Журнал «Здоровье ребенка» 2(17) 2009

Бронхолегеневі захворювання в дітей є однією з актуальних проблем у педіатрії. Це пов’язане з високим рівнем захворюваності й смертності, особливо серед дітей раннього віку [1, 2]. У більшої частини пацієнтів захворювання органів дихання супроводжуються бронхообструктивним синдромом (БОС). Бронхообструктивний синдром — збірний термін, включає симптомокомплекс ряду клінічних проявів порушень бронхолегеневої прохідності, в основі якого звуження або оклюзія дихальних шляхів. Клінічно виражений синдром дихальної обструкції достатньо часто зустрічається в дітей, особливо раннього віку [2–4]. На його виникнення й розвиток впливають різні фактори. Певну роль відіграють вікові особливості, властиві дітям перших трьох років життя (менший діаметр бронхів, піддатливість хрящів бронхіального тракту, недостатня ригідність кісткової структури грудної клітки, велика кількість бокалоподібних клітин, що виділяють слиз, підвищена в’язкість бронхіального секрету). Вплив на функціональні порушення органів дихання в маленької дитини справляють і такі фактори, як більш тривалий сон, частий плач, переважне перебування в положенні лежачи на спині в перші місяці життя [2, 4]. Ранній дитячий вік характеризується недосконалістю імунологічних механізмів: значно знижене утворення інтерферону у верхніх дихальних шляхах, сироваткового імуноглобуліну А, секреторного імуноглобуліну А, знижена також функціональна активність Т-системи імунітету [5, 6].
Несприятлива екологічна обстановка й багато інших факторів викликають порушення балансу життєво важливих елементів в організмі людини, спричинюють погіршення її стану й виникнення різних захворювань [7]. Мікроелементи відіграють важливу роль у формуванні імунітету. Селен підсилює імунний захист організму, стимулює активність неспецифічних факторів імунітету [8]. Йод контролює обмін речовин, підвищує імунітет [8, 9]. Концентрація всіх хімічних елементів організму у волоссі в багато разів вища, ніж у крові й сечі [10].
При впливі таких факторів у дитини з незрілими захисно-пристосувальними механізмами (з боку клітинного й гуморального імунітету, а також неспецифічних факторів захисту) замикається порочне коло: антигенна стимуляція імунної системи призводить не до напруження імунітету, а до виснаження його резервів, потім до розвитку вторинних имунодефіцитних станів, що спричинює рецидивування патології й більш тяжкий, затяжний перебіг захворювання [1, 4].
Дотепер недостатньо вивчена взаємодія різних ендогенних факторів, що впливають на розвиток і перебіг БОС у дітей.
Метою дослідження є вивчення вмісту йоду й селену в організмі, їх взаємозв’язок зі змінами в імунній системі й вплив даних факторів на перебіг обструктивного бронхіту в дітей.

Матеріали й методи
Обстежені 56 дітей віком від 5 місяців до 7 років з обструктивним бронхітом, які надійшли на стаціонарне лікування до пульмонологічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні м. Харкова. Групу динамічного спостереження склали ці ж діти після видужання. У всіх обстежених пацієнтів вивчені анамнестичні й клінічні дані, застосовані загальноприйняті лабораторні методи обстеження. Дослідження імунологічного статусу, що включало визначення імунофенотипових клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD25+ імунофлюоресцентним методом, кількісне визначення імуноглобулінів IgA, IgM, IgG, оцінку фагоцитарної ланки за показниками фагоцитарного числа. Проведене обстеження на внутрішньоклітинні інфекції — виявлення імуноферментним методом IgG до Chlamydia pneumoniae і Mycoplasma pneumoniae. Екскрецію йоду із сечею визначали за допомогою напівкількісного уройодного тесту, концентрацію селену в пробі волосся —
шляхом спектрального аналізу. Інструментальні методи включали рентгенологічне обстеженні органів грудної клітки, ЕКГ, УЗД серця, органів черевної порожнини. Усі дані, отримані в ході дослідження, оброблені за допомогою стандартної комп’ютерної програми Microsoft Excel із використанням середнього значення, похибки середніх із визначенням вірогідності відмінностей за t-критерієм Стьюдента.

