Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Гострий панкреатит (ГП) займає третє місце у структурі хірургічної патології. В Україні захворюваність на гострий панкреатит становить близько 100 випадків на 100 тисяч населення. Смертність від гострого панкреатиту коливається від 4 до 15 %, а при некротизуючому панкреатиті може досягати 60 %. Згідно з даними ASPEN, важливу роль серед заходів інтенсивної терапії відіграють різні методи нутритивної підтримки. Є дані, що ентеральне харчування зменшує катаболізм завдяки підтримці цілісності бар’єрної функції кишечника та запобіганню проникненню бактерій і їх ендотоксинів у системний кровотік. Підхід із застосуванням ентерального харчування з включенням у дієту харчових добавок, таких як глутамін, омега-3 жирні кислоти, вітаміни та пробіотики, є перспективним і становить значний науковий інтерес. Мета роботи: дослідити вплив раннього ентерального харчування на перебіг тяжкості гострого панкреатиту та ризик розвитку інфекційних ускладнень порівняно з відтермінованим ентеральним харчуванням. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 25 хворих, які лікувалися в НВМКЦ «ГВКГ» у 2014–2018 рр. У першій групі (n = 14) хворих раннє ентеральне харчування здійснювалося через назогастральний зонд і було розпочато в перші 24–48 годин після надходження, в другій групі (n = 11) ентеральне харчування хворих розпочинали з 6–7-ї доби, а в перші кілька діб вони отримували парентеральне харчування. Тяжкість гострого панкреатиту оцінювали за шкалами APACHE II та BISAP на 1-шу, 5-ту та 10-ту добу. Летальних випадків серед досліджуваних груп хворих не було. Результати. Хворі з ГП, які отримували відтерміноване ентеральне харчування, були у тяжчому стані, мали вищу кількість балів згідно зі шкалами APACHE II та BISAP порівняно з хворими, які отримували раннє ентеральне харчування: APACHE II = 8,5–9, 7–8, 5–6,5; BISAP = 3–4, 3, 1–2 та APACHE II = 8–9, 6–7,5, 3,5–5,5, BISAP = 3–4, 2–3, 0–2 на 1, 5, 10-й день відповідно. Загальна частота інфекційних ускладнень була вищою у другої групи хворих — 27 % (1 випадок пневмонії, 2 випадки інфікованого некрозу підшлункової залози) проти 7 % (1 випадок інфікованого некрозу підшлункової залози). Висновки. Згідно з отриманими даними, раннє ентеральне харчування є виправданим у комплексі лікування хворих із гострим панкреатитом. Воно дає позитивні результати шляхом зниження тяжкості стану згідно із загальноприйнятими шкалами оцінювання (APACHE II та BISAP). При застосуванні методу раннього ентерального харчування спостерігалась тенденція до зниження частоти інфекційних ускладнень.