Журнал «Здоровье ребенка» 4(19) 2009

Один із найважливіших компонентів самосвідомості особистості — самооцінка, яка формується на різних етапах дитинства [1, 8, 11]. Дослідження психологічних властивостей особистості дозволяє виявити межові стани, що характеризуються переважно невротичним рівнем порушень та схильністю до розвитку психосоматичних захворювань.

У наш час є багато пояснювальних гіпотез етіопатогенетичних співвідношень і взаємодії психічних та соматичних факторів при формуванні психосоматичних захворювань: кортико-вісцеральна теорія [4], специфічний особистісний конфлікт [8, 9], персональний профіль особистості [13, 15], у яких спрямовано пов’язані ті чи інші фактори (особистість, мотиваційний конфлікт, психоемоційний статус) з виникненням певного захворювання [2, 12].

Дитинство — один із важливих етапів розвитку самооцінки. Саме в дитинстві починають формуватися рефлексивні новоутворення самооцінки, змінюється її смислова структура, виникають нові якості, що допомагають дитині краще регулювати свою поведінку. Перспективним у контексті психосоматичної проблематики є вивчення психофізіологічного аспекту інтегральної індивідуальності. Самооцінка дитини — це одне із головних джерел інформації про її стан, про характеристику мотивації її дій та впливу на неї оточуючого середовища [14].

В останньому десятиріччі при проведенні реабілітаційних заходів усе частіше враховують психологічні особливості хворого з метою усунення патологічної особистої реакції на хворобу, невротичних та неврозоподібних компонентів клінічної картини та відновлення порушених соціальних зв’язків [5, 9, 10].

Протягом останніх років ХХ — початку ХХІ сторіччя спостерігається невпинне зростання числа дітей з алергічними захворюваннями, що обумовлює високу значимість усіх питань, пов’язаних із цією патологією, як для теоретичної, так і практичної медицини. Особливо часто при алергічних захворюваннях залучаються психосоматичні механізми, що суттєво впливають на формування клінічної нозології та обумовлюють психологічні аспекти детермінування ставлення дитини до захворювання і лікування [6].

Метою проведеного дослідження було визначення власної самооцінки у дітей з алергічними захворюваннями порівняно зі здоровими, що дозволить виявити психологічні фактори ризику розвитку алергічних захворювань та індивідуалізувати профілактичні заходи і диференційно підійти до лікування цього контингенту хворих.

Матеріали та методи

У дослідженні брали участь 2 групи дітей віком від 7 до 14 років та їх матері. До першої групи ввійшли 49 дітей з алергічними захворюваннями (27 хлопчиків та 22 дівчинки), до другої — 56 здорових дітей (31 хлопчик та 25 дівчаток). Цим групам відповідали дві групи матерів.

Психологічне обстеження для визначення самооцінки проводилося за допомогою тестів для дослідження психологічних властивостей та стану особистості: опитувальник «САН» для оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою (за першими літерами цих функціональних станів і названий опитувальник) і методики «Драбинка» (Дембо — Рубінштейн). Суть оцінювання за методикою «САН» полягає в тому, що досліджуваним пропонують зіставити свій стан із рядом ознак за багатоступеневою шкалою. Ця шкала складається з індексів (3 2 1 0 1 2 3) та розташована між тридцятьма парами слів протилежного значення, що відображають рухливість, швидкість та темп перебігу функцій (активність), силу, здоров’я, утому (самопочуття), а також характеристики емоційного стану (настрою). Кожен повинен вибрати та відмітити цифру, що найбільш точно відбиває стан на час обстеження. Слід пам’ятати, що при аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих його показників, але і їх співвідношення. Так, у відпочилої дитини оцінки активності, настрою та самопочуття приблизно рівні. А по мірі зростання втоми співвідношення між ними змінюється за рахунок відносного зниження самопочуття та активності порівняно з настроєм. Методика «Драбинка» (Дембо — Рубінштейн) складається з 5 шкал: «Успішність», «Авторитет», «Поведінка», «Зовнішність», «Здоров’я». Дітям пропонували оцінити себе за кожною шкалою в балах і за тими же шкалами оцінити себе з точки зору матері (очікувані оцінки). Для обох груп дітей та їх матерів вираховували середній бал за кожною шкалою, а також середній бал як середнє значення суми 5 шкал самооцінки, очікуваної оцінки та оцінки матерів. Отже, опитувальник «САН» та методика самооцінки Дембо — Рубінштейн [3, 7, 12, 13] дозволили не тільки встановити характер диференціації, але й оцінити рівень самооцінки емоційних властивостей особистості.

