Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Знеболююча терапія у пацієнтів з опіковими травмами залишається актуальною проблемою внаслідок багатокомпонентності больового синдрому та недооцінення всіх патогенетичних механізмів його розвитку, а тому й неадекватністю знеболювання як під час надання первинної допомоги, так і в спеціалізованих стаціонарах. Саме тому некоригованість нейропатичного компоненту больового синдрому на ранніх етапах знеболювальної терапії призводить до формування в опікових хворих хронічного нейропатичного больового синдрому, що часто проявляється інтенсивним свербежем у ділянці післяопераційного рубця. Структурований підхід до протибольової терапії опікових хворих повинен базуватися на принципі сходів, запропонованому експертною групою ВООЗ, що включає крім застосування аналгетичних засобів використання ад’ювантної терапії. Мета: дослідити фармакологічну ефективність ад’юванта прегабалін при застосуванні його на ранньому етапі лікування опікової травми для зменшення проявів нейропатичного болю. Матеріали та методи. В дослідження було включено 52 пацієнти віком 18–60 років обох статей з опіковою травмою ІІВ-стадії та площею опіку менше 30 %. Пацієнти були розподілені на дві групи, які отримували ад’ювантну терапію прегабаліном у двох режимах дозування з першого дня після проведення ранньої некректомії протягом трьох тижнів. Пацієнти першої групи отримували прегабалін у добовій дозі 300 мг у два прийоми, пацієнти другої групи — в добовій дозі 600 мг двічі на день, починаючи з другого тижня лікування. Всім хворим проводилось анкетування за стандартними опитувальниками DN4, Pain Detect, ВАШ, моніторинг вітальних функцій (ЧД, ЧСС, АТ, SpO₂, t, діурез), BIS-моніторинг. Статистичну обробку отриманих даних проводили із застосуванням методів варіаційної статистики за допомогою програми Stаtistica 5.5 (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA). Результати. Дослідження показало, що застосування максимальної добової дози прегабаліну 600 мг призвело до виникнення у 23 % пацієнтів другої групи сплутаності свідомості, дратівливості, дезорієнтації, запаморочення, диспептичних розладів, тахікардії та артеріальної гіпотензії, що в 2,8 раза частіше, ніж у пацієнтів першої групи, які отримували ад’ювантну терапію прегабаліном у добовій дозі 300 мг. Відповідно, у пацієнтів першої групи відзначалось зниження показників рівня болю та відчуття свербежу в 2,5 раза, за результатами опитувальників. Висновки. Проведене дослідження дозволило встановити необхідність подальшої розробки режимів дозування ад’ювантних препаратів у комплексному підході фармакотерапії больового синдрому в опікових хворих, з огляду на патогенетичні складові та широкий спектр ад’ювантних лікарських засобів.