Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Інтенсивна терапія критичної внутрішньочерепної гіпертензії при інфекціях центральної нервової системи у дітей. Фокус на перфузії та оксигенації
Авторы: Георгіянц М.А.(1), Корсунов В.А.(1), Кухар Д.І.(2), Пороша Н.С.(2), Столяров К.Є.(2), Зубко В.О.(2)
(1) — Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
(2) — Харківська обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Підвищення внутрішньочерепного тиску, або внутрішньочерепна гіпертензія (ВЧГ), — поширене неврологічне ускладнення у дітей з ней-роінфекціями. Універсальними наслідками ВЧГ є зниження церебрального перфузійного тиску (ЦПТ), церебральна ішемія, синдроми уклинення, які є визначними факторами формування несприятливих неврологічних виходів (інвалідизація, хронічний вегетативний статус, смерть мозку тощо). Зростання ВЧТ понад 20–25 мм рт.ст. потребує проведення інтенсивної терапії (ІТ), а до 40 мм рт.ст. — вважається вкрай загрозливим станом, що потребує невідкладного втручання. Мета: покращити результати ІТ дітей з нейроінфекціями та критичною ВЧГ шляхом оптимізації нейромоніторингу та використання доктрини контролю ЦПТ. Матеріали та методи. Було проведено комплексне клініко-лабораторне дослідження, до якого ввійшло 54 хворих віком від 1,5 міс. до 17 років (медіана — 40 міс.), які потребували ІТ в умовах відділення інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» у зв’язку з тяжким перебігом інфекцій ЦНС та розвитком ВЧГ, судом, розладів свідомості. ІТ була спрямована на підтримку цільового ЦПТ (60–70 мм рт.ст.) шляхом використанням інфузії симпатоміметиків (допамін, норадреналін) та гіпертонічних (5–10%) розчинів хлориду натрію, гіпертонічного ГЕК 130/0,4 та проводилася під контролем ультразвукового допплерівського моніторингу кровотоку у середньомозкових артеріях із розрахунком неінвазивних показників внутрішньочерепного та церебрального перфузійного тисків та визначення регіональної оксигенації методом близькоінфрачервоної оксиметрії (монітор Massimo Root + O3). Результати. Запропонований комплекс інтенсивної терапії дозволив забезпечити одужання у 91 % хворих, з яких лише у 3 (5,5 %) спостерігався значний неврологічний дефіцит. Висновки. Інтенсивна терапія критичної інтракраніальної гіпертензії побудована за доктриною Рознера в умовах мультимодального моніторингу, сфокусованого на забезпеченні адекватної церебральної перфузії/оксигенації, здатна суттєво покращити результати лікування у дітей з нейроінфекціями.