Международный эндокринологический журнал 3(21) 2009

V Московська міська конференція ендокринологів, проведена 10–11 березня в Будинку Уряду Москви, припала на пору весняного оновлення — останні роки у світовій діабетології ознаменувалися появою принципово нових класів лікарських засобів і вдосконалених методів терапії, що й знайшло своє відображення на цьому форумі.
Головний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я м. Москви професор Михайло Анциферов зазначив, що на сьогодні в столиці зареєстровано понад 540 тис. хворих із різними ендокринопатіями, що на 5 % більше, ніж у 2007 р. У структурі ендокринних захворювань провідні місця посідають цукровий діабет (44 %) і патологія щитоподібної залози (41 %), стрімко зростає частота ожиріння (11 %).
Незважаючи на теперішні нелегкі часи, Департамент охорони здоров’я успішно реалізує цільову комплексну програму Уряду Москви «Столична охорона здоров’я», що передбачає послідовний розвиток ендокринологічної служби, включаючи систему раціонального лікарського забезпечення. Серед пріоритетів цієї служби — переважний акцент на амбулаторну модель лікування хворих, упровадження сучасних стандартів медичної допомоги на всіх рівнях.
Динаміка видатків на придбання ендокринних препаратів постійно зростає: на 2009 рік, наприклад, виділено коштів на 31 % більше, ніж за попередній. Причому більше половини з них (58 %) йде на закупки інсулінів, 19 % — пероральних цукрознижувальних препаратів, 12 % — засобів самоконтролю, 3 % — засобів уведення інсуліну і лише 8 % «ендокринного» бюджету призначено не на лікування діабету, а на інші ендокринні захворювання.
Чисельність москвичів із цукровим діабетом 2-го типу, які отримують інсулін, збільшилася від 36 тис. у 2007 р. до 41,3 тис. у 2008 р. Отже, чисельність пацієнтів із 2-м типом, переведених на інсулінотерапію, досягла вже 19 % (у середньому по Росії — близько 14 %). Разом із тим ще досить багато пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу потребують інсулінотерапії, але до цього часу її не отримують. Для порівняння: в США, наприклад, інсуліни отримують до 40 % пацієнтів із 2-м типом цукрового діабету.
Лише прямі видатки на лікування хворих із діабетом у Росії у 2007 р. становили близько 12 млрд доларів (для порівняння: в США — 127 млрд доларів, у Фінляндії, де, до речі, найвищий відсоток поширеності цукрового діабету 1-го типу серед населення, витрачається на діабет більше, ніж у Росії). Майже 14–16 % із загального бюджету Російської Федерації на охорону здоров’я витрачається на потреби хворих із цукровим діабетом.
У структурі інсулінів, що використовуються хворими в Москві (58 % — генно-інженерні людські і 42 % — аналоги інсуліну), генно-інженерні людські інсуліни у флаконах становлять 11 %, на пенфільні форми інсуліну припадає 89 %. Інсулінові помпи в Москві використовують 618 хворих, у тому числі 253 дитини, тобто 13 % від числа хворих на цукровий діабет дітей і підлітків; а по Росії загалом 1248 хворих.
Євросоюз прийняв рішення до 2010 р. перейти на лікування хворих на цукровий діабет лише інсуліновими аналогами (на сьогодні в країнах ЄС їх отримують вже 7 з 10 пацієнтів). У Росії використовують аналоги приблизно 30 % пацієнтів, в Україні — не більше 8 %.
Здійснюється моніторинг йодного забезпечення населення, реалізується план профілактичних заходів. Серед них — масове використання йодованої солі, проведення групової йодної профілактики в групах особливого ризику (діти, підлітки, вагітні та годуючі жінки). Такий підхід дозволив досягти в Москві показника йодурії, характерного для регіону, вільного від йодного дефіциту (≥ 100 мкг/л).
У той же час охорона здоров’я в Україні продовжує залишатися на узбіччі уваги держави. На сьогодні цілісного бачення необхідних реформ в охороні здоров’я немає ні в кого, а найбільша небезпека полягає в бажанні непідготовлених людей, які не бачать глобальної перспективи своїх дій, включитися в процес реформування. Вони забувають головну заповідь лікаря: не зашкодь. Недосконала система управління галуззю і кадрова політика останніх років стали причиною невчасного ухвалення стратегічно важливих для проведення реформ рішень, призвели до нераціонального використання наявних фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів, — заявляє голова Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України Тетяна Бахтєєва.
Понад 10 років тому перед Палацом Європи в Страсбурзі замайорів державний прапор України. 9 листопада 1995 р. наша держава приєдналася до Ради Європи, увійшла до спільного європейського простору демократії, вірності ідеалам свободи і гуманізму. Сьогодні цей простір охоплює 46 країн, різних за цивілізаційними ознаками, економічним потенціалом, політичним устроєм, але рівних за правом належати до єдиної Європи — прадавньої колиски народовладдя. Тієї Європи, яка сьогодні, здійснюючи добровільну, спрямовану в майбутнє інтеграцію країн та народів, дає приклад людству — яким орієнтирам слідувати у розбурханому морі глобалізації ХХІ століття.
Мрія кожного з нас — бачити Україну економічно могутньою, політично самостійною, розвиненою європейською країною, для якої верховенство права, захист прав людини, її честь та гідність є реальними категоріями, що закріплені в Конституції та захищені законом.
Із найкращими побажаннями читачам «Міжнародного ендокринологічного журналу» зі Страсбурга — міста, яке ледь не для всіх європейців, громадян об’єднаної Європи, фахівців, котрі працюють на її теренах, асоціюється із торжеством справедливості, демократії та ідеалів права, —

головний редактор професор
Володимир Іванович Паньків