Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Масивна резекція кишечника у дітей найчастіше зумовлена ургентними хірургічними захворюваннями. Основними причинами масивної резекції кишечника і розвитку синдрому короткої кишки (СКК) є некротичний ентероколіт, вроджені вади розвитку кишечника, гастрошизис, мальротація і заворот кишечника, інфаркт кишки, пухлини брижі, хвороба Гіршпрунга, хвороба Крона [1]. При хірургічних втручаннях з приводу цих патологічних станів виникає необхідність у видаленні значної частини тонкої кишки, виведенні «високих» стом, що призводить до тяжкої ентеральної недостатності. Факторами, що обтяжують післяопераційний перебіг і летальність СКК, є: довжина збереженого сегмента тонкого кишечника, відсутність ілеоцекального клапана, холестаз, сепсис, печінкова недостатність. Саме тривалість парентерального харчування (ПХ) та наявність печінкової недостатності багатьма фахівцями вважаються основними індикаторами виживання [2]. Важливе значення в ранньому післяопераційному періоді має моніторинг інтраабдомінального тиску (ІАР), а також підтримка задовільного внутрішьочеревного перфузійного тиску (APP) для запобігання органної ішемії і розвитку поліорганної недостатності. На практиці потрібно намагатись досягнути зниження IAP до рівня < 10 мм рт.ст. і підтримувати APP ≥ 35 мм рт.ст. у немовлят і ≥ 50 мм рт.ст. у старших дітей. Заходами, що додатково покращують спланхнічну перфузію і сприяють розрішенню парезу кишечника, є пролонгована нижньогрудна епідуральна блокада. Одна з головних проблем ПХ — розвиток інфекцій кровообігу (ІК). Середня частота інфекцій кровообігу у пацієнтів з СКК є вищою від 10 на 1000 катетер-днів, що є більше, ніж у онкохворих та пацієнтів з імуносупресією [3]. Фактор, що збільшує летальність пацієнтів з СКК від сепсису, — прогресивний ріст флуконазолрезистентних грибкових ІК. На сьогодні найбільш дієвими препаратами для лікування інвазивного кандидозу залишаються ехінокандини (каспофунгін, мікафунгін). Одним з дієвих методів профілактики катетер-асоційованих ІК є використання етанолового замка (ethanol lock). Застосування жирових емульсій, збагачених ω-3 жирними кислотами, супроводжується зменшенням холестазу і покращенням показників виживання дітей із СКК [4]. Перспективним вважається використання 4-компонентних ліпідних емульсій (Smoflipid). Обнадійливими є результати застосування глюкагоноподібного пептиду-2 (GLP-2), який сприяє проліферації кишкового епітелію і збільшує більш ніж на 20 % досягнення ентеральної автономії у хворих із СКК.