Журнал «Здоровье ребенка» Том 19, №7, 2024
Вернуться к номеру
Біорегуляційний підхід у лікуванні вірусних інфекцій: ефективність і безпека, перевірені часом
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
За минулі десятиліття великої затребуваності в лікуванні низки захворювань і станів набув біорегуляційний підхід. У його основі лежить розуміння того, що організм — це не сукупність окремих органів, а цілісна система, де всі процеси взаємопов’язані. Саме поняття біорегуляційної медицини передбачає застосування комплексного системного підходу до профілактики, лікування й реабілітації хворих, при цьому системний підхід поєднують з підтриманням авторегуляції організму.
Метою біорегуляційної медицини є вплив на систему авторегуляції: з наукової точки зору — визнають взаємозв’язок і динамічність біологічних процесів, а з клінічного погляду — заохочується тактика індивідуалізованого, своєчасного, локалізованого, синергічного і комплексного застосування препаратів (https://uabm.org).
На сучасному фармацевтичному ринку України понад два десятиліття представлена широка лінійка комплексних біорегуляційних препаратів (КБП) компанії «Хеель ГмбХ» (Німеччина), назва якої походить від перших літер латинського виразу «Herba est ex luce» — «Рослина черпає силу зі світла». Одним із таких комплексних топ-препаратів є противірусний КБП Енгістол.
Енгістол — це це універсальний противірусний імунокоректор, який здатен знижувати тривалість і тяжкість симптомів гострих вірусних інфекцій, а також має профілактичний потенціал захисту від повторних випадків і загострень хронічних інфекцій.
До складу препарату входять два основних активних компоненти, що одночасно представлені в аккорді різних потенцій:
– Vincetoxicum hirundinaria (ластовень лікарський), який сприяє стимуляції клітинного имунітету при симпатикотонічних реакціях судин під час гострих станів, що супроводжуються підвищенням температури тіла;
– Sulfur (сірка) здійснює коригуючий вплив на порушення фізіологічних та ферментативних функцій, відновлює дезінтоксикаційні властивості організму, застосовується у разі гіперактивності імунної системи, а також при гострих і хронічних станах (запалення органів дихання, катар верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма, пульсуючий головний біль тощо).
Отже, головною метою лікування Енгістолом є: по-перше, активізація і підтримання власних захисних систем організму, посилення вродженої імунної відповіді в разі вірусної інвазії, що в результаті –сприяє зменшенню вираженості симптомів і прискоренню одужання; по-друге — потенційна профілактична користь щодо ураження новими вірусними інфекціями, а також подовження періоду ремісії хронічних захворювань.
Механізм дії Енгістолу
Ефективність дії препарату на компоненти імунної системи підтверджена низкою доклінічних експериментальних досліджень. Дослідження in vitro демонструють, що Енгістол в організмі людини посилює фагоцитарну активність гранулоцитів на 33,5% (Wagner H. et al., 1993). Інше дослідження in vitro демонструє, що застосування Енгістолу приводить до підвищення фагоцитарної активності на 20–40 % (залежно від розведення — 1 : 10 чи 1 : 100) за результатами трьох імунологічних тестів: гранулоцитарного тесту, тесту на виведення вугільного пилу і тесту біолюмінесценції гранулоцитів (Wagner H. et al., 1986).
Подальше вивчення препарату in vitro продемонструвало, що він значно посилює експресію Т-лімфоцитів, які продукують інтерферон γ. Було показано, що після лікування Енгістолом відсоток Т-лімфоцитів, що продукують інтерферон гамма, у зразках крові 30 здорових добровольців збільшувався з 20,9 до 24 %. Таке збільшення відбувалось при всіх досліджуваних розведеннях Енгістолу та не мало дозозалежного ефекту. Отже, застосування Енгістолу підвищує активність основної клітинної ланки специфічної імунної відповіді, що забеспечує захист проти вірусних інфекцій (Enbergs H., 2006).
Інші дослідження показали, що Енгістол сприяє стимулюванню активності функції гранулоцитів, фагоцитів і нейтрофілів, а також посилює гуморальну відповідь (Denys A. et al., 1999; Siewierska K. et al., 1999).
