Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Сприятливі результати проведення рідинної ресусцитації за допомогою гіпертонічного розчину на основі натрію лактату та сорбітолу з додаванням декстрану-40 у пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою
Авторы: Ніконов В.В., Курсов С.В., Білецький О.В., Полторацький В.Г., Чернов О.Л.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Сприятливі результати лікування хворих із тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ) визначаються, зокрема, правильним вибором рідини для інфузійної терапії й успішністю осмотерапії. Показово, що численні вказівки на несприятливий ефект синтетичних колоїдних плазмозамінників поширюють на рекомендації щодо надання допомоги пацієнтам із ТЧМТ, хоча доказова база для таких маніпуляцій відсутня. У зв’язку з численними свідченнями про несприятливі ефекти гіпертонічного NaCl значно обмежена його доступність для проведення осмотичної терапії. Мета роботи: оцінка застосування в клініці політравми гіпертонічного розчину на основі натрію лактату й сорбітолу з додаванням декстрану-40 у постраждалих із ТЧМТ. Матеріали та методи. Ми спостерігали за успішністю проведення протинабрякової терапії в 16 пацієнтів із ТЧМТ. Для осмотерапії використовували розчини на основі натрію лактату й сорбітолу з осмолярністю 891 і 1658 мОсм/л. Осмотичне навантаження становило 8–9 мОсм/кг. Через 10 хвилин від початку швидкої інфузії гіпертонічного розчину в/в вводили 60–80 мг фуросеміду. Для усунення наступної гіповолемії й запобігання зменшенню церебрального перфузійного тиску застосовували 10% розчин декстрану-40, щоб підтримати середній артеріальний тиск на рівні 90–100 мм рт.ст. Контролювалися стан свідомості, динаміка реоенцефалограми (РЕГ), стан гемокоагуляції. Результати. Зазначений метод протинабрякової терапії у постраждалих із ТЧМТ прискорював появу й прогресування позитивної динаміки, що було констатовано під час порівняння з матеріалами наших попередніх спостережень. У хворих мав місце більш швидкий вихід «із стану коми на стан глибокого оглушення», зростали показники артеріального припливу РЕГ ї її швидкісні показники (інтенсивності магістрального й термінального кровотоку), відбувалося ефективне зменшення амплітуди другої хвилі. Не встановлено ознак появи коагулопатії. Виявлено позитивну динаміку за результатами магнітно-резонансного комп’ютерного дослідження головного мозку.