної рани — у 6, інфільтрат черевної порожнини — в 1 та бронхопневмонія — у 2. Померло 2 пацієнти; післяопераційна летальність становила 3,9 %. Висновки. ЖКН важко діагностувати через різноманітність клінічних проявів і варіантів перебігу, що, відповідно, супроводжується частими ускладненнями та високою летальністю. Хірургічне лікування повинно усунути кишкову непрохідність в умовах високого хірургічного ризику без пластики біліодигестивної фістули. Раннє виявлення та визначення показань до планової хірургічної санації жовчовивідних шляхів є надійним засобом профілактики жовчнокам’яної непрохідності.

Background. Gallstone ileus is a pathology characterized by a variety of clinical manifestations and types of the course. Therefore, it is difficult in the diagnostic and therapeutic aspect and leads to unsatisfactory treatment results. The aim of the work is to find out the features of diagnosis and treatment of patients with gallstone ileus. Materials and methods. A retrospective analysis was performed of 51 medical records of inpatients with gallstone obstruction operated in the clinic from 1990 to 2020. Women aged 61 to 85 (median of 74.20 ± 12.95) years predominated — 44 (86.3 %). Most patients (81 %) had concomitant diseases, which in combination with gallstone ileus caused high surgical risk: coronary heart disease — 26 (51 %), essential hypertension — 11 (21.6 %), diabetes mellitus — 3 (5.9 %), obesity — 1 (2 %). Results. During the clinical, laboratory and instrumental examinations, the following preliminary diagnoses were made, for which surgical treatment was performed: acute adhesive intestinal obstruction — 29 (56.9 %), gallstone ileus — 9 (17.6 %), acute bowel obstruction — 4 (7.8 %), acute mesenteric circulatory failure — 4 (7.8 %), acute cholecystitis — 3 (5.9 %), hernia — 1 (1.9 %), peritonitis — 1 (1.9 %). Gallstone obstruction was detected at different levels: in the duodenum — in 3 (5.9 %) patients, jejunum — in 17 (33.3 %), ileum — in 23 (45.1 %) and colon — 8 (15.7 %) patients. The cause of stones in the lumen of the digestive tract was cholecystoduodenal fistula — in 48 (94.1 %) and choledochoduodenal fistula — in 3 (5.9 %) patients. Diagnosis of biliary fistulas was performed during postoperative radiological and endoscopic examination. The scope of surgery was aimed at eliminating acute intestinal obstruction; enterotomy was performed 5–10 cm distal to the site of obstruction with lithoextraction. In one patient with areas of focal necrosis at the site of stone entrapment, a loop of the small intestine was resected with entero-enterostomy “side-by-side”. In case of duodenal obstruction, lithoextraction was performed through gastrotomy. In the perioperative period, 43 (84.3 %) patients received antibiotic prophylaxis using cephalosporines, fluoroquinolones and metronidazole. Purulent-septic complications in the postoperative period developed in 9 (17.6 %) patients: suppuration of the postoperative wound in 6, infiltrate of the abdominal cavity in 1 and bronchopneumonia in 2. Two patients died, postoperative mortality was 3.9 %. Conclusions. Gallstone intestinal obstruction is difficult to diagnose due to a variety of clinical manifestations and course, and, accordingly, it is accompanied by frequent complications and high mortality. Surgical treatment should eliminate intestinal obstruction in conditions of high surgical risk without repair of biliodigestive fistula. Early detection and determination of indications for planned surgical sanitation of the biliary tract is a reliable way to prevent gallstone ileus.

гостра кишкова непрохідність; жовчний конкремент; біліодигестивна фістула; аеробілія; ентеротомія; літоекстракція

acute intestinal obstruction; gallstone; biliodigestive fistula; aerobilia; enterotomy; lithoextraction

1. Dunphy L, Al-Shoek I. Gallstone ileus managed with enterolithotomy. BMJ Case Rep. 2019;12(10):231-81. doi: 10.1136/bcr-2019-231581.
2. Inukai K. Gallstone ileus: a review. BMJ Open Gastroentero-logy. 2019;6:1-4. doi: 10.1136/bmjgast-2019-000344.
3. Rigler LG, Borman CN, Noble JF. Gallstone obstruction: pathogenesis and roentgen manifestations. JAMA. 1941;117:1753-9. doi: 10.1001/jama.1941.02820470001001.
4. Turner AR, Sharma B, Mukherjee S. Gallstone Ileus. StatPearls. NCBI Bookshelf. 2020.
5. Hobbs N, Barghash M, Peters PA, Mansour M. Gallstone ileus: uncommon presentation followed by less common spontaneous resolution. Cureus. 2020;12(12):12138. doi: 10.7759/cureus.12138.
6. Morosin T, De Robles MSB, Putnis S. Gallstone ileus: an unu-sual cause of intestinal obstruction. Cureus. 2020;12(3):7284. doi: 10.7759/cureus.7284.
7. Doole E. A case of recurrent gallstone ileus within 1 week post enterolithotomy. Journal of Surgical Case Reports. 2022;3:rjac057. doi: 10.1093/jscr/rjac057.
8. Tonog P, Clar DT, Ebalo N, Appresai O. Single stage surgical management of a sigmoid gallstone ileus case. Journal of Surgical Case Reports. 2023;3:rjad135. doi:10.1093/jscr/rjad135.
9. Brogna B, Ventola M, Blasio R, Colucci LJ, Gagliardi G, et al. Spontaneous resolution of gallstone ileus followed by imaging: a case report and a literature review. Radiology Case Reports. 2023;18(3):1175-1180. doi:10.1016/j.radcr.2022.12.023.