Спираючись на дані попередніх та проведених власних досліджень, група науковців Oberbaum M. et al. (2005) роблять припущення, що Енгістол може впливати на вірусоспецифічні компоненти, які є необхідними для вірусної реплікації, але не вступаючи в безпосередню взаємодію з поверхневими білками вірусів.
Доказова база противірусної дії Енгістолу
Велика кількість респіраторних вірусів — вірус грипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ), риновірус та ін. — є збудниками респіраторних захворювань і сприяють погіршенню перебігу існуючих хронічних захворювань дихальних шляхів. Противірусні засоби, які часто застосовують у таких випадках, можуть мати небажані побічні ефекти, тому їх призначення потребує врахування співвідношення користь/ризик, що є особливо актуальним для категорії найуразливіших пацієнтів — дітей, пацієнтів із хронічними захворюваннями, тяжкою коморбідною патологією та літніх осіб. До того ж у світі спостерігають резистентність до основних противірусних препаратів, що з кожним роком невпинно зростає (Roxas M. et al., 2007). Отже, актуальність противірусних засобів із доведеним профілем безпеки та хорошою переносимістю складно переоцінити (Oberbaum M. et al., 2005).
Базові дослідження in vitro продемонстрували дію Енгістолу проти таких вірусів, як аденовірус типу 5, вірус простого герпесу типу 1 (ВПГ-1), РСВ, риновірус людини (Oberbaum M. et al., 2005).
У роботі Schmiedel V. et al. (2006) порівнювали ефекти Енгістолу з ефектами традиційних лікарських засобів, які застосовують для лікування симптомів респіраторних інфекцій дихальних шляхів в умовах щоденної клінічної практики. У дослідження було включено 397 пацієнтів із симптомами респіраторної вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів, які отримували Енгістол (n = 175) або популярні безрецептурні засоби — жаро–знижувальні/знеболювальні/протизапальні: парацетамол — 42 %, аспірин — 16 %, метамізол — 18 %, ібупрофен — 12 % (n = 222). Енгістол призначали тричі на добу. У результаті було показано, що Енгістол є ефективним у лікуванні вірусних інфекцій дихальних шляхів. Про поліпшення стану протягом 3 днів повідомила більша частка пацієнтів — 77,1 %, що застосовували Енгістол, порівняно з контрольною групою (61,7 %). Загальна ефективність препарату була порівнянна з такою при традиційній терапії.
У дослідженні in vitro Енгістол продемонстрував противірусну дозозалежну дію щодо ДНК-вірусів — аденовірусу типу 5 (пригнічення на 73 %) і ВПГ-1 (пригнічення на 80 %). Крім того, противірусну дію спостерігали і щодо РНК-вірусів — РСВ (пригнічення на 37 %) і риновірусу людини (пригнічення на 20 %). Важливо зауважити, що при застосуванні досліджуваних доз Енгістолу цитотоксичні або інші токсичні ефекти не спостерігали. Противірусна дія препарату не залежала від активації клітинної інтерферонової системи, що, на думку авторів дослідження, свідчить про його фактичну противірусну дію (Oberbaum M. et al., 2005).
Дані Wronski S. et al., 2018, також підтверджують вплив Енгістолу на вроджену імунну відповідь. У дослідженні було показано сприятливий імуномодулюючий ефект Енгістолу під час раннього початку респіраторно-синцитіальної вірусної інфекції (RSV) in vivo, опосередкований стимуляцією фагоцитозу макрофагів, що призводить до зниження вродженої запальної відповіді з точки зору нейтрофілів і ранньої інфільтрації лімфоцитів, а також до зниження секреції запальних цитокінів.
Вивчення ефективності Енгістолу щодо профілактики грипу. У рамках рандомізованого плацебо-конт–рольованого подвійного сліпого дослідження за участю 102 здорових чоловіків (військовослужбовців) віком 20–48 років було продемонстровано, що Енгістол може запобігати розвитку неускладнених вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів, що не реагують на лікування певними лікарськими засобами. Тривалість і тяжкість симптомів у групі Енгістолу була значно нижча, ніж у групі плацебо. Зокрема, спостерігали тенденцію до пізнішого розвитку першого випадку захворювання, як наслідок — тенденція до зниження кількості днів, проведених у відпустці через хворобу, грип або застуду, порівняно з плацебо (Heilmann A., 1994).