Отримані результати були оброблені за допомогою статистичних методів із використанням програми Excel.

Результати та обговорення

За результатами оцінки відповідей опитувальника «САН» було встановлено, що на порушення самопочуття частіше вказували діти з алергічними захворюваннями (79,59 %), ніж здорові (28,57 %), p < 0,001. Серед хворих частіше, ніж серед здорових, реєструвалися знижена активність (89,8 і 55,36 % відповідно), p < 0,001, та знижений настрій (69,39 і 25 % відповідно), p < 0,001. Погіршення самопочуття також може свідчити і про підвищення стомлюваності та ознаки пригнічення адренокортикотропної функції передньої частки гіпофіза, недостатньої діяльності кори надниркових залоз, оскільки відомо, що в стані перевтомлення в крові людини реєструється зменшення гормонів кори надниркових залоз та еозинофілія [9]. Отже, у дітей з алергічними захворюваннями мають зміни емоційно-особистісної сфери, які призводять як до зниження когнітивних здібностей та труднощів у спілкуванні з колективом, так і до ускладнення клінічного перебігу основного захворювання, що потребує подальшого проведення комплексу лікарських та оздоровчих заходів.

Дослідження самооцінки особистісних якостей дітей за допомогою тесту «Драбинка» (Дембо — Рубінштейн) теж дозволили встановити значну різницю в самооцінці дітей з алергічними захворюваннями та здорових за п’ятьма шкалами: «Успішність», «Авторитет», «Поведінка», «Зовнішність», «Здоров’я». Аналіз результатів тесту в балах по групах дітей показав (табл. 1), що самооцінки дітей з алергічними захворюваннями по всіх шкалах були вищі, ніж у здорових. Вірогідно значима різниця виявлена за чотирма характеристиками: «Успішність», «Авторитет», «Здоров’я», «Зовнішність». Самооцінки хлопчиків та дівчаток не мали вірогідної різниці.

Отже, наші дослідження показали, що за результатами оцінки відповідей опитувальника «САН» та тесту «Драбинка» (Дембо — Рубінштейн) серед хворих був виявлений дисонанс між отриманими показниками: діти з алергічними захворюваннями нереалістично оцінювали свій стан та свої здібності й недостатньо добре уявляли реалізацію себе в майбутньому. У подальшому неадекватність у розумінні себе і своїх можливостей може призводити до ускладнення їх соціально-психологічної адаптації. Так, високий бал за шкалою «Авторитет» може свідчити, що життєвий досвід дітей, пов’язаний з подоланням тривалого захворювання, дозволяв дітям з алергічними захворюваннями вважати себе більш авторитетними для однолітків. А більш висока самооцінка власного здоров’я дітьми з алергічними захворюваннями порівняно зі здоровими однолітками свідчила про підвищення механізмів компенсації та суб’єктивного відчуття себе здоровими, незважаючи на хворобу. Оцінка здоров’я в даному випадку порівнювалася з особистим досвідом власного нездоров’я, а не із загальним досвідом здоров’я однолітків. Те ж саме можна сказати і про високу самооцінку власної зовнішності дітей з алергічними захворюваннями.

Оскільки провідною в дітей була навчальна діяльність, тому ми порівнювали взаємозв’язок самооцінок за шкалою «Успішність» і за іншими шкалами в обох групах. У групі дітей з алергічними захворюваннями виявлена позитивна кореляція з самооцінкою за трьома шкалами: «Зовнішність» (r = 0,54), «Поведінка» (r = 0,48), «Здоров’я» (r = 0,44). Тобто діти з алергічними захворюваннями оцінювали свої успіхи у навчанні тим вище, чим вище вони оцінювали стан свого здоров’я, зовнішність та поведінку, і навпаки. Оцінки за шкалою «Авторитет» прямо корелюють зі шкалою «Зовнішність» (r = 0,49). Це свідчить про те, що діти пов’язували свій авторитет в однолітків із зовнішніми даними, а не зі своєю успішністю в навчанні.

