Журнал «Здоровье ребенка» 2(17) 2009

На сьогодні інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту посідають значне місце в структурі дитячої інфектології [1, 2]. Стабільне збереження високих показників поширеності гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у дітей пояснюється впливом декількох факторів. Зокрема, відсутністю стійкого імунітету після перенесеного захворювання; збільшенням спектра патогенних мікроорганізмів, здатних обумовлювати ураження кишечника; зростанням кількості анти­біотикорезистентних штамів патогенів, у тому числі внаслідок нераціональної антибактеріальної терапії хворих; появою вірулентних властивостей в умовно-патогенних збудників; відсутністю біхевіоричних навичок у дітей раннього віку для підтримки належного санітарно-гігієнічного стану та інші [3, 4].
Як свідчать матеріали багатьох досліджень, в останні роки збудники ГКІ найбільш чутливі до цефалоспоринів III–IV поколінь та фторхінолонів. Незважаючи на високу ефективність препаратів останньої групи, офіційне застосування їх дозволене лише у хворих віком понад 15 років.
Тому раціональна етіотропна терапія дітей, хворих на ГКІ, залишається актуальною проблемою сучасної педіатрії.
Метою нашого дослідження було вивчення клініко-лабораторної ефективності застосування препарату Цефікс у комплексній терапії дітей, хворих на бактеріальні ГКІ.
Вибір Цефіксу обумовлений високою чутливістю до цього препарату збудників Enterobacteriaceae [5], зручною формою випуску (суспензія для розведення), сприятливими органолептичними властивостями, кратністю застосування (2 рази на добу, що сприяє дотриманню батьками дитини рекомендацій щодо застосування препарату).
Матеріали і методи
Клінічні дослідження проведені на базi Харкiвської обласної дитячої iнфекцiйної клiнiчної лiкарнi. Під спостереженням знаходилися 46 дітей раннього віку (від 6 міс. до 3 років), хворих на ГКІ бактеріальної етіології. Крім застосування традиційних методів обстеження (клiнiчні, бiохiмiчнi, бактеріологічні, серологічні), хворим проводилось дослідження вегетативного стану. Усі діти були розподілені на 2 групи: основну (23 пацієнти) та контрольну (23 пацієнти). Захворювання в усіх дітей перебігало в середньотяжкій формі. Лікування базувалося на дотриманні дієти, проведенні регідратаційної терапії відповідно до ступеня зневоднення та симптоматичній терапії. Як етіотропну терапію хворі основної групи отримували препарат Цефікс; діти контрольної групи — цефотаксим або цефтріаксон згідно з протоколом діагностики та лікування інвазивних діарей у дітей.
Розподіл хворих за етіологією кишкових інфекцій подано в табл. 1.
Основними клінічними проявами кишкової інфек­ції були симптоми гастроентероколіту. Для чисто­-ти отриманих результатів та можливості проведен­-
ня порівняння хворі з іншими клінічними уражен­-
нями шлунково-кишкового тракту (гастроентерит,
ентероколіт, коліт) до дослідження не залучались.
Цефікс призначався у вигляді суспензії в дозі 8 мг/кг
на добу, розподіленій на 2 приймання під час їжі. Тривалість курсу лікування становила 5–7 діб. У жодному випадку ми не спостерігали побічної дії препарату, діти із задоволенням приймали його.
Із метою визначення стану вегетативної нервової системи хворим було проведено кардіоінтервалографію (КІГ) у гострому періоді та на 3-тю й 5-ту добу лікування за загальноприйнятою методикою [6].

Результати дослідження
та їх обговорення
Критеріями ефективності проведеної терапії були строки регресування симптомів загальної інтоксикації, нормалізації випорожнень та санація кишечника.
Тривалість основних клінічних симптомів у дітей обох груп спостережень подана в табл. 2.
Аналіз наведених даних свідчить про високу ефективність застосування препаратів цефалоспоринового ряду в дітей у комплексній терапії бактеріальних гострих кишкових інфекцій. При цьому препарат Цефікс для перорального застосування ні в чому не поступається парентарельним аналогам. Щодо динаміки нормалізації патологічних проявів із боку кишечника, то в окремих випадках Цефікс був більш ефективним (зникнення симптомів бурчання кишечника, спазму сигмоподібної кишки), хоча різниця не була вірогідною. Можливо, цей факт можна пов’язати із безпосереднім впливом антибіотика на патогени у просвіті кишечника.
Стан нервової системи, її спроможність до швидкої адаптації до змін зовнішнього та внутрішнього середовища визначають життєздатність організму в цілому. Тому важливим є питання дослідження реактивності вегетативної нервової системи (ВНС) у дітей, хворих на кишкову інфекцію. Дослідження змін вегетативної реактивності пацієнтів у гострому періоді хвороби ви­явило підвищення тонусу симпатичної ланки ВНС, що проявилось зменшенням моди (Мо) та варіаційного розмаху (∆Х), збільшенням амплітуди моди (АМо) та індексу напруження (ІН). Це свідчить про напруження адаптаційно-компенсаційних реакцій, що здійснюються за рахунок мобілізації симпатичної ланки ВНС у дітей обох груп спостереження (табл. 3).
В періоді реконвалесценції у хворих контрольної групи відзначено більш високі показники ІН, що свідчило про збереження активації функціональної активності симпатичної ланки ВНС внаслідок перенапруження. Можна припустити, що у хворих контрольної групи відновлення фонової активності діяльності ВНС затримується. Застосування пероральної форми лікарського засобу унеможливлює стресову ситуацію, попереджує підвищену збудженість дитини, імовірність розвитку побічних реакцій, якими може супроводжуватися внутрішньом’язове чи внутрішньовенне введення ліків — усе це надзвичайно важливо в практиці педіатра.
Отже, парентеральне введення ліків сприяє більш тривалому збереженню підвищеної активності симпатичної ланки ВНС хворих, що треба враховувати на етапі видужання дітей, хворих на ГКІ.
Окремо нами була виділена група дітей (12 хворих на бактеріальні ГКІ), у яких стартово призначались цефтріаксон або цефотаксим парентерально через неможливість перорального застосування ліків (повторне блювання або рясні зригування). Починаючи з другої-третьої доби з різних причин (різке збудження після ін’єкцій, ущільнення в місцях ін’єкцій, бажання рідних дитини) ми переходили на пероральне лікування препаратом Цефікс. Нами відзначена можливість ­
використання та висока ефективність препарату Цефікс як ступеневої терапії цефалоспоринами хворих на ГКІ.
Проведення бактеріологічного дослідження кало­-
вих мас через 1–2 доби після закінчення анти­бак­те­рі­аль­ної терапії виявило у всіх хворих санацію кишечника.

Висновки
1. Препарат Цефікс є ефективним лікарським засобом у комплексній терапії бактеріальних кишкових інфекцій у дітей раннього віку.
2. Препарат Цефікс — антибактеріальний засіб, безпечний щодо застосування в педіатричній практиці.
3. Пероральне застосування Цефіксу сприятливо впливає на стан реактивності вегетативної нервової системи.
4. Препарат Цефікс можливо застосовувати як ступеневу терапію у хворих на ГКІ.
5. Препарат Цефікс може бути рекомендований як стартовий антибіотик при лікуванні дітей раннього віку, хворих на середньотяжкі форми бактеріальних кишкових інфекцій.