Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Особливості методів знеболювання у геронтологічних хворих із політравмою з урахуванням етіологічної ролі синдрому системної запальної відповіді

Авторы: Долженко М.О., Баранова Н.В., Шарлай К.Ю., Лантухова Н.Д., Бойко О.В.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

У процесі старіння в організмі настають інволютивні зміни, що обумовлюють особливості методів знеболювання у геронтологічних хворих. Змінений метаболізм інакше впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику медикаментів, а це збільшує кількість ускладнень у ранньому післяопераційному періоді та, як наслідок, викликає зростання летальності. Мета дослідження: підвищення ефективності та безпечності післяопераційного знеболювання у геронтологічних хворих із політравмою на підставі вивчення механізмів розвитку больового синдрому з урахуванням етіологічної ролі синдрому системної запальної відповіді. Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі відділення політравми КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» (2016–2018). Досліджено 94 хворих похилого віку з політравмою, розподілених на 3 групи залежно від застосованої схеми післяопераційного знеболювання. У 1-шу групу був включений 31 хворий, яким призначали морфіну гідрохлорид. До 2-ї групи увійшов 31 пацієнт, яким призначали опіоїдний анальгетик групи агоністів-антагоністів опіатних рецепторів налбуфіну гідрохлорид. У 3-й групі обстежено 32 пацієнти, яким призначали комбінацію центрального інгібітору ЦОГ-3 парацетамолу з периферичним інгібітором ЦОГ-2 мелоксикамом. Дослідження проводилися на 1-шу, 3-тю, 5-ту та 7-му добу після операції. На етапах вивчали концентрацію маркерів стресу (глюкози і кортизолу) та показники системи РАСК, як РФМК і AT III. Результати. Потреба в опіатах визначалася за інтенсивністю ноцицептивної імпульсації. На 1-шу добу вона була найбільшою в 1-й групі — 0,54 мг/кг/добу морфіну гідрохлориду, в 2-й групі — 0,41 мг/кг/добу налбуфіну гідрохлориду і в 3-й групі — 0,09 мг/кг/добу налбуфіну гідрохлориду. На 3-тю добу в 1-й і 2-й групах доза опіатів не змінилася і становила 0,51 і 0,39 мг/кг/добу.
У 3-й групі на цьому етапі відбулося суттєве зниження необхідності в опіатах, доза налбуфіну гідрохлориду знизилася до 0,04 мг/кг/добу. На 5-ту добу в 1-й і  2-й групах доза опіатів знизилася: до 0,29 мг/кг/добу морфіну гідрохлориду в 1-й групі та до 0,30 ± 0,11 мг/кг/добу налбуфіну гідрохлориду в 2-й групі. У 3-й групі на цьому етапі необхідності у введенні налбуфіну гідрохлориду не виникало, так само як і на 7-му добу в усіх групах. Динаміка рівня глікемії в обстежених хворих була схожою в усіх групах. На 1-шу добу глікемія була максимальною в усіх групах і мала стресорний характер. На 3-тю добу в усіх групах відбулося зниження концентрації глюкози в крові на 18,0; 13,4 та 14,8 %. На подальших етапах це зниження тривало: на 5-ту та 7-му добу концентрація глюкози в крові знизилася порівняно з попереднім етапом на 7,8; 4,2; 9,8 та 22,5; 23,4; 9,2 % у 1, 2 та 3-й групах. Максимальна концентрація кортизолу була на 1-шу добу після операції. Потім на кожному етапі кортизолемія в усіх групах знижувалася: на 3-тю добу — на 11,2; 18,4 та 11,6 %, на 5-ту добу — на 41,1; 36,8 та 25,5 % порівняно з попереднім етапом, на 7-му добу — на 24,7; 9,3 та 27,4 % порівняно з попереднім етапом у 1, 2 та 3-й групах. У 1-шу добу після операції в 1-й і 2-й групі тенденція до гіперкоагуляції посилилася, що підтверджується підвищенням рівня РФМК і зниженням активності AT III. У 3-й групі на фоні введення інгібіторів ЦОГ показники РФМК та AT III не змінилися на 1-шу добу та становили 42,6 мг/л та 69,7 %, стали відрізнятися від показників 1-ї групи. До 3-ї доби дані показники в 1-й і 2-й групах не змінилися: рівень РФМК зменшився на 1,2 та 3,5 % порівняно з попереднім етапом, а AT III збільшився на 3,8 та 3,2 % порівняно з попереднім етапом у 1-й та 2-й групах, а в 3-й групі концентрація РФМК продовжувала знижуватися на 11,1 %, активність AT III — підвищуватися на 11,4 % порівняно з попереднім етапом. Висновки. На основі вивчення показників стрес-реалізуючої системи та системи регуляції агрегатного стану крові доведено, що знеболювання комбінацією інгібіторів ЦОГ є найбільш патогенетично обґрунтованим, тому що купірує больовий синдром завдяки зниженню вмісту медіаторів СЗВ, позитивно впливає на стан системи РАСК і не викликає побічних ефектів, характерних для опіатів.

 


Список литературы

1. Ахаладзе Н.Г. Взаимосвязь некоторых форм хронической патологии и биологического возраста / Н.Г. Ахаладзе, Л.М. Ена // Проблемы старения и долголетия. — 2009.
2. Хижняк А.А. Особливості клініко-лабораторної картини у геронтологічних пацієнтів при диференційованому підході до вибору анестетика / А.А. Хижняк, Н.Д. Битчук, Ю.В. Волкова, А.П. Шетилов // Світ мед. та біології. — 2009. — 4. 
3. Chang C.S. Ingibition of Fas/Fasligand signaling improves septic survival: differential effect son macrophage apoptotic and functional capacity / C.S. Chang, G.Y. Song, J. Lomas // J. Leukoc. Biol. — 2003.

Вернуться к номеру