Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Тяжка позагоспітальна пневмонія: що нового у 2019 р.?

Авторы: Пилипенко М.М.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Тяжка позагоспітальна пневмонія (ПГП) є найчастішою причиною як ГРДС, так і септичного шоку [1]. За даними деяких нещодавніх досліджень, при тяжкій ПГП летальність у ВІТ США та Західної Європи нерідко досягає 50 % [1, 2]. Метою цієї публікації є висвітлення останніх публікацій щодо тяжкої ПГП. Результати. Однією з головних причин такої високої летальності є затримка з госпіталізацією до ВІТ, а також затримка з початком ефективної антибіотикотерапії, затримка лікування септичного шоку, а також затримка з початком респіраторної підтримки. Для підвищення ефективності оцінки показань до переведення до ВІТ необхідно застосовувати спеціальні шкали оцінки тяжкості ПГП, такі як CRB-65. При ПГП тяжкого перебігу, окрім традиційних бактеріальних збудників (S.pneumoniae, H.influenzae, S.aureus, грамнегативих ентеробактерій), етіологічним фактором можуть збудники атипової пневмонії (Legionella spp., M.рneumoniae), а останнім часом у таких хворих все частіше виявляють віруси. Для швидкого вибору цілеспрямованого етіотропного лікування необхідне проведення бактеріоскопії мокротиння (грамнегативні чи грампозитивні бактерії), а за відсутності бактерій у мазку — експрес-діагностики (імунохроматографічні тести) чи/та полімеразна ланцюгова реакція (атипові бактерії та віруси). При бактеріальній етіології перша лінія антибіотикотерапії все ж таки повинна бути комбінованою й має включати бета-лактам і макролід. У хворих із тяжким перебігом грипу й грипозної пневмонії противірусне лікування озельтамівіром повинно початися якомога раніше — у перші 48 годин захворювання, оскільки в подальшому його ефективність суттєво знижується. При тривалому лікуванні у ВІТ слід регулярно оцінювати пацієнта на предмет можливої суперінфекції (зміни провідного збудника) і приєднання нозокоміальної інфекції. При використанні кортикостероїдів у загальній популяції хворих на ПГП відмічалось незначне, але статистично вірогідне зниження летальності [3], тоді як при супутньому призначенні кортикостероїдів у пацієнтів із тяжкою вірусною пневмонією спостерігалось підвищення летальності [4]. Незважаючи на проведення численних досліджень кортикостероїдів і декілька їх метааналізів, доказів для їх рутинного призначення при ПГП середньої тяжкості недостатньо, тоді як при тяжкій ПГП із септичним шоком можна призначити так званий пробний короткотривалий курс, наприклад, гідрокортизон у дозі 150 мг двічі на добу [1]. Висновки. При лікуванні тяжких ПГП довели свою ефективність: застосування шкал для проведення медичного сортування, ефективна діагностика й лікування дихальної недостатності та септичного шоку, забір культури до призначення антибіотика, раннє рентгенологічне обстеження, рання антибіотикотерапія з використанням бета-лактаму й макроліду.


Список литературы

1. Torres A., Chalmers J.D., Dela Cruz C.S. et al. Challenges in severe community-acquired pneumonia: a point-of-view review // Intensive Care Med. — 2019. — 45. — 159-171.
2. Hadfield J., Bennett L. Determining best outcomes from community-acquired pneumonia and how to achieve them // Respirology. — 2018. — 23. — 138-147. 
3. Stern A., Skalsky K., Avni T. Corticosteroids for pneumonia // Cochrane Database Syst. Rev. — 2017. — 12. — Cd007720.
4. Moreno G., Rodriguez A., Reyes L.F. et al. Corticosteroid treatment in critically ill patients with severe influenza pneumonia: a propensity score matching study // Intensive Care Med. — 2018. — 44. — 1470-1482.

Вернуться к номеру