Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Інформативність гемодинамічного моніторингу за допомогою найпоширеніших методик електричної імпедансної реоплетизмографії у пацієнтів з політравмою
Авторы: Курсов С.В., Білецький О.В., Лизогуб К.І., Скоропліт С.М.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Широке застосування методів моніторингу при наданні спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам, які перебувають в критичних станах, є одним із важливих завдань сучасної медицини. Особливу увагу приділяють методам гемодинамічного моніторингу. Сучасні технології надають можливість не тільки безперервного спостереження за станом серцевого ритму та судинного тонусу, але й забезпечують лікарів інформацією щодо продуктивності роботи серця. Найбільш економічним і таким, що легко відтворюється й забезпечує добру повторюваність результатів, є моніторинг, що базується на застосуванні вимірювання електричного імпедансу тканин. Метою нашої роботи було порівняльне вивчення результатів визначення показників продуктивності серця при використанні методів Кубічека, Деманжа та сучасної методики біореактансу у постраждалих на політравму в умовах операційної та у відділенні інтенсивної терапії. Матеріали та методи. Пацієнти відділення політравми міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги. Для реєстрації реограм використано реограф «Реоком» (ХАИ-Медика, Україна) з програмним забезпеченням фірми-виробника. Результати. Усі зазначені схеми тетраполярні. При використанні методу Кубічека застосовуються 2 пари стрічкових електродів; за методикою Деманжа — 2 пари точкових електродів; за методикою біореактансу — 4 пари точкових електродів. Суворе дотримування правил застосування всіх методів забезпечувало отримання результатів про ударний об’єм серця, які статистично не відрізнялися один від одного та добре відповідали клінічній картині. Метод Кубічека асоційований із високим ризиком маніфестації болю та реакцій вегетативної нервової системи, проте надає змоги добре контролювати вміст рідини в грудній клітці (TFC). Найпростішою, негроміздкою та нетравматичною є методика Деманжа (це спрощена методика біореактансу), проте відхилення електродів від проекції грудної аорти на грудну стінку призводить до заниження результатів виміру продуктивності серця. Метод не є прийнятним для вимірювання TFC, адже результати надзвичайно завищені. Сучасна методика біореактансу об’єднує переваги методики Кубічека і Деманжа, проте поступається методу Кубічека в точності визначення TFC, і кількість електродів робить її декілька громіздкою. Висновки. Всі зазначені методики успішно можуть бути застосовані для моніторингу продуктивності серця. Вибір має зробити лікар відповідно до завдання, що має вирішуватися.