Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Внутрішньогрупова неоднорідність кожної академічної групи за академічною успішністю чи посадою на робочому місці, професійним стажем та певним досвідом практичної роботи; конкурентні відносини, які є невід’ємною частиною професійної діяльності та міжособистісної взаємодії, впливають на ефективність відпрацювання індивідуальних і колективних фахових практичних навичок і вмінь. Мета: поліпшити професійну компетентність лікарів і лікарів-інтернів через забезпечення особистої фахової успішності під час очних практичних занять. Матеріали та методи. Наведено результати проспективного педагогічного систематичного дослідження, основою якого є дані проведених (2011–2018 рр.) практичних занять навчального модуля «Реаніматологія та інтенсивна терапія» у лікарів-інтернів і лікарів циклу фахового удосконалення. Заняття проведені на кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО ДЗ «ДМА МОЗ України», завідувач кафедри — професор О.М. Клигуненко. Використана затверджена інтерактивна методика навчання, відпрацьовано повний цикл навчання і рішення клінічних задач і ситуацій з практичним тренінгом, застосований сучасний формат фахової суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Результати. До сучасної академічної методології організації навчального процесу нами застосовано поєднання андрагогічного і акмеологічного підходу, які враховують закономірності психофізичного розвитку дорослих, фактори ризику і компенсації у кожному віковому проміжку життя, неоднаковість здібностей кожної людини до навчання. Для всіх вікових аудиторій виявлена прямо пропорційна залежність між успішністю особи та активним включенням її в професійний публічний тренінг або дискусію. Це співвідносилося з рівнем адаптації лікаря до професійної діяльності: високим, середнім або низьким. У певної частини аудиторії кожної навчальної групи виявляли невисокий рівень навчальної працездатності і комунікативності, психологічний дискомфорт при відповіді, симуляційних індивідуальних і колективних вправах, прагнення до уникнення цієї ситуації, відчуття незадоволеності собою, страх виявити публічно своє професійне незнання або невміння здійснити ту чи іншу маніпуляцію. Нами впроваджені технології проблемно-пошукового навчання: метод керованої дискусії, аналізу конкретних ситуацій, ігрові симуляційні вправи. Для успішного використання методу контрольованої дискусії ми організовували такі умови, за яких слухачі або інтерни могли дивитися під час заняття один одному в очі. Для цього виставляли місця по колу, щоб жодне місце, включаючи і викладача, не було домінантним; стимулювали та організовували аудиторне професійне спілкування. Ми допомагали долати навчальну неуспішність або труднощі, особистісну невпевненість, що попереджало втрату інтересу до навчання у кожного лікаря й забезпечувало набуття або удосконалення відповідного лікарського вміння. Залучали всіх слухачів та інтернів виконувати завдання, що вимагають активності, відстежували застосування кожним отриманої інформації, контролювали і оцінювали перетворення навчальних знань у професійні вміння. Постійно проявляли інтерес до практичного тренінгу кожного лікаря та дійсно набутих результатів навчання, висловлювали схвалення. Висновки. Забезпечення індивідуальної успішності кожного лікаря під час практичних занять допомагало ефективному опануванню навчальної програми, відпрацюванню правильної стратегії поведінки та конструктивних форм професійного спілкування у кризовій ситуації, що є необхідною умовою для здійснення самостійної фахової роботи.