Международный эндокринологический журнал 3(21) 2009

Третя заповідь античного світу «Не набувай нічого зайвого» залишається вельми актуальною і для сучасного суспільства, враховуючи високу частоту надлишку маси тіла та ожиріння серед населення, — вона сягає 33 % загальної популяції. Важливим механізмом розвитку ожиріння є інсулінорезистентність та реактивний гіперінсулінізм. Високоінформативними маркерами інсулінорезистентності циклу Корі є показники сумарного вмісту альфа-кетокислот у сечі та крові, що застосовуються як із діагностичною метою, так і в процесі лікування даної патології. Перевагу має вдосконалений нами колориметричний метод, що може широко використовуватись за програмою загальної диспансеризації на етапі первинної медико-соціальної опіки [1–8].
За даною програмою нами обстежено 29 735 осіб серед населення Прикарпатського регіону (віком від 6 до 80 років), які імітують загальну популяцію. Поглиблений статистичний аналіз виконано за результатами дослідження сумарного вмісту альфа-кетокислот (альфа-кетоглутарату та пірувату) у крові та сечі, піруватдегідрогеназної (ПДГ) активності крові у 292 осіб, які були поділені на три групи: 1-ша група — 186 осіб (63,7 %), які не мали факторів ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) з індексом маси тіла (ІМТ), що не перевищував 25 кг/м² і прийнятий за норму; 2-га група — 69 осіб (23,63 %) із надлишком маси тіла та інсулінорезистентністю; 3-тя група — 21 особа (7,19 %) зі збільшенням щитоподібної залози (ЩЗ). Особи 2-ї групи, у свою чергу, були розділені на дві підгрупи: 2.1 — 38 осіб (13,01 %) із вітамінонезалежною інсулінорезистентністю; 2.2 — 31 особа (10,62 %) із вітамінодефіцитною інсулінорезистентністю (табл. 1). Аналізувались показники сумарного вмісту альфа-кетокислот у 2-годинній порції сечі після стандартного вуглеводного сніданку (200 г білого хліба і 20 г (3 чайні ложки) цукру на 300 мл води), а також синхронний рівень піруватдегідрогеназної активності крові.
У табл. 1 показано, що вітамінонезалежна інсулінорезистентність зустрічається у 38 осіб із 292 обстежених (13,01 %). Вона відзначається надмірною екскрецією із сечею альфа-кетокислот (15,3–40,0 мг) на фоні нормальної (10,45–15,30 мккат/л) або підвищеної (15,60–18,20 мккат/л) піруватдегідрогеназної активності крові. Вітамінодефіцитну інсулінорезистентність (В1-гіповітаміноз) діагностовано у 31 із 292 обстежених осіб (10,62 %). Її характерними ознаками були: підвищений уміст альфа-кетокислот у сечі (15,2–29,0 мг) та низький рівень піруватдегідрогеназної активності крові (3,40–9,32 мккат/л). У цілому частота інсулінорезистентності у загальній популяції становить 23,63 %. Нормальні показники сумарного вмісту альфа-кетокислот у 2-годинній післяпрандіальній сечі спостерігались у 186 осіб із 292 обстежених (63,7 %) на фоні нормальної піруватдегідрогеназної активності крові (10,45–15,30 мккат/л).
 

Прихований гіпотиреоз в осіб зі збільшенням ЩЗ (йододефіцитний стан) діагностовано у 21 особи із 292 обстежених (7,19 %). Маркерами такого стану були низька піруватдегідрогеназна активність крові (3,48–9,40 мккат/л) та низький уміст альфа-кетокислот у сечі, зібраній через 2 години після стандартного вуглеводного сніданку (2,8–5,7 мг), як це наведено в табл. 2.
Стає очевидним (табл. 2), що частота прихованого гіпотиреозу (йододефіцитного стану) у загальній популяції становить 7,19 % серед населення Прикарпатського регіону. Гіперінсулінізм вважається вагомим фактором ризику ЦД, тому діагностика цього синдрому в загальній популяції має важливе профілактичне значення (табл. 3).
 