У групі здорових дітей самооцінка за шкалою «Успішність» прямо пов’язана з самооцінкою за всіма шкалами: «Поведінка» (r = 0,47), «Зовнішність» (r = 0,33) та «Авторитет» (r = 0,29). Можна зробити висновок, що для здорових дітей самооцінка за шкалою «Успішність» — важливий критерій для загальної самооцінки. У свою чергу, оцінки за шкалою «Авторитет» прямо корелювали з оцінками за шкалами «Поведінка» (r = 0,48), «Зовнішність» (r = 0,47), «Здоров’я» (r = 0,44). Тобто свій авторитет здорові діти пов’язували більшою мірою з поведінкою та зовнішністю.

Аналізуючи показники очікуваної оцінки від матерів, можна сказати, що діти з алергічними захворюваннями очікували від матерів більш високих оцінок, ніж їх здорові однолітки, але вірогідна різниця простежується лише за однією шкалою — «Авторитет». Очікувані оцінки хлопчиків та дівчаток в обох групах не відрізняються. Діти в обох групах однаково бажали, щоб матері вище за інші якості оцінювали їх зовнішність, а в останню чергу — поведінку. Це свідчить, що в основному діти в обох групах очікували від матерів їх безумовного сприйняття, але в той же час вони розуміли, що їх поведінка не завжди відповідала вимогам матерів. Середні очікувані оцінки дітей з алергічними захворюваннями прямо корелюють з оцінками за всіма шкалами, тобто самооцінка дітей з алергічними захворюваннями збігалася з оцінками, які вони очікують від матерів. Самооцінка здорових дітей також збігалася з їх очікуваними оцінками. Чим вище діти оцінювали себе, тим більш високих оцінок вони очікували від матерів, і навпаки.

Значима різниця в оцінках матерів двох груп виявлені за двома шкалами: «Здоров’я» та «Авторитет». При цьому здоров’я дітей з алергічними захворюваннями матері оцінювали нижче, а авторитет — вище, ніж матері здорових. Можна зробити висновок, що матері хворих дітей об’єктивно оцінювали стан здоров’я своїх дітей, але в той же час вважали їх більш авторитетними для своїх однолітків, ніж матері здорових.

У групі здорових дітей за всіма шкалами матері оцінювали дівчаток в середньому по групі вище, ніж хлопчиків. Але в цій групі простежувалася така тенденція: за всіма шкалами бали з самооцінки здорових дітей були низькі, очікувані оцінки — вищі, а експертні оцінки матерів були вищі за очікувані, у тому числі й за шкалою «Здоров’я». Це свідчить про те, що матері здорових дітей не завжди були уважні до скарг дітей на самопочуття. У групі хворих дітей за шкалою «Здоров’я», навпаки, очікувана оцінка трохи нижча за самооцінку дітей, а оцінка матерів нижча за очікувану. Суб’єктивно високо оцінюючи стан свого здоров’я, діти розуміють, що матері оцінять його нижче. Це свідчить про те, що діти з алергічними захворюваннями не помиляються щодо свого стану. Вони розуміють, що в матерів інші критерії для його оцінки. Тобто досвід перенесеного захворювання впливає на самосприйняття та самооцінку дітей з алергічними захворюваннями, тому їм притаманний одночасно як більш позитивний та зрілий власний досвід, так і нереалістична оцінка свого стану.

Висновки

1. За результатами оцінки відповідей опитувальника «САН» та тесту «Драбинка» (Дембо — Рубінштейн) серед хворих був виявлений дисонанс між отриманими показниками: діти з алергічними захворюваннями нереалістично оцінювали свій стан та свої здібності і недостатньо добре уявляли реалізацію себе в майбутньому.

2. Було встановлено, що на порушення самопочуття, знижену активність та знижений настрій частіше вказували діти з алергічними захворюваннями, ніж здорові, у той час як за шкалами «Успішність», «Авторитет», «Здоров’я», «Зовнішність» вони оцінювали себе вище, ніж їх здорові однолітки.

3. Діти з алергічною патологією очікували від матерів більш високої оцінки за шкалою «Авторитет», ніж здорові діти.

4. Матері дітей з алергічними захворюваннями давали більш високі оцінки за шкалою «Авторитет», а за шкалою «Здоров’я» нижчі, ніж матері здорових дітей.

5. Експертні оцінки матерів хворих дітей не збігалися з їх самооцінкою та з очікуваними оцінками на відміну від оцінок матерів здорових дітей.

6. Аналіз самооцінки особистісних якостей характеру в дітей є перспективним напрямком для виявлення факторів ризику розвитку психосоматичних захворювань та розробки індивідуалізованих профілактичних заходів, диференційного підходу до навчання, виховання, прогнозування соціальної адаптації та здоров’я в цілому.