Результати дослідження
Серед обстежених дітей переважали хлопчики — 70 %. Середній вік обстежених склав 2,37 ± 2,63 року. Гострий розвиток захворювання (протягом 1–3 днів) відзначався в 62,90 ± 6,51 % хворих. При надходженні діти скаржилися на малопродуктивний кашель у 92,00 ± 3,65 % випадків, задишку (переважно експіраторного характеру) — 77,00 ± 5,67 %, підвищення температури тіла — 51,80 ± 6,73 %, нежить був зареєстрований у 10,00 ± 4,04 % дітей.
У всіх дітей спостерігався вплив факторів преморбідного фону: токсикози вагітних — 18,5 ± 5,2 %, загроза переривання вагітності — 18,00 ± 5,18 %, обтяжений алергологічний анамнез — 51,80 ± 6,73 %, часті респіраторні захворювання — 66,00 ± 6,38 % дітей. У 23,3 ± 5,7 % обстежених пацієнтів відзначалися прояви атопічного дерматиту, що може свідчити про наявність у дітей ендогенних передумов для розвитку бронхолегеневих захворювань, рецидивування захворювання або більш тяжкого перебігу.
Загальний стан при надходженні було оцінено як тяжкий в 59,20 ± 6,62 % дітей, 63,00 ± 6,51 % із них перші 1–2 доби проходили лікування у відділенні реанімації. В інших дітей загальний стан середньої тяжкості.
При об’єктивному обстеженні звертав на себе увагу той факт, що в 26,60 ± 5,95 % обстежених дітей фізичний розвиток був оцінений як високий за масою тіла, їм виставлений діагноз «паратрофія». За даними проведеного дослідження, такі діти мають схильність до розвитку обструктивного бронхіту, що підтверджують дані літератури [3, 4].
При дослідженні на внутрішньоклітинні інфекції в 36,8 ± 6,5 % хворих виявлене хламідійне інфікування, у 33,00 ± 6,34 % дітей — мікоплазменна інфекція. Наявність мікст-інфікування відзначалося в 16,60 ± 5,01 % дітей. У 3,10 ± 2,33 % дітей виявлене інфікування вірусом герпесу, в 2,60 ± 2,14 % обстежених знайдений цитомегаловірус (ЦМВ) (рис. 1).
Концентрація ceлену у волоссі була знижена в 90,00 ± 4,04 % обстежених дітей у період загострення. У період ремісії захворювання відзначалося поліпшення показників, однак уміст сeлену залишався зниженим (табл. 1).
Легкий йодний дефіцит був виявлений у 18,0 ± 5,1 % обстежених — медіана йодурії склала ≤ 70 мкг/л, у 49,0 ± 6,7 % дітей медіана йодурії була в межах 100–300 мкг/л, в інших обстежених (33,00 ± 6,34 %) медіана йодурії була понад 300 мкг/л (рис. 2). Норми медіани йодурії подані в табл. 2.

При імунологічному обстеженні в дітей з обструктивним бронхітом у період загострення порівняно із групою контролю виявлене зниження відносних показників клітинної ланки імунітету (знижені показники CD3 у 57,80 ± 6,65 % хворих, CD4 — у 42,00 ± 6,65 %, CD8 — у 57,00 ± 6,67 %), однак незначно підвищена кількість активованих Т-лімфоцитів (CD25 — у 62,00 ± 6,54  % хворих). У 37,00 ± 6,51 % дітей підвищений зміст природних кілерів CD16. Відзначалося підвищення показника спонтанного тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ) у всіх дітей, однак після стимуляції латексом він знизився до меж норми у 80,00 ± 5,39 % дітей. Підвищений уміст ЦІК у 60,00 ± 6,60 % дітей поряд із високим фагоцитарним індексом. У 15,00 ± 4,81 % дітей відзначалося незначне зниження рівнів IgG і IgA. У 61,00 ± 6,57 % хворих був значно підвищений рівень IgE (183,17 ± 444,60) (табл. 3).

Висновки
1. При загостренні обструктивного бронхіту в 90 % дітей спостерігаються зниження вмісту селену в організмі й дисбаланс в основних ланках імунітету (підвищення фагоцитарної функції, активності кисне­залежного метаболізму фагоцитів, активація натуральних кілерів на фоні зниження клітинної ланки імунітету).
2. Легкий йодний дефіцит відзначається тільки у 18,0 ± 5,1 % обстежених дітей, майже в половини дітей медіана йодурії перебувала в межах норми, а в 33,00 ± 6,34 % дітей було підвищене споживання йоду.
3. 75,50 ± 5,79 % дітей, хворих на обструктивний бронхіт, є інфікованими, причому найбільш часто зустрічалися Chlamydia pneumoniae (36,8 ± 6,5 %) і Mycoplasma pneumoniae (33,00 ± 6,34 %).
Перспективи подальших розробок. Проведене дослідження вказує на необхідність подальшого, більш детального вивчення взаємозв’язку між умістом мік­роелементів в організмі й перебігом обструктивного бронхіту в дітей із метою вирішення питання про ­необхідність медикаментозної корекції дисбалансу мікроелементів (зокрема, дефіциту селену) в організмі при обструктивному бронхіті.