Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Дексаметазон як компонент спінальної анестезії при кесаревому розтині
Авторы: Пясецька Н.В., Ткаченко Р.О., Петриченко В.В.
Київський міський центр репродуктивної й перинатальної медицини, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Спінальна анестезія є золотим стандартом при виконанні планового кесарева розтину (використовується з частотою до 95 % випадків), але їй притаманні певні недоліки й ускладнення. Мета дослідження: дослідити можливості застосування субарахноїдального введення дексаметазону як ад’юванта при спінальної анестезії при кесаревому розтині. Матеріали та методи. На базі Київського міського центру репродуктивної й перинатальної медицини були обстежені 82 здорові вагітні жінки (ASA I–II) із фізіологічним перебігом вагітності, яким виконувалось оперативне втручання в плановому порядку за акушерськими показаннями (згідно з наказом МОЗ України № 977 від 27.12.2011). Під час спінальної анестезії за стандартною методикою в I групі (контрольна, n = 41 ) субарахноїдально вводили 10 мг 0,5 % бупівакаїну спінал хеві + 1 мл 0,9% р-ну NaCl. У II групі (дослідна, n = 41 ) суб-арахноїдально вводили 10 мг 0,5% бупівакаїну спінал хеві + 4 мг дексаметазону як ад’ювант. Інтраопераційно та в післяопераційному періоді здійснювали моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, SPO2, частоти дихання та ЕКГ, серцевого індексу, варіабельності серцевого ритму. У разі виникнення ранніх ускладнень спінальної анестезії, таких як артеріальна гіпотензія, брадикардія, інтра- й післяопераційна нудота, блювання, м’язове тремтіння, фіксували факт виникнення ускладнень і час їх прояви. Результати. Отримані дані оброблені за допомогою кореляційно-регресивного аналізу (табл. 1).
/252-1.jpg)
Висновки. Субарахноїдальне введення дексаметазону, як ад’юванта спінальної анестезії, при кесаревому розтині вірогідно зменшує частоту виникнення артеріальної гіпотензії й нудоти (відносно сильний кореляційний зв’язок, р < 0,05), зменшує прояви м’язового тремтіння (середній кореляційний зв’язок, р < 0,05) і незначно впливає на виникнення блювання й брадикардії в інтра- й післяопераційному періоді.