При аналізі даних табл. 3 звертає на себе увагу підвищена ПДГ-активність крові (15,60–26,60 мккат/л) у практично здорових осіб, яка асоціюється з нормальними або зниженими показниками екскреції із сечею альфа-кетокислот (2,8–15 мг), що є характерним для синдрому первинного гіперінсулінізму. Його частота в загальній популяції становить 5,5 %.
У цілому на підставі отриманих спостережень можна рекомендувати критерії діагностики порушень вуглеводного обміну у загальній популяції (табл. 4).
Протидіабетична розвантажена
дієтотерапія (ПРД)
Наша програма ПРД у семиденному циклі передбачає використання молочної (понеділок, середа, п’ятниця) та овочевої (вівторок, четвер, субота) дієт (табл. 5).
Приклад молочної дієти (1804 ккал): спожити за добу 1500 мл кефіру або кислого молока і 350 г свіжого сиру, поділивши їх на 7 порцій, у кожній із них одна склянка (200 мл) кефіру та три столові ложки (50 г) сиру. Інтервал між прийманнями їжі становить 2 години (7.00–9.00–11.00–13.00–15.00–17.00–19.00). Добова кількість чорного хліба — 50 г.
Приклад овочевої дієти (1819 ккал): спожити за добу 1600 г салату без солі, заправленого 20 г (дві столові ложки) нерафінованої соняшникової або оливкової олії, цибулею, кмином, лимонним соком, і 600 г свіжого сиру, поділивши його на 10 порцій. Інтервал між прийманнями їжі — 90 хв (7.00–8.30–10.00–11.30–13.00–14.30–16.00–17.30–19.00–20.30). Кожна порція містить 160 г салату і 4 столові ложки (60 г) сиру.
Така дієта містить мало вітамінів, особливо вітамінів А і D, їх бажано додавати у кількостях, що забезпечують добову потребу. Це полівітамінний препарат ундевіт по одному драже двічі на день (після сніданку і вечері) та вітамін D2 0,125% масляний розчин по 1 краплі (1250 МО) тричі на тиждень.
Якщо маса тіла знижується, то через 1 місяць можна дати 50 г чорного хлібу і 5 г вершкового масла на добу і рекомендувати ще два такі додавання з одномісячним інтервалом. Після цього склад дієти не міняють, аж доки не настане бажане зниження ваги.
У випадку надмірного зниження маси тіла — понад 4 кг на місяць — дієту слід розширювати переважно за рахунок збільшення кількості жирів.
Хворим, які не можуть дотримуватись дієти через підвищене відчуття голоду, показане застосування одного із препаратів групи бігуанідів, наприклад діаформін 850 під час їжі або після неї.
Гострою проблемою залишається профілактика йододефіцитних захворювань (ЙДЗ), таких як зоб, зниження функції ЩЗ, порушення психічних функцій у дітей та дорослих, уроджені аномалії, кретинізм, затримка фізичного та статевого розвитку, викидні, безплідність. Особливо це стосується Прикарпатського регіону, де бракує йоду в грунті, харчових продуктах та воді.
Нами опрацьовано та апробовано нову програму профілактики ЙДЗ, важливим компонентом якої є застосування препаратів йодоментолу-25 та йодогліцерину-25 (дітям). Для їх приготування в домашніх умовах слід змішати відповідно 25 мл настоянки м’яти перцевої або гліцерину (придбати в аптеці) із 0,5 мл (25 крапель) 5% спиртового розчину йоду. Одна крапля такої суміші містить 25 мкг чистого йоду. Обчислення: у 100 мл 5% спиртового розчину йоду міститься 5 г йоду та 2 г калію йодиду (65,3 мг йоду в 1 мл або 32,65 мг у 0,5 мл), враховуючи, що молекулярна маса йоду — 126,9044, калію — 39,102, калію йодиду — 166,02, відношення йоду до калію йодиду = 0,765. Концентрація йоду в суміші — 128 мг% (1280 мкг йоду в 1 мл). 1 мл суміші містить 51 краплю з очної піпетки. У результаті 1280 : 51 = 25 мкг чистого йоду в 1 краплі йодоментолу або йодогліцерину. Ці препарати слід широко використовувати для попередження зоба та інших ЙДЗ щодня перед сном: дітям грудного віку (до року) призначають по дві краплі йодної суміші (50 мкг на добу), у віці від 1 до 6 років — 4 краплі (100 мкг), від 7 до 12 років — 5 крапель (125 мкг), дітям понад 12 років і дорослим — 6 крапель (150 мкг чистого йоду), жінкам у період вагітності та годування груддю — 10 крапель (250 мкг). Діти вживають краплі з ложкою молока, дорослі — з водою.
Препарати йоду протипоказані при тиреоток-сикозі.
Зразки рецептів:
Rp.: Sol. Іodi spirituosae 5% — 0,5 ml
T-rae Menthae piperitae 25 ml
M.D.S. По 6 крапель (150 мкг йоду) з ложкою води перед сном.
Rp.: Sol. Іodi spirituosae 5% — 0,5 ml
Glycerini 25 ml
M.D.S. По 2 краплі (50 мкг йоду) з ложкою молока перед сном дітям грудного віку.
Rp.: Kalii іodidi 0,043
T-rae Menthae piperitae 25 ml
M.D.S. По 6 крапель (150 мкг йоду) з ложкою води перед сном.
Rp.: Kalii іodidi 0,043
Glycerini 25 ml
M.D.S. По 4 краплі (100 мкг йоду) перед сном дошкільникам.
Виконання наведеної програми профілактики йододефіцитних захворювань із застосуванням йодоментолу-25 та йодогліцерину-25 особливо стосується ендемічних регіонів — Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей.