Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Аналіз існуючих нормативно-правових документів медичної служби Збройних сил України виявив низку невідповідностей щодо сучасних поглядів на ефективну систему медичного забезпечення. Найбільш суттєва невідповідність — це відсутність у медичному забезпеченні медико-технологічних документів (алгоритмів, протоколів, стандартів надання медичної допомоги) при невідкладних станах військовослужбовців з бойовими травмами і захворюваннями, що виникають під час ведення збройного конфлікту, на догоспітальному етапі, призначених для фельдшерів (парамедиків) чи лікарів загальної практики, які розгортають найперші етапи медичної евакуації. Мета: дослідження динаміки структури невідкладних станів військовослужбовців у сучасних умовах та висвітлення необхідності розробки й застосування адаптованих алгоритмів і протоколів надання медичної допомоги та лікування. Матеріали та методи. Проведено аналіз зміни структури та характеру невідкладних станів у військовослужбовців, які знаходились на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» з 1999 до 2018 р. Усього було проаналізовано 191 731 історію хвороби, у тому числі 149 334 — за період з 1999 року до 30 квітня 2014 року та 42 397 — за період з 1 травня 2014 року по 2017 рік включно. Методами дослідження обрано статистичний, бібліографічний, проспективний і ретроспективний аналізи. Результати. З метою виявлення відмінностей у структурі тяжкості станів військовослужбовців вибірка історій хвороби була розподілена за часом перебування — до 30.04.2014 (до першого надходження поранених) і, відповідно, після 01.05.2014. До початку збройного конфлікту 81,6 % військовослужбовців надійшли у легкому стані, 17,5 % — у стані середньої тяжкості, 0,8 % — у тяжкому і 0,06 % — у вкрай тяжкому стані. Відповідно за часовий проміжок з 01.05.2014 до цього часу ці показники становлять 85,5; 13,2; 1,2 та 0,08 %. Таким чином, з початком надходження поранених кількість військовослужбовців, які надійшли у легкому стані, дещо збільшилась за рахунок зменшення частки військовослужбовців середнього ступеня тяжкості. Проте частка осіб, які надійшли у тяжкому і вкрай тяжкому стані, разом збільшилась суттєво — на 48 % (p ≤ 0,001). Висновки. Визначено динаміку актуальних невідкладних станів військовослужбовців. Для вдосконалення організації анестезіологічної допомоги пораненим необхідні розробка і впровадження сучасних протоколів за стандартами НАТО та поширення алгоритмів damage control resuscitation.