Профілактичний імуномодулюючий профіль Енгістолу продовжує ретельно вивчатись. Так, за попередніми результатами пілотного дослідження Yang D. et al., 2023, на моделі інфікування хом’яків SARS-CoV-2 in vivo дослідники дійшли висновку, що профілактичний прийом Енгістолу може зменшувати пошкодження легеневої тканини та запалення. Також показано, що препарат не чинить прямої противірусної дії, не впливає на параметри клітин крові та масу тіла піддослідних тварин. Отримані попередні дані свідчать про те, що Енгістол може мати сприятливий імуномодулюючий ефект та зменшувати тяжкість перебігу захворювання при застосуванні окремо або як частина комбінованої терапії у пацієнтів з COVID-19.
Особливою категорією пацієнтів, яким може бути рекомендоване призначення КБП, є особи з тяжкими хронічними захворюваннями дихальних шляхів, зокрема бронхіальною астмою (БА), оскільки кожен епізод респіраторної вірусної інфекції — це потенційний ризик загострення БА з ймовірністю тяжкого перебігу захворювання. З огляду на тяжкість основного захворювання, окрім корекції базової терапії астми, необхідне якомога ефективніше і безпечніше лікування респіраторної інфекції у таких хворих, а в ідеалі — її профілактика.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні Matusiewicz R. (1997) вивчали ефективність і безпеку застосування Енгістолу в пацієнтів з бронхіальною астмою, залежних від прийому системних кортикостероїдів (СКС) — тріамцинолону у дозуванні 4–8 мг/добу протягом мінімум 5 років. У дослідженні взяли участь 40 хворих віком від 24 до 48 років, 20 із них отримували Енгістол по 1 ампулі підшкірно кожні 5–7 днів, інші 20 — плацебо; тривалість лікування становила 7 міс. У результаті було показано, що додавання Енгістолу до стандартної схеми терапії БА позитивно вплинуло на загальний стан пацієнтів, поліпшило функцію зовнішнього дихання (за даними показників спірометрії). Слід зазначити, що внаслідок суттєвого покращення клінічного стану в пацієнтів групи Енгістолу були знижені середньодобові дози СКС з 6 до 3,0 мг, що, у свою чергу, вплинуло на зменшення кількості ускладнень доготривалої гормональної терапії. Окрім того, після завершення лікування препаратом Енгістол у пацієнтів з БА було зареєстровано зменшення щорічної частоти рецидивів інфекційних захворювань з 5–6 випадків до лікування до 1–2 випадків, що, скоріш за все, обумовлено специфічною стимулюючою дією Енгістолу на здатність гранулоців до міграції. У пацієнтів групи Енгістолу показник міграційної здатності гранулоцитів виріс. Варто підкреслити, що при використанні Енгістолу з препаратами базової терапії БА жодних негативних ефектів не спостерігали.
Цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція особливого значення набуває у вагітних, оскільки супроводжується високою частотою передачі вірусу від матері до плода (25–75 % випадків), що збільшує ризик тяжкої перинатальної патології. В одному з досліджень вивчали ефективність і безпеку застосування Енгістолу у вагітних із гострою формою ЦМВ-інфекції на 17–35-му тижнях вагітності. Пацієнтки отримували Енгістол по 1 таблетці тричі на добу протягом 2 тиж. Після закінчення терапії в жодної пацієнтки специфічного IgM до ЦМВ у крові виявлено не було, а середній титр специфічних IgG до ЦМВ вірогідно знизився з 0,8480 ± 0,0184 (до лікування) до 0,4790 ± 0,0141 (р < 0,01), що свідчить про зняття гостроти процесу. Під час обстеження новонароджених цієї групи жінок не було виявлено ні клінічних, ні серологічних ознак ЦМВ-інфекції. Препарат характеризувався доброю переносимістю.
Дослідження П.М. Баскакова зі співавт. (2003) і В.Ф. Струк зі співавт. (2005) за участю вагітних із підтвердженою ЦМВ-інфекцією, які застосовували КБП, зокрема Енгістол у комбінації з Ехінацеєю композитум С, показали як клінічну, так і лабораторну ефективність лікування. У жодної пацієнтки не спостерігали небажаних побічних явищ унаслідок прийому КБП.
