Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Для лікування гострого ішемічного інсульту (ГІІ) досліджено понад 1000 речовин з можливою нейропротекторною дією, однак їх ефективність вважають недостатньо переконливою [1]. Для зменшення неврологічного дефіциту та поліпшення результатів лікування ГІІ на сьогодні широко використовують такі нейропротектори, як цитиколін (нейроцитин) і препарати магнію. Ефективність цієї комбінації була показана у діабетичних хворих на ГІІ при розвитку респіраторних та електролітних порушень [2, 3]. Проте пошук оптимального нейропротектора продовжується. Зокрема, у 2018 році в Україні розпочався випуск нейропротектора ксаврону (діюча речовина — едаравон), який з 2001 року успішно призначається в Японії для лікування ГІІ та входить до Японського національного протоколу лікування ГІІ. Мета: дослідити ефективність застосування нового нейропротекторного препарату ксаврон (едаравон) в комплексі терапії хворих на ГІІ. Матеріали та методи. Було проведено проспективне обстеження 28 хворих (13 жінок та 15 чоловіків), які перенесли ГІІ. Діагноз ішемічного інсульту та його локалізацію верифіковано за допомогою комп’ютерної (КТ) та/або магнітно-резонансної томографії (МРТ) головного мозку. Хворих розподілили на дві групи, що не відрізнялися між собою за основними характеристиками та проведеним лікуванням. Проте хворим першої групи (n = 18) призначали ксаврон (30 мг едаравону) двічі на добу. У групі контролю (n = 10) препарати з нейропротективною дією не використовували. Як критерії ефективності церебропротекторної терапії оцінювалися: рівень свідомості за шкалою коми Глазго (ШКГ) та шкалою FOUR, кількість балів за шкалою NIHSS, індекс Бартел, рівень нейронспецифічної енолази (NSE); показники церебральної оксиметрії (rSO₂). Ці параметри визначалися у пацієнтів протягом усього періоду лікування, наприкінці лікування проводили контрольне нейровізуалізаційне дослідження (КТ або МРТ). Результати. Аналіз оцінок за ШКГ показав наявність позитивної динаміки у пацієнтів без суттєвої статистичної різниці між групами (p > 0,05). Проте аналіз оцінок за шкалою FOUR показав, що у групі ксаврону починаючи з 5-ї доби рівень свідомості відновлювався більш швидко, ніж в групі контролю. Так, до 9–10 днів лікування різниця між 1-ю групою та контролем стала вірогідною (p < 0,05). На 3-тю добу лікування у хворих контрольної групи рівень нейронспецифічної енолази зріс у 10 разів (з 9,2 до 96,4 нг/мл). В подальшому спостерігалося швидке зниження рівня NSE, який в основній групі хворих до 10-ї доби лікування нормалізувався, а в контрольній групі до 10-го дня лікування рівень NSE не досяг референтних значень (p < 0,05). Висновки. Введення ксаврону (едаравону) у хворих на ГІІ виявилося вірогідно ефективним за показниками неврологічного статусу (рівень свідомості за шкалою FOUR) та динамікою рівнів неврологічних маркерів (NSE). Потрібні подальші дослідження для з’ясування ролі ксаврону (едаравону) в комплексі інтенсивної терапії ГІІ.