Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Тяжка позагоспітальна пневмонія (ПГП) є найчастішою причиною як ГРДС, так і септичного шоку [1]. За даними деяких нещодавніх досліджень, при тяжкій ПГП летальність у ВІТ США та Західної Європи нерідко досягає 50 % [1, 2]. Метою цієї публікації є висвітлення останніх публікацій щодо тяжкої ПГП. Результати. Однією з головних причин такої високої летальності є затримка з госпіталізацією до ВІТ, а також затримка з початком ефективної антибіотикотерапії, затримка лікування септичного шоку, а також затримка з початком респіраторної підтримки. Для підвищення ефективності оцінки показань до переведення до ВІТ необхідно застосовувати спеціальні шкали оцінки тяжкості ПГП, такі як CRB-65. При ПГП тяжкого перебігу, окрім традиційних бактеріальних збудників (S.pneumoniae, H.influenzae, S.aureus, грамнегативих ентеробактерій), етіологічним фактором можуть збудники атипової пневмонії (Legionella spp., M.рneumoniae), а останнім часом у таких хворих все частіше виявляють віруси. Для швидкого вибору цілеспрямованого етіотропного лікування необхідне проведення бактеріоскопії мокротиння (грамнегативні чи грампозитивні бактерії), а за відсутності бактерій у мазку — експрес-діагностики (імунохроматографічні тести) чи/та полімеразна ланцюгова реакція (атипові бактерії та віруси). При бактеріальній етіології перша лінія антибіотикотерапії все ж таки повинна бути комбінованою й має включати бета-лактам і макролід. У хворих із тяжким перебігом грипу й грипозної пневмонії противірусне лікування озельтамівіром повинно початися якомога раніше — у перші 48 годин захворювання, оскільки в подальшому його ефективність суттєво знижується. При тривалому лікуванні у ВІТ слід регулярно оцінювати пацієнта на предмет можливої суперінфекції (зміни провідного збудника) і приєднання нозокоміальної інфекції. При використанні кортикостероїдів у загальній популяції хворих на ПГП відмічалось незначне, але статистично вірогідне зниження летальності [3], тоді як при супутньому призначенні кортикостероїдів у пацієнтів із тяжкою вірусною пневмонією спостерігалось підвищення летальності [4]. Незважаючи на проведення численних досліджень кортикостероїдів і декілька їх метааналізів, доказів для їх рутинного призначення при ПГП середньої тяжкості недостатньо, тоді як при тяжкій ПГП із септичним шоком можна призначити так званий пробний короткотривалий курс, наприклад, гідрокортизон у дозі 150 мг двічі на добу [1]. Висновки. При лікуванні тяжких ПГП довели свою ефективність: застосування шкал для проведення медичного сортування, ефективна діагностика й лікування дихальної недостатності та септичного шоку, забір культури до призначення антибіотика, раннє рентгенологічне обстеження, рання антибіотикотерапія з використанням бета-лактаму й макроліду.