В основі терапії вірусних гепатитів лежить пригнічення реплікації вірусу, уповільнення прогресування процесу і корекція порушень функцій печінки. Реальний клінічний досвід демонструє, що загальноприйняте традиційне медикаментозне лікування не завжди забезпечує досягнення всіх зазначених цілей, до того ж характеризується доволі складною переносимістю і виявляє серйозний вплив на організм пацієнта. Отже, з огляду на патогенетичні особливості вірусних гепатитів та їх складне лікування застосування КБП у їх комплексній терапії є обґрунтованим і фізіологічно виправданим і чинить значну дезінтоксикаційну, імуномодулювальну, антиоксидантну та репаративну дію (Вовк А.Д. і співавт., 2006).
Досвід застосування КБП у лікуванні вірусного гепатиту С було раніше описано в роботі А.Д. Вовк і співавт. (2003), вірусного гепатиту В і мікст-гепатитів В+С — у роботі Б.К. Шамугія (2003). У дослідженнях було показано, що призначення Енгістолу сприяло поліпшенню якості життя пацієнтів, скороченню тривалості клініко-лабораторних синдромів захворювання (інтоксикації, жовтяниці, гепатомегалії, цитолізу), у хворих із гострими формами — зменшенню ймовірності хронізації процесу.
Режими застосування препарату Енгістол
Задля максимальної зручності застосування Енгістол випускають у двох лікарських формах:
— таблетки сублінгвальні;
— ампули з розчином для внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньовенних (струминно) ін’єкцій.
Енгістол (таблетки) рекомендований до застосування дітям від народження, препарат не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом або механізмами, що потребують точної координації. Можливі режими застосування наведено в табл. 1.
/57.jpg)
/58.jpg)
У клінічних дослідженнях спостерігали поліпшення симптомів вже через 4 дні лікування незалежно від застосовуваної лікарської форми (Herzberger G. еt al., 1997; Torbicka E. et al., 1998; Schmiedel V. et al., 2006). З метою профілактики грипу та ГРВІ рекомендовано застосування Енгістолу у відповідних вікових дозуваннях протягом епідемічного сезону (табл. 2). Загальна тривалість курсу лікування становить 2–4 тижні.
Висновки
КБП Енгістол застосовують для активації неспецифічної імунної системи, зокрема при інфікуванні респіраторними вірусами, вірусом грипу і вірусних захворюваннях загалом.
Основні властивості препарату:
— ефективний у лікуванні інфекцій верхніх дихальних шляхів;
— сприяє профілактиці респіраторних інфекцій за наявності тяжких хронічних респіраторних захворювань, таких як БА;
— підсилює функції вродженої імунної системи, що відіграють важливу роль у відповіді на вірусні інфекції;
— збільшує кількість і активність фагоцитів, обмежуючи ранню інфільтрацію запальними клітинами і зменшуючи вивільнення запальних цитокінів;
— збільшує рівень клітин, що виробляють ІФН-γ (T-лімфоцитів) та ІФН-α;
— характеризується противірусною активністю і підтримує імунний захист організму;
— може безпечно застосовуватись у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими натуральними і традиційними лікарськими засобами;
— демонструє ефективність на рівні зі стандартними лікарськими засобами, які використовують при гострих симптомах, пов’язаних з респіраторними вірусними інфекціями, і потенційно сприяє швидшому відновленню;
— повідомлення про побічні ефекти дуже рідкісні, відсутні значущі протипоказання і відомості про взає–модію з лікарськими засобами. Має добру переносимість;
— може застосовуватися в людей різного віку, у тому числі в дітей і немовлят;
— підходить для тривалого застосування.
Отже, Енгістол — це безпечний та ефективний противірусний імунокоректор, що має доведені широкі можливості для застосування в клінічній практиці у дітей та дорослих осіб як у вигляді монотерапії, так і у складі комплексного лікування вірусних інфекцій різної етіології. Історія клінічного застосування Енгістолу налічує понад 60 років, препарат з успіхом продається в більш ніж 50 країнах світу та має загальний обсяг продажу понад мільйон упаковок щороку.
Підготувала А. Пантазі
Список літератури в редакції