Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Отруєння може виникнути внаслідок професійного або випадкового впливу фосфорорганічних сполук (ФОС), їх навмисного вживання всередину або військових дій з використанням хімічної зброї, а саме нервово-паралітичних газів. Клінічні прояви є високо варіабельними внаслідок різниці у дозі, токсичності агенту та типу експозиції. Патофізіологія. Первинний механізм дії фосфорорганічних речовин полягає у інгібуванні ацетилхолінестерази (АХЕ) нейронів. Це призводить до надлишку ацетилхоліну у синапсах симпатичної, парасимпатичної нервової системи, ЦНС та нервово-м’язових синапсах. Парасимпатичні ефекти переважають на ранній стадії більшості отруєнь, спричинюючи надлишкову секрецію, бронхоспазм, діарею та точкові зіниці. Симпатичні ефекти можуть призвести до гіпертензії та тахікардії. Холінергічні ефекти у ЦНС є важливими при тяжких отруєннях, адже вони сприяють виникненню судом і дихальної недостатності. Покроковий підхід до діагностики. У більшості випадків діагностика базується на факті наявності контакту із ФОС в анамнезі із характерними ознаками надлишку холінергічної дії. Вона може бути ускладненою, якщо пацієнт ненавмисно піддався дії отруйної речовини або знаходиться без свідомості чи має сплутану свідомість. Слід призначати терапевтичну пробу з атропіном у всіх випадках підозри на отруєння ФОС або якщо діагноз є під сумнівом, оскільки це швидкий і безпечний спосіб підтвердження діагнозу. Активність холінестерази може також використовуватися для підтвердження діагнозу; однак затримки із отриманням результату аналізу роблять цей тест менш корисним. Серед інших (допоміжних) досліджень призначають рентгенографію грудної клітки, електрокардіографію, моніторинг показників системної гемодинаміки, аналіз кислотно-лужного стану. Встановлюють чинники ризику (доступність пестицидів, наявність в анамнезі нанесення собі шкоди або нещодавнього міжособистісного конфлікту, психічне захворювання, зловживання алкоголем або наркотиками). Диференційна діагностика передбачає виключення: отруєння карбаматами (не існує клінічних тестів для диференційної діагностики), отруєння хлорфеноксигербіцидами (очікується активність холінестерази у межах норми; при тяжких отруєннях типовим є рабдоміоліз), передозування опіоїдами (швидка відповідь на налоксон підтверджує діагноз у більшості випадків, якщо тільки не відбулося гіпоксичне пошкодження мозку; очікується активність холінестерази у межах норми); інсульту стовбура головного мозку. Покроковий підхід до лікування. Основною метою лікування є зниження високого рівня летальності та тяжкості серйозних ускладнень за допомогою застосування атропіну і/або пралідоксиму, а також підтримуючої терапії та деконтамінації пацієнта. До лікування цих пацієнтів слід залучувати ранню допомогу експертів та терапію критичних станів. Усі пацієнти із тяжким отруєнням підлягають уважному спостереженню у перші 4–5 днів.