Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Білково-енергетичний гомеостаз в умовах адекватного кисневого режиму становить основу життєдіяльності організму людини і є важливим фактором в боротьбі з критичним станом [1]. Необхідність ідентифікувати, лікувати, попереджувати тяжкі порушення нутритивного балансу у пацієнтів із політравмою залишається одним із основних компонентів інтенсивної терапії (ІТ). Недостатня увага проблемі компенсації різко зростаючих енергетичних потреб призводить до швидкої декомпенсації адаптаційних можливостей і розвитку тяжко коригованих ускладнень, у тому числі синдрому поліорганної недостатності. Правильний вибір часу та методу нутритивної терапії, складу та енергетичної цінності харчових сумішей сприяє зниженню метаболічної реакції на стрес [2]. Мета: оцінити ефективність раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням згідно з протоколом PEP uP (Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route Feeding Protocol in Critically III Patients) в комплексі ІТ пацієнтів із політравмою. Матеріали та методи. Аналіз даних клінічного обстеження і лікування 25 пацієнтів з політравмою, яким проводилась нутритивна терапія методом раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням, згідно з протоколом PEP uP [4], доставлених у відділення анестезіології та ІТ в середньому через 0,5 години після травми. Середній вік постраждалих — 48,4 ± ± 5,2 року. Визначали такі показники, як рівень інфекцій, частота синдрому м’язової слабості в палаті ІТ, летальність, кількість днів перебування на вентиляції, тривалість лікування, повторні госпіталізації. Показники порівнювали між основною групою пацієнтів та хворими, у яких нутритивна підтримка проводилася згідно з Європейськими рекомендаціями з клінічного харчування [3] із застосуванням стандартних полімерних сумішей (група порівняння — 20 хворих). Проводилася оцінка нутритивного статусу та розрахунок необхідного складу й енергетичної цінності сумішей для харчування з метою досягнення позитивного балансу азоту. Результати. В основній групі використовували режим раннього ентерального харчування — у перші 12–24 год, відразу після гемодинамічної стабілізації пацієнта та нормалізації кисневого статусу пацієнти отримували білково-насичені спеціалізовані напівелементарні суміші на основі пептидів (Peptamen AF), які в 1 мл об’єму містять 1,5 ккал, з початковою швидкістю подачі суміші від 60 до 80 мл/год. Максимальний залишковий об’єм шлунка при цьому становив 250 мл із систематичним призначенням прокінетиків. На 5-ту — 7-му добу переходили на стандартні збалансовані суміші для ентерального харчування. Білково-енергетичний дефіцит у пацієнтів групи порівняння поєднувався з поганими клінічними результатами лікування. Спостерігалась статистично значуще вища частота розвитку інфекцій, синдром м’язової слабкості в палаті ІТ і вища летальність порівняно з пацієнтами основної групи, що, в свою чергу, призводило до збільшення днів перебування на вентиляції, тривалості лікування, повторних госпіталізацій. Висновки. Застосований нами спосіб передбачає не лише встановлення цілей погодинної доставки харчової суміші, а й цільового щоденного об’єму ентерального харчування. Нутритивна терапія методом раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням дозволяє покращити адекватність покриття білково-енергетичних потреб у пацієнтів в гострому періоді політравми. Харчування ентеральним шляхом є превентивною терапевтичною стратегією, здатною зменшити тяжкість захворювання, частоту розвитку ускладнень, тривалість перебування у ВАІТ і дозволяє отримати сприятливий клінічний результат.