Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Основні причини розвитку постпункційного головного болю

Авторы: Марценюк Г.О.
Українська військово- медична академія, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Спінальна анестезія була вперше виконана Bier в 1897 році. Основними характеристика методу є простота, економічність, висока ефективність, особливо при використанні анестетиків нового покоління та адаптованих одноразових голок (Quincke, Yale, Balton). Як і будь-який метод анестезії, він має певні побічні ефекти, недоліки, ускладнення. Тому важливим питанням є вирішення проблеми попередження виникнення такого ускладнення, як постпункційний головний біль (ППГБ), частота якого, за даними літератури, становить від 10 до 85 % випадків [1]. Згідно з Міжнародним товариством головного болю (International Headache Society), пост-пункційний головний біль — це головний біль, що розвивається не більше як за 5 днів після дуральної пункції, виникає або посилюється не більше чим через 15 хвилин після переходу в вертикальне положення і супроводжується хоча б одним із наступних симптомів: ригідність м’язів шиї, зниження слуху, дзвін у вухах, фотофобія, нудота. Цей головний біль має зникнути через 7–14 днів після спінальної пункції; якщо біль не минає, то його називають головним болем лікворного свища [2]. Причина розвитку пояснюється витіканням спинномозкової рідини в епідуральний простір через дефект твердої мозкової оболонки, спричинений пункцією, внаслідок чого розвивається синдром лікворної гіпотензії. Біль пояснюють двома механізмами: 1) рефлекторне розширення судин, церебральних і менінгеальних, внаслідок лікворної гіпотензії; 2) просідання головного мозку з натягом чутливих до болі внутрішньочерепних структур у вертикальному положенні. Натяг верхніх шийних спінальних нервів (С1–С3) викликає біль в шиї і надпліччях, натяг 5 черепних нервів викликає лобний біль, натяг 9 і 10 черепних нервів — біль в потилиці [3]. Велике значення мають і інші причини, такі як діаметр голки (чим товща голка, тим більш вірогідна поява болю) та її зріз, доступ: парамедіанний складніший в виконанні, але рідше призводить до головного болю, вид та баричність місцевого анестетика, супутні захворювання центральної нервової системи (арахноїдит, менінгоенцефаліт, мігрень), вихідний рівень внутрішньочерепного тиску, вік (частіше розвивається у молодих (31–50 років). Lybecker та співавт. встановили зворотний зв’язок між частотою прояву ППГБ та віком хворих із високим ступенем вірогідності (р < 0,00001). Vandam та Dripps, аналізуючи дані спинномозкових анестезій, дійшли висновку, що ППГБ виникають вдвічі частіше у жінок, ніж у чоловіків (відповідно 14 та 7 %), що пояснюється більшою еластичністю твердої оболонки і зіянням отвору в ній, також естрогени підвищують чутливість рецепторів до субстанції Р [1, 3]. Висновки. І хоча, згідно зі статистичними даними, частота ППГБ з кожним роком зменшується, не потрібно забувати про той відсоток пацієнтів, які стикнулися з проявами головних болей вже перебуваючи вдома. А через те, що розвиток ППГБ у більшості випадків пов’язаний з «автором» дуральної пункції, то дотримання методичних рекомендацій і встановлених методик виконання є основними методами профілактики ППГБ, на які може вплинути лікар.

 


Список литературы

1. Ренькас В.Б., Чорноус І.А. Проведення профілактики виникнення постпункційного головного болю // Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. — 2011. — № 3(27).
2. Суслов В.В., Фесенко У.А., Фесенко В.С. Спинальная анестезия и аналгезия: Руководство для врачей. — Харьков: СИМ, 2013. — 544 с.
3. Фесенко В.С. Постпункційний головний біль: етіологія, патогенез, прояви // Медицина невідкладних станів. — 2015. — 6(69). — С. 17-25.

Вернуться к номеру